Наталка Чобаня – журналіст за професією і творча особистість за станом душі! Свою фахову наполегливість довела із перших днів роботи по закінченню відділення журналістики. "Мене цікавить аналітика – аналіз причин та наслідків, а не сама подія!", – доволі самовпевнено і дуже серйозно заявила вона головному редактору під час знайомства. Однак, перші ж місяці і навіть тижні співпраці довели: мала впертюха знає, що каже. Робота в редакції інформації на телеканалі Тиса-1 в Ужгороді показала – Наталка має гарні перспективи у непростій журналістській роботі. Однак, життя, а радше – родина покликали Наталку у дорогу, яка привела її до Києва.
Фейсбук – велика сила! І ось уже роботи Наталки Чобані, які вона спочатку несміливо, а згодом усе впевненіше почала виставляти на своїй сторінці, підтвердили: невгамовна творча душа не дала спочинку рукам! І саме зараз – упорі новорічно-різдвяного виру – є нагода додати собі настрою і познайомитися із цією стороною творчого втілення нашої Наталки.
– З чого все почалося? Я ніколи в житті не пройшла повз ярмарки виробів ручної роботи, не переглянувши більшість виробів. Завжди захоплювалася людьми, які вміють творити щось особливе. Про себе думала, що руки не з того місця ростуть і навіть боялася спробувати, аби не зіпсувати матеріал. Але так хотілося мати вдома щось оригінальне. "Гендмейд" – задоволення не з дешевих. Перші іграшки почала шити з фетру (матеріал не сиплеться, ідеальний для початківців). Хто змусив побороти страх невдачі? Звичайно, власне дитя. "Мамо, я хочу міньйона!", – одного дня попросив Ярослав. Поки син займався на футбольній секції, я зайшла в магазин рукоділля і купила свої перші листочки фетру. Так із мультика народився посіпака) Як і що робити – трохи допоміг інтернет.
Далі мій маленький генератор ідей попросив собі сумку для машинок, аби не губити їх у садочку. Теж з посіпакою.
Коли дивилася на дитину, яка з радістю грається іграшками, зробленими мною власноруч, то розуміла: це найкраща винагорода за поколоті голкою пальці)
Згодом почала шити іграшки в подарунок близьким. А на Великдень вирішила порадувати малечу особливими писанками до кошика. Улюблений набір вигадала для своїх племінниць. Їх у мене три.
Ярослав захотів і собі до кошика пасхального зайчика
Так само пошила іграшки на синову новорічну ялинку. Головна мета насправді полягала в тому, якщо деревце впаде, все залишиться цілим і неушкодженим.
– Як обираю персонажів? Здебільшого підказує син, бо він завжди знає, чого хоче. Інколи побачу в інтернеті щось цікаве. Але маю правило: ніколи не копіювати викрійки і сам виріб. Малюю і декорую сама. У кожній іграшці залишаю шматочок своєї душі, стараюся творити з любов’ю. Бо це приносить задоволення і робить мене щасливою. Подеколи ідеї приходять уві сні. От цього морячка я вперше шила, коли спала) Дивина. Зранку відірватися від роботи не могла!
Де вчилася шити? Та ніде насправді. Мама навчила ще в дитинстві основ. А тато на День Св. Миколая в 9 класі подарував першу швейну машинку. Хоча зараз все шию тільки руками. А ще маю гарного вчителя, якого звуть Ютуб. Там багато цікавих майстер-класів, доступних кожному. Головне – бажання.
Чи є улюблені іграшки? Так, є. Це мої "шарфики". Хочеться мати власний стиль в іграшках (над цим слід ще довго і важко працювати), тому вирішила одягати на свої творіння шарфики ще якусь шальку) Зверніть увагу, морячок теж у літньому хомуті.
Загалом це тільки старт. Вчитися є ще багато чому. Чесно кажучи, я критично ставлюся до своїх робіт і у кожній новій іграшці стараюся виправляти старі помилки. Та біда в тому, що роблю нові. Адже я просто людина, яка має свої певні недоліки. Ідеальний виріб, зроблений власноруч, це поняття таке далеке у моїй реальності. Але я стараюся…
А ще сама пошила Ярославу маскарадний костюм на новорічне свято. Він дуже хотів бути Брюстером з мультика Чагінтон (про поїзди). У продажу нічого не було. І тут на допомогу прийшов фетр).
Ну, а ці прикраси – крайні з її колекції. Насправді можемо переконатися: "пальці свої вона коле голками" (за її ж висловом) недаремно! Тому сподіватися нових колекцій, а можливо, і нових захоплень від невгамовної Наталі варто!)
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.