Мінімум офіціозу, максимум емоцій. У такому стилі відбулося вшанування бійців 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону у складі 128-ї механізованої бригади – основного військового формування Закарпаття у четвер, 2 жовтня.
Головні учасники події – військові, які півроку провели у пеклі АТО, на передовій збройного конфлікту на Сході України. За це їм подяка, честь і шана. Саме це різними словами підкреслювали люди, які відвідали Закарпатський обласний музично-драматичний театр, аби привітати і потиснути руки Героям.
Почалося дійство із виконання державного гімну, який в один голос співала вся зала. Відтак – тужлива хвилина, під час якої згадали кожного закарпатця, який загинув, беручи участь в АТО. А їх, за оперативними даними, уже 26… Ці імена назавжди увійдуть у пам’ять Закарпаття, але, як не прикро, аж ніяк не можна бути певним, що сумний список не поповнюватиметься.
Саме тому голова Закарпатської облдержадміністрації Василь Губаль, виступаючи на події, спершу наголосив: «Не можна стримати обурення від дій держави, яка роками називала себе сусідом, а нас – братами, й нині діє як агресор». Відтак Василь Іванович звернувся до військових: «Ми вклоняємося вам: тим, хто зараз тут, тим, хто відновлює сили, тим, хто і тепер у зоні проведення АТО, і тим, кого, на жаль, уже не побачимо. Закарпатцям нерідко дорікають: мовляв, тяжко піднімалися на Майдан, не завжди активні у політичних процесах… Але наша 128-ма бригада довела: закарпатці – патріоти, закарпатці здатні оборонити Україну. Ви – Герої, і ми вами пишаємося!». Керівник краю попросив вибачення у бійців від імені усієї влади -за те, з чим не впоралися, за те, чим не вдалося забезпечити. І сказав, що у подальшому працюватиме над тим, аби оборонці держави завжди відчували підтримку обласного керівництва. Те саме стосується і родин, які втратили рідних… Відтак голова ОДА вручив подяки та цінні подарунки бійцям. Василь Губаль висловив вдячність і волонтерам – за їхню благородну відданість справі та ефективну роботу, привітавши жінок (а у рядах помічників їх – більшість) квітами.
Маючи слово перед бійцями, голова Закарпатської обласної ради Іван Балога сказав: «За краще життя треба боротися. Усі області України висловили бажання жити як провідні країни світу – й саме за це з нами воюють, аби перешкодити цим прагненням». Іван Іванович подякував усім військовим за патріотизм і мужність, а також усім небайдужим, які долучилися до справи допомоги армії. Відтак від обласної ради вручили воякам грамоти і цінні подарунки.
Простий і водночас емоційний виступ мав і в. о. Ужгородського міського голови Віктор Щадей, відзначивши мужність чоловіків, які ризикують життям на передовій, обороняючи державу, й також привітав бійців від міської ради.
До привітань 15-му батальйону долучилися представники СБУ та УМВС в Закарпатській області. Своєю чергою, Закарпатський військовий комісар Іван Васильцюн наголосив: підрозділ, який нині вшановуємо, ще у 2013-му році був визнаний кращим у сухопутних військах України. Нині ж закарпатські гірські піхотинці довели – заслуговують цього звання у повні, ба більше – є справжніми Героями. Слова ж «Героям слава!» цього вечора нерідко звучали у залі…
Чи не найемоційнішим моментом був виступ командира 15-го батальйону – Василя Зубанича, який разом зі своїми бійцями провів гарячі місяці на Сході. Пан майор звертався не так до вояків, як до тих, хто у тилу: «Дякуємо всім, хто допомагав. У народі кажуть: не бійся лінивого, не бійся дурного, бійся – байдужого…». Нам потрібно об’єднатися! Армія без народу – неможлива» – наголосив командир. Він мав честь вручити орден «За мужність» прапорщику Козаку й ордени ім. Б. Хмельницького старшому лейтенантові Журавському та старшому прапорщику Базаєві, зазначивши: це – не крайні нагороди, адже подання на відзначення закарпатців уже у Києві.
Ініціатор Руху підтримки закарпатських військових журналістка Галина Ярцева, якій неодноразово дякували представники влади, а головне, військові, не приховуючи емоцій, сказала воякам просто: «Спасибі за те, що живі»…
Вечір був прикрашений музичними номерами, відтак спілкування тривало у неформальній обстановці. А волонтери подбали про додаткову пам’ятку: бійці отримали обереги – жовто-блакитні браслети, сплетені з любов’ю та побажанням завжди вертатися додому…
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.