Позаду ЗНО, вступ у виші, перший дзвінок і 1 вересня. Але серед випускників тепер вже минулого навчального року є чимало захоплюючих вступних історій, які варті уваги. Зокрема, й випускниці Андреї Гнатюк із Мукачева. Дівчина подала документи на 11 факультетів у чотирьох вищих навчальних закладах України. А після складання «вступних іспитів» їй запропонували стати студенткою… всі 11 та ще й на безоплатній формі навчання. Звісно, вибрала один виш. Але все – за порядком.
Андрея – колишня учениця ЗОШ №11 міста Мукачева. Таке собі скромне дівча із розумними очима. Із нею вдалося поспілкуватися лише телефоном, оскільки ще у серпні поїхала у Луцьк готуватися до 1 вересня у ВНЗ. Та тепер згадує, що найбільше у школі полюбляла українську мову й літературу, бо це їй давалося найпростіше. Любила читати. З перших класів писала вірші, а тому класний керівник Мирослава Хіміч не раз казала, що росте майбутня Леся Українка.
Натомість мама дівчинки Надія Гнатюк (до слова, педагог-математик) згадує, що ще задовго до вступної кампанії донька вирішила стати… журналістом. Це бажання стало ще сильнішим після того, як одного разу із тіткою-журналістом побувала на відкритті кондитерсього дому. Допомагала фотографувати, тримати диктофон. Це так вразило дівчину, що, прийшовши додому, заявила: «Мамо, хочу бути журналістом». Почалися пошуки інформації, вишу. Однак щорічний великий конкурс у Львівському національному університеті ім. І. Франка та майбутній екзамен з англійської спровокували «дати задню». Потім була мрія стати істориком. На чому й зупинилися.
Мама згадує, що готувалася ретельно. Але не перед іспитами, а весь рік. Дівчина здавала ЗНО із чотирьох предметів, хоча досить було й трьох. Переживала, бо вперше. Як результат, українська мова й література —195,5, історія України – 179, світова література — 176 та всесвітня історія — 165 балів. З таким доробком 11 пакетів документів подали на 11 факультетів різних вишів України – 2 в УжНУ, по три у Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича, Львівський національний університет ім. І.Франка та Східно-Європейський університет ім. Л.Українки у Луцьку. До речі, цьогоріч можна було подавати по 3 заяви у 5 ВНЗ…
Надія Гнатюк зазначає, що тепер легше вступникам, не потрібно їздити, як раніше, в її студентські роки, у виші, щоб подати документи. Як і те, щоб дізнатися, вступив ти чи ні. Нині шукати результати просто: вводиш у «пошук абітурієнтів» або у «система конкурс» ім’я і прізвище випускниці – і маєш інформацію про те, куди вступив зі своїми балами, на яку форму навчання. «У Луцьк і Чернівці вступили у першій же хвилі на безкоштовну форму навчання», — згадує радісно мама. І, водночас, пояснює нам, що таке «хвилі». Перша – це моментальне зарахування, друга чи третя хвилі – це коли абітурієнти визначаються, забирають документи і несуть оригінал в один із вишів. Словом, в кінцевому результаті Андрея Гнатюк вступила на всі 11 факультетів, на які подавала документи, та ще й на безоплатну форму навчання.
Найбільше раділа мама, а от дівчина згадує: «Чесно, я розгубилася. Бо тепер уже доводилося вибирати. Хотілося у Львів, бо це ж Львів як-не-як». Думали й про найближчий УжНУ, куди Андрея вступила на історію та політологію. Але проблема в тому, що студентів із Мукачева навчальний заклад не забезпечує житлом, а винаймати його дорого. «Та й куди піде після навчання із політологією», — зауважує мама. Тож зупинилися на Східно-Європейському університеті ім. Л.Українки у Луцьку. У цей виш дівчина вступила на історичний факультет (спеціальність — документознавство та інформаційна діяльність). «Спеціальність хороша, вчитиметься безкоштовно та ще й забезпечена житлом, оскільки у Луцьку мешкають бабка й дідик», — радіє Надія Гнатюк.
До речі, мама не вважає, що досягнення доньки є якимсь особливим випадком, хоча дуже щаслива. Наголошує на тому, що клас, в якому вчилася Андрея, був дуже сильний. Переважна більшість однокласників вступила на безоплатну форму навчання у різні виші України, дуже хороші бали отримали на ЗНО. Тож це була така собі маленька кузня майбутніх талановитих спеціалістів.
А от Андрея вже із кінця серпня в Луцьку. Попереду 5 років навчання. Для неї це місто не нове, бо не раз приїжджала до бабусі. А от заклад незнайомий. «Ондіка телефонувала 1 вересня після занять, сказала, що їй дуже подобається», — каже мама.
Сама Андрея зізнається нам, що вчитися в університеті й школі – дві великі різниці. «Ми дуже багато пишемо. А от вчимо поки не так уже й багато матеріалу. Поки не можу визначитися, що мені найбільше припало до душі, хоча трохи нуднуватим здається архівознавство». Приїхати додому вдасться хіба взимку, бо вчаться і щосуботи. Дівчина каже, що в такий спосіб у виші взялися економити на опаленні, зате взимку буде мати аж два місяці канікул.
Наостанок Андрея поділилася, що пише книгу. Але про що саме, розкривати поки не захотіла…
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.