Село Дротинці, що на Виноградівщині, зі скорботою прощалося з юним земляком, лейтенантом 128-ої окремої гірсько-піхотної бригади 22-річним Василем Білаком, який загинув в зоні АТО під Дебальцевим. Усі природні стихії – сніг, дощ, вітер, сонце – того скорботного дня також проводжали в останню путь молодого бійця. Небо плакало дощем, а односельці – гіркими сльозами. За улюбленим внуком криком кричала старенька бабуся. З військовими почестями і духовим оркестром вирушили від рідної батьківської домівки до православного храму¸ де і відспівували загиблого героя.
Професію військового обрав свідомо – після дев»ятого класу Дротинської школи поступив і закінчив Мукачівський військовий ліцей, згодом продовжив навчання у Львівській Академії сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного. Затим молодий лейтенант служив у Виноградівському гарнізоні і вже потім у числі інших побратимів отримав направлення на неоголошену війну в зону АТО– служив у другому дивізіоні першої батареї 128-ої окремої гірсько-піхотної бригади під Дебальцевим. Зник по дорозі з Артемівська у Дебальцево, їхав на автомашині «ГАЗ» . Відійшов у вічність 9 лютого і тільки зараз Героя вдалося доправити на малу батьківщину і з почестями провести в останню путь. Все рідне село Дротинці на колінах та лампадками в руках зустрічало молодого бійця.
Сім»я Білаків – високоморальна та культурна. Мама – Марія Йосипівна – вчителька початкових класів, тато В»ячеслав – працює на пластмасовому заводі. Мають донечку Ясочку, яка після закінчення дев»ятого класу навчається у Коломиї. У скорботний день односельці та побратими не в силах були говорити розлого, але вдалось поспілкуватися з його командиром та шкільними наставницями. Перша вчителька Лідія Петрівна Пилип востаннє бачила його у серпні. Вася відзначався у її класі допитливістю та ініціативністю, писав вірші. Класний керівник Ганна Василівна Салмай згадує про хлопця як лідера та обдарованого юнака. Вирізнявся артистичністю, займався у багатьох гуртках.Подобалась йому грецька міфологія, а улюбленим героєм давнього епосу був Прометей. На випускному вечорі у Дротинській школі разом із однокласниками заклали капсулу з власними бажаннями. Вася написав: «Хочу прожити гідне життя». Так і сталося.
Нашому Герою, лейтенанту Василю Білаку у вересні виповнилося б тільки 22 роки…






Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.