Війна на Сході принесла чимало лиха в Україну, але біда – спільна для патріотичних громадян – зуміла об’єднати українців не тільки на Батьківщині, а й далеко за її межами.
Українські громади сусідніх Словаччини, Чехії, Угорщини, Польщі надають чималу допомогу українським бійцям. Потужна підтримка йде із Німеччини, Австрії, Великобританії. Чималою є допомога і з-за океанів… Діаспоряни разом з Україною!
Сьогодні ж розповідь буде про сім’ю закарпатців, які наприкінці 90-х виїхали до Канади, які є родиною середнього статку, але із небайдужими серцями…
Знайомтеся, Олександр Бакущик і його історія про 700 берців для закарпатських військових.
«Вирішили разом з родиною, з дружиною Терезою, допомогти закарпатцям, які зараз воюють на Сході… Дізнався, що хороші берці – найактуальніше. Почав шукати інформацію та виробника ще на початку листопада.. Потім знайшов контакт закарпатських волонтерів… Вийшов на Рух підтримки закарпатських військових. Поки те, поки се.. Самі розумієте. Наразі маємо документи – і якщо все буде добре (а воно все однозначно так буде) – в кінці лютого мають бути на руках», – розказує пан Олександр.
Ціна однієї пари берців – 25 доларів. Фінансування родина Бакщуків вирішила здійснювати власним коштом, але підключилося дуже багато людей.
«Величезна подяка громаді Українців з Оттави – Євромайдан Оттава! Наразі, аби оплатити бажані берці, уже скинулись більше 50 донорів із Європи, Америки, Канади.. Навіть росіяни. Не можна забувати, що багато небайдужих людей є світі! Небайдужих до долі України. Без їхньої підтримки все це було б не можливим! А разом нас багато, нас не подолати, – як кажуть».
Що ж мотивувало Олександра взятися до такої непростої, затратної, але такої необхідної Батьківщині, роботи? Відповідь проста: у закарпатця Україна – у серці. Він завжди, в усіх обставинах, у спілкуванні підкреслював: є українцем, а не росіянином!
«Чесно, сильно мотивували обгорівші тіла з Донецького аеропорту… Не найприємніша і дуже болюча картина… А ще те, що я не можу сам піти воювати, у силу різних обставин… Було певне почуття безпомічності. Потім зрозумів: не можу просто тут сидіти, дивитися на те, що трапляється. І я можу бути корисний Україні і звідси!».
Після Помаранчевої революції відчувалося певне зневірення, але ось зараз українці – єдині як ніколи!
«Я знаю, що можна жити країні, де всього лише треба мати любов до праці і самовдосконалення – і все в тебе вийде, і буде хороше життя. Але люди про це навіть не знають, бо не бачать (чи не хочуть бачити?) перспективи… Просто до людей відносяться як до скота, і вперше, ще з часів Помаранчевої революції, наш народ піднявся і сказав, що йому досить – досить знущань! Варто боротися за краще майбутнє».
Ще більш потужним поштовхом не залишатися осторонь подій в Україні, були події Майдану Гідності.
«Я вважаю, що це штовхнуло мене вперед. Коли побачив, що батько моєї жінки носить покришки на Майдані, я його запитав: «Володя, нащо то тобі?», а він мені відповів: «А коли мій син запитає, де я був, і що робив, коли країну зливали, і чому не боровся за її майбутне, то що я йому скажу? Синку, мені не до того було? Ні! Так не буде. Байдужим до змін у країні лишатися не можна!».
А потім – війна.. Наша спільна війна, яка стосується кожного!.
«А далі тільки все склалося саме по собі. Я завжди відстоював те, що я Українець. І зараз відчуваю за це відповідальність. Тому і хочу зробити щось від мене залежне, аби допомогти тим, хто воює за нашу країну».
700 пар теплих берців, одна із яких коштує 25 доларів – рахуйте самі… Сума немаленька. Але, згуртувавшись, маючи спільну ідею та переживаючи за наших захисників, – все можливо! Як іде процес збору коштів (дедлайн – 13 лютого) можна стежити ТУТ і навіть долучатися за посиланням: http:// www.bootsforukraine.com/
Зараз канадські берці уже грузяться у контейнери… І скоро наші захисники матимуть тепле і надійне взуття… А ще – частку любові від простої канадської родини закарпатців.
Знаєте, ніколи, що би не трапилося не можна опускати руки. А оскільки з нами правда, оскільки наші хлопці на передовій ні на мить не втрачають оптимізму і віри у перемогу, ми тут, у тилу, теж маємо бути бійцями! За наше спільне майбутнє!
Адже тільки РАЗОМ – СИЛА!
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.