Прогулянка серед тихого «шуму» (ФОТО)

Старе військове кладовище, яке знаходиться в мікрорайоні «Шахта» (біля обласного кардіодиспансеру) зараз виглядає ось так.

На території трохи більше як 2 гектари землі. Військове кладовище було відновлено у 2004 році «в пам’ять угорських вояків, які загинули у Першій та Другій Світових війнах». Верхня частина території – прибрана і доглянута, що стосується ділянки вздовж дороги – тут ситуація критична, сподіваємося, лише тимчасово. Чагарниками заросли старі надгробки військових, а це понад тисяча похованих(!)

Як пишуть закарпатські ЗМІ, за дослідженнями працівників військового архіву Праги, є  відомості похованих тут – воїни 12 країн: чехословаки, австрійці, італійці, угорці, німці, поляки, румуни, росіяни, югослави. Чи не найбільше могил – чехословацьких військових, перші з них датуються 1914 роком, останні – періодом Другої світової війни. 

Нагадаємо, що кореспонденти Uzhgorod in. прогулюються серед тиші, моніторячи стан кладовищ в місті над Ужем (їх 9).

Перша прогулянка серед тиші – Кіркут. Цей цвинтар різниться від інших зокрема своєрідними надгробками. Єврейське кладовище розташоване у мікрорайоні Шахта.

Друга прогулянка –  старе кладовище, яке знаходиться на вул.Перемоги в Ужгороді. Від серпня 2012 року воно належить  Мукачівській греко-католицькій єпархії.

На початку цвинтаря, з боку Капушанської,  греко-католицька громада звела дерев’яну церкву. На ніч територію навколо споруди замикають. 

Найближче до центру міста розташовано кладовища  Кальварія. Прогулянка туди стала третьою за рахунком.

 А от що стосується с. Барвінок, тут розташоване одноіменне кладовище – діюче. Прогулянка туди… завдає стресу. Тут, поруч із могилами похованих,  літає сміття. Воно й не дивно: через умовний паркан проглядається сміттєзвалище з якого і летить купа пакетів, пляшок і папірців. Воно межує з сектором, де виділяють землі для поховання останні кілька місяців… 

Між іншим, є й гарна новина: 23 травня цього року  провели церемонію освяти відновленого колишнього єврейського кладовища у мікрорайоні Радванка – одного з тих, які були знищені під час та після Голокосту і десятиліттями залишалися занедбаними. 

Отже, висновок очевидний: потрібно не лише вивчати та пам’ятати про тих, хто похований на нашій рідній землі, але й доглядати за нею. Бодай так зберігаючи власну історію та проявляючи шану до тих, хто поруч лише в думках чи на сторінках книжок із історії…