На Закарпатті вперше відтворили давні традиційні сорочки

Днями в музеї народної архітектури та побуту майстрині з Ужгорода презентували свої роботи – відтворені в давніх техніках та крої сорочки різних регіонів Закарпаття. Майстрині працювали у рамках студії вивчення народної вишивки Закарпаття при музеї – у результаті вперше в краї вдалося відшити репліки старовинних сорочок боржавських  долинян (іршавщина) та закарпатських бойків.

Працювали над виробами дівчата майже рік – спочатку на давніх зразках із фондів музею  вивчали техніки та шви, потім обирали ті, в яких хотілося повправлятися ну й тоді вже тривав найдовший період – власне, робота з голкою та ниткою. За словами майстринь, власне відшити стародавній орнамент – це півділа, набагато складніше зібрати сорочку докупи. Тут допомогли професійні навички, адже заняття в студії народної вишивки, природно, зацікавили жінок, що мають відповідну освіту та «швейний» досвід. Практикуючись самі, вони домотали порадами іншим.

– Без підказок колежанок – Галини Мунчак та Вікторії Співак щодо того, як кроїти сорочку, як її збирати, сама б точно не впоралася, – розповідає ужгородська майстриня Тетяна Заводяк, що працювала над іршавською сорочкою. Власне, у Тетяни, окрмі репліки, є ще дві сукні, відшиті народними закарпатськими швами. Одну із них майстриня презентувала на традиційному ужгородському параді наречених.

– Найскладніше у відтворенні давніх сорочок було визначити правильні пропорції крою, – розповідає відома ужгородська швачка Вікторія Співак.

Її колежанка Галина Мунчак додає, що також довелося поморочитися із брижами – типовим для закарпатських сорочок морщенням, яке властиве сорочкам у всіх районах краю.

– Зробити вишивку по брижі не так важко, як зібрати її, а тоді ще правильно вкласти цей пазл в загальну конструкцію сорочки. Прогадаєте в розмірах – все піде наперекіс, – каже майстриня.

Від музею дівчат нагородили спеціальними дипломами – що підтверджують їхні нові навички. За словами директора скансену Василя Коцана, в музеї є задумка відтворити серію народних костюмів – за старовинними зразками, не тільки сорочок, а й поясного та верхнього одягу.Тому студія народної вишивки при скансені працюватиме далі – із лютого наступного року буде оголошено новий набір.

Цікаво, що майстрині, що уже відшили сорочки, мають бажання відвідувати студію далі – аби познайомитися із якомога більшою кількістю сорочком, адже кожна із них це витвір митсцевта, загадка, яку хочеться розгадати.  

А показати на широкий загал свої реконструйовані сорочки дівчата обіцяють вже на першому параді вишиванок.