З 2009 року Ужгородська дитяча залізниця не працює. Керівництво української залізниці ще тоді підрахувало, що наша траса нерентабельна, тому й призупинила фінансувати та підтримувати її. Доля дитячої атракції почала обговорюватися у ЗМІ та у владних кабінетах. Минуло три роки: ужгородська міська рада зголосилась взяти на баланс рештки залізниці. Представники державного гіганта "Укрзалізниці" сказали, що з радістю позбудуться баласту. А далі – тиша.
Цього року знову заговорили про відновлення одного з улюблених місць ужгородської дітвори. Ніби-то залізничники не проти, влада теж, а домовитись важко. Усі документи, котрі були відправлені у Міністерство транспорту для прийняття рішення про передачу дитячої залізниці Ужгороду, вже не актуальні. Нині навіть такого міністерства не існує. А за підрахунками залізничників, сума для ремонту вагонів та станцій зросла в кілька разів.
"Наші розрахунки базуються на офіційних довідках. Так, за підрахунками Харківського вагонобудівного заводу, відновлення 2-ох вагонів – 4,7 мільйонів гривень, ремонт колії вартуватиме ще 200 тисяч, загальна вартість – більше 7-и мільйонів гривень. Треба ще відновити світлофори, будівлі, облагородити територію. Розумієте, є процедура за якою передають такі об’єкти. Коли вирішить керівництво "Укрзалізниці" передати – тоді місто і буде господарем дитячої залізниці", – розповів Ігор Вольський, головний інженер Ужгородської дирекції залізничних перевезень.
Активісти, що були на останніх оглядинах залишків, переконують, що цифри, м’яко кажучи, завищені. Денис Добра, що роками займався проблемами відновлення Боржавської та Ужгородської дитячої залізниці, переконує, що причина зубожіння цих об’єктів – проста. Хтось хоче їх довести «до ручки», розпиляти на металолом, а землю продати.
"Відновити вагони – це не проблема. Головне в них – це основа. Тут вона дуже добра, а саму коробку можну відновити за 100 тисяч. Виставляючи для цього об’єкта таку ціну – 4 мільйони ремонт вагону, 150 тисяч за тепловоз – це неадекватні суми. У мене таке враження, що "Укрзалізниця" з такими тарифами свідомо доводить до банкрутства подібні об‘єкти. Так їх легше порізати на металобрухт, ніж довести до ладу, – переконує активіст Денис Добра. – Наприклад, в сусідньому Кошице є відновлений паротяг, котрому вже більше 70-и років. Частину робіт виконували волонтери, частину виконували спеціалісти – ті роботи, що вимагали спеціальних знань. Нині і в нас є волонтери, які можуть дати оцінку з точністю до гривні. І, повірте, сума в 4-ри мільйони просто не реальна".
Здавалося б ситуація – більш, ніж зрозуміла. Залізничники вже готові спихнути тягар, влада ще три роки тому зголосилась його прийняти. Проте зараз вже дають задню. Перший заступник Ужгородського міського голови Іштван Цап переконує, що рішення попередників було декларативним. Та й гроші вкладати в таку збиткову залізницю ніхто не буде. Проте не забув згадати і про бюрократичні нюанси, адже залізничники, зголосившись, так і не передали місту цей об’єкт.
Іштван Цап, перший заступник Ужгородського міського голови розповів, що місто не відмовляється від дитячої залізниці, але треба все обдумати. "Від залізниці ми в жодному разі не відмовляємося. Але ми намагались конкретизувати питання. Треба провести чіткий аналіз документів, статистики і тоді приймати відповідні виважені рішення. Ну, якщо міркувати критеріями еквівалентності, то за 7-8 мільйонів гривень можна придбати дуже серйозні об’єкти, дуже серйозні транспортні засоби, тому для реставрації двох вагончиків і локомотива, на наш погляд, просто космічні цифри. Але не треба бути великим фахівцем, щоб зрозуміти, що все одно доведеться чимало вкласти в цю збиткову залізницю".
Як зазначив Денис Ман, керівник обласного "туристичного" управління Закарпаття: "Вийшли подивитися на реальний стан справ на дитячiй вузькоколiйцi. Разом з владою мiста. З залiзничниками. Чинне рiшення ужгородських депутатiв 2013 року, коли вони погодилися взяти на баланс вузькоколiйку. Мають позицiю й залiзничники: забирайте. А ми з боку управлiння туризму ОДА локомитивимо, бо великий туристичний потенцiал. Якщо зараз з котрогось боку стане заминка в передачi на баланс, зразу дам знати. Але думаю вони будуть. Кажуть, вiдновлення локомотива 120 тис грн, а одного вагона – 2 млн грн. (!) Рейки всi цiлi. Станцiй кiлька. Треба рухатися!"
Усі переконують, що дитяча залізниця невдовзі отримає друге життя. Це «невдовзі» триває вже сьомий рік, а вагони й досі там. Наступного понеділка почнеться новий етап в офіційному обіміні документами, щоб таки знайти власника колись успішній атракції. Та скільки це триватиме – не відомо.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.