Ми їхали в неділю, 7 серпня, у Великий Бичків на Рахівщину з Ужгорода всього три години «мікриком». І добре, що так швидко, адже фестиваль голубців та 643-тя річниця селища розпочалися не о 14.00, як анонсували у програмі, а на годину раніше. Принаймні святкову колону, яка рушила до місця дислокації фесту, нам довелося наздоганяти. Три красені-коні попереду, далі віз із дітьми в гуцульському вбранні, які час від часу співали, великобичківці з трембітами, серед яких і учасники АТО, на ходу – показові виступи представників вуличного спорту… І всі радісно вітали зустрічних, тому не дивно, що фотографували навіть із авто. А над головою ближче до парку – плакат вивіска «Великий Бичків – столиця голубців».
Вразив і селищний парк, де розгорнувся фест. Чого тут тільки не було – і вівчарська колиба, і парадні вівці, і двір із надписом «Великий Бичків», де виставили вироби майстрів декоративно-прикладного мистецтва. А звідси ви ніби потрапили в гуцульську хату з ладою, вишитими подушками, піччю.
Але нас цікавили голубці. Поки на сцені виступали представники влади, (обласної, районної та селищної, які нагороджували багатодітних матерів, навіть коминаря), ми рахували, скільки видів цього наїду є на презентаційному кількаметровому столі. Нарахували 22. А тепер запам’ятовуйте, зокрема: голубці з виноградним листям, овочеві, з буряковим листям, грибами, пісні, із квашеної капусти, із курятиною, солониною, весільні, з чабриком, шкварками, телятиною, перловкою, крупиками (мелайна крупа), торгонею, локшиною, страусячим м’ясом, томатами, солодким перцем, ліниві. Були не тільки різні за розміром, а й за кольором. Наймініатюрніші, розміром із мізинець, – весільні. Та виявилося, що тут не все, і що загалом газдині селища зготували 36 видів голубців. Запевнив у цьому і селищний голова Йосип Божук, який зізнався нам, що найбільше полюбляє голубці з м’ясом. Хоча у програмі, каже, спочатку було записано 35, але тут в останній момент запропонували зі страусячим м’ясом. Із цьогорічних новинок – ще з торгоньов, бараниною, курятиною тощо.
Крутили ґаздині голубці напередодні, у суботу, щоб були свіжі. Працювали позмінно – одні приходили, інші йшли, однак обрали один пункт, де квасили й капусту – це хата шанованих старожилів. «Чому саме фест голубців? Бо таких, як у нас, нема ніде. Наше селище інтернаціональне – тут проживають українці, німці, румуни, угорці, цигани. І кожен готує різні. А ми так, як наші бабки готували, – розповіла нам член оргкомітету Надія Кузьмик. – У хід іде все, що є вдома: і січене м’ясо, і фарш, і листя кольрабі, і буряку. Навіть якщо взяти однакові продукти, то в кожної ґаздині голубці вийдуть різні. Але однаково смачні, бо вкладають у них душу».
Були ґаздині, які на свято готували тільки весільні голубці. Серед них і Лілія Ільчук. «Свадьбові дуже маленькі й варяться у 40-літровому казанку (чи горшку). Дуже смачні, бо у власному соку. Зараз трошки змінилися традиції. Раніше у Великому Бичкові на весіллі голубці подавала останніми, а гості знали, що це сигнал, що вже треба йти додому. Але тоді нерідко у шлунку для них місця вже не залишалося, тож, щоб кожен міг скуштувати, тепер їх подають як другу страву до курячої поливки, – каже Лілія Ільчук, вчитель української мови і літератури, депутат райради і просто людина, яка любить своє село, своїх людей і голубці (так казала відрекомендувати). – Голубці – така собі візитна картка кожної хати. Вважається, що якщо в неділю нема дома не поливки чи тертої ріпи, як ви подумали, а саме голубців, то це не неділя».
Пані Ільчук підсумувала, що на фест пішло 75 кг рису і 40 кг м’яса, а це вісім 40-літрових казанів. Але плюс два казани на 40 і 60 літрів, які варили на святі. І все роздавали безкоштовно! Ми запитали старшого чоловіка, який пильнував приготування у казанах, мовляв, чому безкоштовно (на іших фестах усе продають), на що він здивовано відповів: «Як? Це ж наші гості. Хай їдять». А їли дай Боже – до будиночка, де видавали голубці, весь день стояли чималі черги, потім допалися до котлів, а затим спустів і стіл із презентаційними голубцями. О 17-й їх не стало. Зате були два котли з бограчем та іншими гуцульськими стравами. Девіз фесту – нагодувати всіх, щоб ніхто не пішов голодним, сказала пані Кузьмик. А це не багато не мало – майже 9, 5 тисячі мешканців селища (прийшли, звісно, не всі), учасники дитячого футбольного турніру ім. І. Яремчука з різних країн, який у ці дні проходив тут, плюс гості.
Приїжджих було чимало. Іван Леп’ях із Рівненщини розповів, що про фест йому розповіли друзі з Запоріжжя, які тут були торік. «Дякую вам за щедре свято! Дуже задоволений», – ділиться. Виногроб із мукачівського Завидова Тіберій Бортек, який є постійним учасником різних фестів, просив написати, що такого чистого й охайного свята ще не зустрічав. Підтверджуємо.
Голова ОДА Геннадій Москаль зізнався, що скуштував 6 видів голубців. Ми менше, але наїлися зі смаком. Тому констатуємо, що фестиваль удався, бо, крім гастрономічної складової, був гарний концерт із народними мелодіями. Плюс шарму додавали вишиванки, в яких прийшли місцеві, та посмішки на обличчях. Не даремно ж кажуть, що найбільше багатство Великого Бичкова – це люди, які й зробили цей фест. Дякуємо – і чекайте наступного року!
Великий Бичків – Ужгород
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.