Поетеса Марічка Черничко нарешті з книжкою! Але книжка теж може бути тривимірною. Її можна розгорнути у просторі і часі, а ще книжка – це завжди внутрішній рух. Саме такою ми побачили збірку в галереї Ілько та в обласній науковій універсальній бібліотеці ім.Ф.Потушняка. Адже «Три стільці» Марічки Черничко – це різні реальності, які змагаються за нас у «повітрі, писаному Бахом».
Це не була презентація у вже звичному для нас форматі. Навпаки, суцільна імпровізація, розмова без глядацьких бар’єрів, поезія, інстальована у виставковий зал.
Адже й сама книжка дуже щільна. Це, мабуть, не менш, як три книжки в одній. Тарас Прохасько каже, що у збірці багато такого, що хочеться розповісти і переповісти. А ще вона складається із «натхнення, яке сягає до кісток».
На одній із презентацій викликала Марічку на розмову її колега, письменниця Вікторія Андрусів. Адже обоє вони працюють в студії «Експеримент» на ТРК «Тиса». Щодня, щогодини вони роблять зірок із звичайних та відомих людей. А тут довелося самим опинитися в епіцентрі прекрасного стихійного лиха, яким є поезія.
Марічка відповіла на такі собі питання із-за рогу – несподівані, проте дуже людяні. Про маму, яка знає авторку всю – із ніг до маківки. Про вірші, любов, славу та гроші. А потім, так само неочікувано, проте зовсім природно, читалися вірші, дарувалися квіти. Згадувалося про найдорожче. Наприклад, про тата, якого вже понад два роки немає. Тож авторка попросила вшанувати хвилиною мовчання всіх, кого вже немає поряд з найріднішими людьми. І тих, хто загинув на війні, і тих, хто відійшов у вічність, залишивши зяючий біль у своїх родинах.
Привітали Марічку й письменники. Михайло Рошко відзначив, що Марічка була однією з найкращих студенток УжНУ, двигунцем всіляких літературно-мистецьких імпрез. Але, що несподівано, перша її книжка – це вже вагомий доробок. Адже тут понад сотня зрілих, цікавих поезій.
Голова закарпатської організації Національної спілки письменників України нагадав, що третій – завжди зайвий. Тільки не в цьому випадку. Адже «Три стільці» Марічки Черничко – це три різні стани душі. А от вчителька авторки Наталія Касинець пригадала творчі шкільні витівки Марічки, яка вважалася справжнім Томом Соєром у спідниці. Проте вже й тоді її талант не помітити було просто неможливо.
Книжка побачила світ у видавництві Ольги Лоре. А от редактор книги Мар’яна Нейметі сказала, що подарувала поетесі троянду цього вечора невипадково. Адже на одному міжнародному конкурсі поезій за 4-те місце дають бронзову троянду, за 3 – срібну, за 2 – золоту, а за перше – справжнє. Тому й побажала Марічкою залишатися справжньою, нічого не боятися і рости.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.