Територія свободи. Європейська освіта

Україна зміниться тоді, коли зміниться система освіти. А вона усе ще зашкарубла, закомплексована і має безліч радянських штампів і стереотипів… Ба, більше того – українська освіта корумпована : починаючи із дитячого садка,продовжуючи загальноосвітньою школою і закінчуючи університетом, де словосполучення "він бере" – звичайна реалія для українських студентів. І всі знають, хто , скільки і… як давати. І за академічними титулами, подекуди, пихатих українських професОрів часто ховаються звичайні хабарники… Корупційна освітня система породжує не лише примарну науку, але ще й майбутніх дипломованих корупціонерів. Не усіх. Але багатьох…

Початок навчання у вільному університеті Берліна… Реєстрація «новачків» відбувається у холі з безкоштовною кавою,чаєм і печивом… А як же… треба зробити так, аби нові студенти відчували себе “welcome”… А потім коротка вітальна промова ректора, двома мовами: німецькою і англійською – бо не дай Боже, хтось з іноземних студентів чогось не зрозуміє… А для ще кращого знайомства всіх запрошують на прогулянку човном рікою Шпрее у центрі Берліна…

Найцікавіше те, що усі події для нових студентів організовує не ректорат, не офіс обміну, а самі студенти… У Німеччині поширена система «наставників», якими для нових студентів молодших курсів виступають студенти старших курсів. Вони розкажуть новачкам , як правильно організувати навчання, де знайти житло, як правильно користуватись бібліотекою,а за бажанням покажуть і місто. І все це робиться не з під палки, не за чиєюсь командою, а виключно за власною ініціативою і безкоштовно. Університет – це територія свободи, вільний академічний простір, де народжується громадянське суспільство. На жаль, в Україні цей простір хворий. Аби зрозуміти відмінності європейської освіти від української та загальної пострадянської системи, спілкуємось з двома студентами – з України та Росії.          

Думками про навчання у Німеччині ділиться студент , Артем, спеціальність «національна економіка»

– Яким був початок твого навчання у Берліні?

–   У Німеччині я вже один рік. Навчаюсь в одному з університетів Берліна, після того як отримав стипендію. В Україні я вивчав економіку в одному дуже престижному,  топовому університеті країни. Після закінчення отримав навіть червоний диплом, але вже у Німеччині стало зрозуміло, що у моїй освіті , дуже багато прогалин. Довелось до ночі сидіти у бібліотеці, аби просто розуміти, про що говорить лектор. Як виявилось, в Україні економіка викладається не так, як у світі, і студенти не знають базових понять. Мені було соромно…

–   Невже така велика різниця?

–   Так. В Україні «економіка» викладається у стилі «а давайте поговоримо про економіку»… У Німеччині такого не може бути. Усе базується на конкретних моделях, усе має мати практичне застосування… Лектор намагається розвинути причинно-наслідкові зв’язки, на базі чого у студента формується уся картина.

–   З якими труднощами ти зіткнувся на початку свого навчання?

–    Відрізняється абсолютно усе. Наприклад, в Україні, можна скласти іспит, завдяки активній роботі на семінарах. А що таке у нас активна робота? У столичному вузі можна було сидіти за партою, як у школі, підняти руку, як у школі, і читати з папірця те, що хоче почути лектор… Це була звичайна профанація. Більше того, в українському вузі можна було запросто списати на іспиті… Це вже взагалі парадокс… У Німеччині списувати просто не прийнятно і неможливо. До речі, тут за такі речі відразу виключають із університету. В Україні до списування ставляться набагато поблажливіше… викладачі роблять  спершу зауваження, потім погрожують, можуть занизити оцінку… тут такого нема. В Україні я був відмінником. А от у Німеччині, ледве витягую на четвірки…і це при тому, що вчусь утричі більше. Зізнаюсь чесно: в Україні я б ніколи не пропустив побачення зі своєю дівчиною, а от у Німеччині під час тижня про побачення можна забути… Треба готуватись, вчитись, бо після кожного курсу , обов’язкові письмовий іспит. Тут нікого не обманеш. І самого себе теж ні.

–   Навчання студент організовує сам, чи за нього це хтось робить?

–   Навчання студент організовує завжди сам. У цьому потоці інформації дуже складно розібратись, але є спеціальні офіси, де студенти можуть отримати пораду, як їм краще спланувати навчання. Існує модульна система, і у кожному модулі певна кількість предметів. Цікаво, що під час навчання, я маю обрати для навчання і кілька предметів , які не зв’язані , або опосередковано зв’язані із моєю спеціальністю. Але знову ж таки, це у виключно мій вибір, що вивчати.

– Як би ти описав  німецьких студентів?

– У середньому німецькі студенти старші за українських. У магістерській програмі, зазвичай, люди, яким близько 25 років… Є і значно старші. Вчаться набагато більше, ніж українські… покликати когось гуляти серед тижня неможливо – усі вчаться. Після пар студенти проводять ще три, чотири години у бібліотеці.

Треба відзначити, що прочитати усе в інтернеті за українською практикою, у Німеччині неможливо, діють авторські права. Ціни на книги дуже високі, що змушує німецьких студентів регулярно відвідувати бібліотеки. До речі, на відміну від студентів українських, мої німецькі камілітони (так у Німеччині називають однокурсників) готуються до лекцій наперед, аби поставити лектору питання, що їх цікавлять. А от у п’ятницю і суботу, німці відпочивають за повною програмою. Усі кнайпи, а влітку – пивні сади, заповнені студентами.

Загалом треба сказати, що німецькі студенти усе планують, «це я роблю у стільки років, а це у стільки-то років»…. Це стосується і здачі рефератів, чи практичних робіт. Ніхто з цим не запізнюється. Теж треба відзначити, що у німців значно більш поширене «командне» навчання – студенти збираються у групи  і вчаться саме так. В Україні навпаки – навчання дуже індивідуальне. У німецьких університетах створення «командного духу» вважається дуже важливим аспектом, тому багато завдань, які дають викладачі, розраховані на групове виконання.

–   Як у німецьких студентів із мовами?

– Про англійську можна навіть не питати. Англійською розмовляють усі молоді німці –  так, як українці російською. Знати дві , три іноземні мови – це абсолютно нормально і це нікого не дивує.

–   При такому інтенсивному навчанні, чи є можливість працювати і трохи заробляти?

– У Німеччині створена спеціальна дуже лояльна система працевлаштування студентів при університетах. Студент має право працювати до 20 годин на тиждень, причому зарплата має бути не менше 11 євро на годину. Наприклад, я зараз працюю 10 годин на тиждень, аби покрити свої витрати на оренду житла, страхування, та їжу. Без цієї роботи я б не зміг вчитись. (Навчання в Німеччині для усіх студентів, включаючи іноземних, безкоштовне. Ред.)   

–   Що саме входить у твої обов’язки?

– Я працюю у відділі аспірантури. Спочатку у мої обов’язки входила підготовка аудиторій до семінарів. А нещодавно  мене підвищили:  тепер вже займаюсь бюджетом та документообігом.

-Робота не перешкоджає навчанню?

– Ні. Усі ставляться з великим порозумінням, коли я не можу прийти, бо маю підготуватись до семінару чи іспиту. Головне, завжди можна відпрацювати цей час в інший день.

–   Що можна порадити тим, хто хоче отримати навчання закордоном?

– У першу чергу, дати конкретну відповідь на питання «навіщо це мені?». В Україні під час навчання, я встигав не лише працювати, але й щодня гуляти з дівчиною. Після переїзду до Німеччини стиль мого життя абсолютно змінився. Вісімдесят відсотків мого часу належить навчанню. Треба точно знати, навіщо це Вам, що це Вам дасть…

Ну і звичайно, треба вивчати мови. Без цього нікуди…              

   Анастасія, студентка з Москви, спеціальність у Німеччині «геобіологія»

–    Які твої перші  враження від навчання у німецькому університеті?

– Шок. Під час навчання у московському вузі, де я навчалась, я була впевнена, що дуже добре володію предметом мікробіологія. Вже У Німеччині, на своє перше заняття з мікробіології я прийшла з думкою «Ну, зараз я вам тут усім покажу»! Але коли почула… Про що йде мова на лекціях і які завдання  студенти виконують на практичних семінарах, то зрозуміла, що це для мене просто космос. Я навіть не думала, що в університеті взагалі можливо проводити такі дослідження. Я була просто шокована.

–   Це означає, що освіта у Німеччині краща, ніж у країнах пострадянського простору?

 –   Освіта-поняття досить розмите. Фінансування освіти у Німеччині , звичайно, набагато вище ніж, скажімо, у Росії. Але  справа не тільки у фінансуванні – сам процес навчання набагато краще організований. Це дає підстави сказати, що так, освіта у Європі краща.

 –   Розкажи про свою магістерську роботу. Це проведення певних дослідів? Над чим ти працюєш?

–   У сфері біології , звичайно, списати магістерську роботу не можна..Принаймні у Німеччині (сміється. Ред.)… Треба проводити дослідження. Причому ці досліди мають бути якісними. Тема моєї магістерської роботи «співвідношення мікробного світу та інвазивних рослин». Якщо простіше, то я досліджую, як завезені у Німеччину рослини з інших країн і континентів, впливають на мікробний світ у грунті.

 –   Який бюджет твого дослідження?

–   Близько 10 тисяч євро. Усі витрати оплачує університет, бо  тема моєї робити , це лише частина великого наукового проекту, який реалізовує університет. Ми досліджуємо, як інтродукована рослина недотрога залозиста впливає на довкілля.

 –   Тобі запропонували тему, чи ти сама її обрала?

– Я побачила оголошення на кафедрі. Це поширена практика у німецьких університетах, коли студентам пропонують взяти участь у науковому проекті.

–   У чому найголовніше, на твою думку, полягає відмінність в освіті у Німеччини і пострадянських країнах?

– У колишніх країнах радянського блоку , вчитись змушують. Це принципова відмінність.  Університет у Москві, де я навчалась, зараз не буду казати який, це була одна велика в’язниця. Ти маєш прийти рівно о дев’ятій ранку, а якщо ти не дай Боже, запізнився на пару, то тебе просто не запустять в аудиторію. Аби зайти до університету, ти чомусь повинен показати свою перепустку, ніби це взагалі якийсь режимний  об’єкт. Не можна пропускати лекцій, а якщо це станеться, треба задобрити викладача, написати якийсь нікому непотрібний реферат.  У Німеччині усі двері відчинені. Хочеш ходити на пари, будь ласка, не хочеш, теж нічого… Хочеш вчись, хочеш не вчись… ніхто нікого ні до чого не примушує… Навчання – це добровільний і глибоко усвідомлений процес.

–   А свободи не забагато?

– Ні. Є певні правила, яких ти все одно маєш дотримуватись. Для отримання диплому з якоїсь спеціальності , студенту доведеться пройти певну кількість дисциплін. Інколи бути вільним дуже важко, бо ти сам повинен продумати , які предмети і коли вивчати, де саме ти хочеш пройти практику… Ніхто за тебе думати не буде. Свобода – це важко, але вона необхідна для якісної освіти.

 Не зважаючи, на великий контраст між українською    та німецькою системою освіти, в Україні не все так погано. Бо українські студенти, особливо з точних дисциплін – таких, як математика та фізика, потрапляючи у німецькі вузи, досягають чудових академічних результатів, інколи перевершуючи навіть німецьких студентів. В інших сферах доведеться ще багато працювати. Чесно і не обманюючи самих себе, поступово змінюючи українську освіту, від принципу механічного відтворення, до принципу творчого усвідомлення і породження нових ідей… Бо тільки нові ідеї і світлі голови, зможуть змінити країну, яка заслуговує краще життя.