15 мільйонів за тунель

Прокуратура твердить, що саме стільки коштувало прокопати лаз до Європи
На початку січня в Ужгородському міськрайонному суді відбулося чергове слухання у справі братів Малешів, котрих звинувачують у контрабанді цигарок і кокаїну через підземний тунель до Словаччини, а також у самовільному захопленні земельної ділянки. 

Лаз починався зі СловаччиниЦього разу стало відомо більше подробиць про те, як, за версією слідства, був створений тунель. Зокрема, в обвинувальному висновку прокурор зазначив, що земельну ділянку на вулиці Запорізькій, 57 ще 2004 року придбала жителька одного з районів області Юлія С., котра була тіткою обвинувачуваних (померла ще 2008 року). Оскільки жінка вже тоді мала поважний вік, жила сама і хворіла на численні недуги, слідство припустило, що справжніми господарями ділянки були таки брати, а тітка числилася формальним власником. Протягом 2005–2006 років, зачитав прокурор, на вулиці Запорізькій зводився будинок. Тоді ж до території обійстя незаконно відійшло 0,1 га землі запасу Ужгородської міської ради, на якій викопали рибник. 

Того ж таки 2006 року, за версією слідства, під будинком почали рити тунель. Цікаво, що експерти виявили: буріння підземного лазу починалося не з території України, а зі Словаччини. Спеціальна бурова установка працювала спершу в бік нашої країни, a на зворотному шляху розширила тунель, який одразу обшивали листами з поліхлорвінілу. Вхід до лазу прикривала рухома залізобетонна плита, а в самому підземеллі між Україною та Словаччиною «курсували» 18 вагонеток, виготовлених кустарним способом. Загалом, встановлено, що масштабне будівництво «влетіло» його організаторам у більш ніж 15 млн грн. Звідки у звичайних закарпатських підприємців, котрих обвинувачують в організації контрабандного лазу, взялися такі шалені гроші, слідство не пояснило, однак уважає, що братам допомагали «невстановлені особи». 

Електроенергію для тунелю брали задарма
Більше світла на цю туманну справу могли б пролити самі брати, однак на засіданні вони знову не визнали вини. Версія підприємців геть інша. За їхніми показами, ділянку в Ужгороді придбала їхня тітка, котра будувала дім з допомогою двох чоловіків з іншої області. Саме ці загадкові особи нібито й хазяйнували на обійсті, самі ж брати були там усього кілька разів, коли на прохання їхньої вже хворої тітоньки оглядали, чи все там у порядку. За показами обвинувачених, на початку літа минулого року ці чоловіки зустрілися з ними в Ужгороді й стали погрожувати, вимагаючи, аби брати покинули Закарпаття й деякий час переховувалися. Саме тому вони ніби й утекли до Криму, де у серпні їх заарештували працівники СБУ. Прокурор, однак, заявив, що ця історія вигадана. А підтвердженням цього, за його словами, є ключі від будинку й підсобних приміщень, які знайшли у братів під час затримання, та свідки з числа мешканців вулиці Запорізької. Слідчі навіть знайшли робітника, який викладав на «контрабандному» подвір’ї бруківку, однак будівельників тунелю чи замовників робіт так і не виявили. 

Так само невідомими є обсяги контрабанди, яку переправляли тунелем до Словаччини. Нині братів судять лише за 13 100 блоків підробних цигарок «Jin Ling», виявлених під час «штурму» лазу на словацькому боці, та 40 ящиків таких же цигарок, знайдених у будинку на Запорізькій. Крім того, тут були виявлені 4 пакетики кокаїну, два паспорти громадян зі Східної Азії й дві довідки про отримання статусу біженця. Однак це, певно, ще не є доказом того, що тунелем могли переправляти до Євросоюзу нелегалів. Не змогло слідство з’ясувати й обсягів електроенергії, яку використовували для роботи підземного ходу, бо виявилося, що лічильник у будинку на Запорізькій був несправний, тож кіловати для контра­банди фактично використовували  безплатно. Дальший розгляд справи суддя переніс на середину січня, оскільки представник Ужгородської міської ради, яка подала проти братів цивільний позов за незаконне використання земельної ділянки з її запасів, на засідання не з’явився.