Сергій Дудкеєв: «Я готовий боротися, я не опущу рук!»

28-річний студент УжНУ Сергій Дудкеєв знає ціну власного життя. Для нього вона становить суму в кілька десятків тисяч євро. 

Майже рік тому хлопцеві та його друзям мало вірилось у можливість назбирати необхідні кошти для лікування від рідкісної хвороби за кордоном. Однак завдяки допомозі небайдужих людей неможливе стало реальністю. Днями Сергій повернувся з лікування в Німеччині.

«Сергій дуже не хотів, щоб інші дізналися про його хворобу»

З народження Сергієві був поставлений діагноз: хронічна лімфовенозна недостатність, лімфодема, судинна мальформація правої нижньої кінцівки. Минулої осені хвороба загострилась. Вітчизняні лікарі пропонували термінову ампутацію ноги, а німецька клініка була готова лікувати хлопця, обіцяючи зберегти ногу. Проте на обстеження та лікування було необхідно майже 37 тисяч євро. Сирота з дитинства, Сергій не міг розраховувати на підтримку сім’ї, а його друзі самостійно не мали чим оплатити лікування. Дорогою була кожна хвилина, адже стан здоров’я часом дуже погіршувався. Сидіти склавши руки, залишивши товариша в безвиході, друзі не могли. Аби врятувати його життя, взялись до волонтерської діяльності.

«Ми вирішили збирати гроші, але Сергій дуже не хотів, щоб інші дізналися про його хворобу, він боявся осуду – як чоловік не хотів просити від когось гроші. Але, мотивуючи тим, що здоров’я – це найголовніше, що дароване Богом життя треба рятувати, нам вдалося його вмовити», – розповідає організатор збору коштів Василина Попович.

Перші кошти були зібрані під час благодійного концерту, організованого на підтримку Сергія. Після цього заходу багато людей почали телефонувати, пропонувати різні способи збору грошей, давати нові ідеї. Втіленням однієї з таких стала участь у передноворічному ярмарку ручних робіт у центрі міста. Дівчата цілу ніч власноруч виготовляли всілякі цікавинки для продажу, а вторговані кошти перерахували на лікування. Чи не доленосною під час ярмарку стала зустріч з однією дівчиною, подруга якої лікувалася в німецькій клініці, де мав проходити лікування і Сергій. Опісля знайомство з Вікторією надало друзям ще більшої впевненості та ще більшого поштовху до подальшого збору коштів.

«Молився до Бога, щоб врятував мені ногу»

Нестабільна ситуація в країні, подорожчання євро позначалися на темпі збирання потрібної суми. Інколи наставали помітні спади у процесі збору грошей. Тоді, за словами Василинки, дуже важливою була моральна підтримка з боку самого Сергія: «Бували випадки, коли здавалося, що сил уже немає, руки опускалися, але його сила волі, оптимізм і віра в те, що він вилікується, що ми маємо успішно завершити цю справу, не давали процесу зупинитися».

Так, заручившись підтримкою Ужгородського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Закарпатського реабілітаційного центру «Вибір», Мукачівського реабілітаційного центру «Нове життя», навесні розпочали двотижневу благодійну акцію зі збору коштів «Ми хочемо допомогти студенту. А ти?». Кошти збирали волонтери, здебільшого група студентів першого курсу соціальної роботи, які щодня виходили в місто зі скриньками. Перед стартом акції на обласних телеканалах були відзняті телесюжети, аби мешканці знали, хто і для чого збирає гроші. Згодом акція перенеслася до Мукачева – там її підхопила місцева молодь. Окрім цього, практично у всіх можливих людних місцях, навчальних закладах міста й усієї області було розповсюджено інформаційні плакати про Сергія. Збір коштів відбувався і біля храмів, вірники різних конфесій долучалися до доброї справи. Інформація про щоденні надходження коштів на рахунок хлопця висвітлювалась у спеціальній групі в соцмережах.

Значна сума коштів для того, аби Сергій зміг поїхати до Німеччини, була вже зібрана, проте її все одно не вистачало. До всього цього – на початку літа Сергій потрапив у аварію, їдучи з другом на скутері. І так хвора нога зазнала перелому й істотного травмування. Але ця ситуація, на диво, посприяла швидшому виїзду хлопця до Німеччини – після звернення друзів лікарі німецької клініки пішли назустріч і значно зменшили суму на лікування.

«Лежачи у швидкій, я дивився крізь скляний дах на небо і молився до Бога, щоб врятував мені ногу і взяв руки лікарів у Свої руки. Лікарі побоювалися за стан ноги, з огляду на складність патології. Тоді я дуже просив усіх, хто мене знає, посилено молитися», – пригадує Сергій.

Кілька місяців хлопцеві довелося наново вчитись ходити, а вже наприкінці вересня він знову поїхав до німецької клініки. Як каже Сергій, лікарі були дуже здивовані, що після такого травмування він усе ж став на ноги. Обстеження та лікування тривало понад місяць. Лікарі дали багато рекомендацій, навчили, яким має бути постійний догляд ноги. «Нога тепер у стабільному стані, хоч ходити ще важко. Через те що хвороба є невиліковною, то протягом усього життя її треба вміти тримати в доброму тонусі. Лікарських інструкцій потрібно обов’язково дотримуватися. Вони ж вимагають постійних фінансових затрат. Треба буде регулярно проходити обстеження й лікування у Києві, а також у німецькій клініці. Мені доведеться довіку з цим жити, але я готовий боротися, я не опущу рук», – запевняє Сергій.

Тепер Сергій навчається на другому курсі в УжНУ

Хлопець зізнається, що раніше жалів себе, шукав винних у своїх проблемах і через це у своєму житті накоїв чимало дурниць та помилок, але згодом зрозумів: є люди, яким набагато гірше, тож він не має права себе жаліти. «У моєму житті був переломний момент, коли бачив смерть мами, – вважає Сергій. – Тоді я відчув своє безсилля і зрозумів, що далі так жити не можна. Адже за життя – безцінний Божий дар – треба бути відповідальним, за кожний вдих і видих у ньому».

Тепер хлопець навчається на другому курсі в УжНУ, здобуває фах психолога. Місією свого життя вважає допомогу та підтримку людям, що опинились у ситуації, подібній на його, адже має корисний досвід, котрий може передавати іншим. «Цінність життя починаєш розуміти тоді, коли є ризик його втратити. Тоді починаєш радіти кожному дню, помічати, наскільки прекрасна природа. В кожній усмішці людини є сенс, адже людині можна подарувати надію. Особисто мені було дуже приємно, коли люди просто телефонували, підтримували мене. Це дуже допомагало», – каже Сергій.

Він переконаний, що протягом усього життя Бог тримає його під Своїм заступництвом: «Люди часто скаржаться, що все погано, але нічого не роблять. Я сам хотів би все й одразу, мені не вистачає терпіння. Але просто так нічого не буває, треба докласти зусиль і праці. Поставити мету і поступово до неї йти. А Бог буде допомагати, посилати необхідних людей. Моя ситуація показала, що є стільки добрих людей, це просто вражає!».

І Василина, і Сергій упевнені: незважаючи на афери з грошима, які в сучасному світі почастішали, допомагати обов’язково треба, адже не все є обманом. «Є люди, яким справді потрібно допомогти. Ось приклад – завдяки вашій довірі і добрим серцям ми врятували життя Сергієві. За це я дуже вдячна усім тим людям, котрі зробили свій посильний внесок у нашу справу. Я дуже вдячна всім волонтерам, які допомогли зібрати гроші. Хочу подякувати Андрієві Гепенку за відеоролик на підтримку Сергія. Не бійтеся робити добро! Дякую вам за те, що дали Сергієві шанс жити повноцінним життям!» – звертається до людей Василинка.

Сергій теж висловлює всім подяку: «Я в першу чергу вдячний Богу, а також людям, через котрих Він діяв. Я дякую всім людям, які просто вірили і сподівались на моє одужання. Велике спасибі регіональному телебаченню, журналістам, через яких люди дізналися про мою проблему. Дуже допомогли різні факультети УжНУ. Усім велика вдячність!».

Історія Сергія засвідчує: від допомоги одній людині твоє життя не зміниться, але воно безсумнівно зміниться для цієї людини.