1418,49, або Спасибі, владо, від мами

1418 гривень 49 копійок. Така пенсія в моєї мами.

Моєї мами, котра має 41 рік стажу роботи.

Це без декретів, котрі їй чомусь не врахували в стаж, хоча б насправді мали.

Економіст за освітою, вона більше 20 років працювала бухгалтером в авіапідприємстві та аеропорту. Обліковувала заробітну платню, надбавки і решту (що в цій сфері, до речі, доволі складно, бо є купа особливих моментів). Й чітко (на відміну від мене) апелює цифрами, потрібними для обрахунку пенсії. Так ось,  «коефіцієнт стажу» у неї перевищує 204, а «коефіцієнт заробітної плати» – 1,5. Що це означає – я не розумію. І не знаю, чому, як каже моя мама, держава не перераховує виплати для пенсіонерів так само на якийсь коефіцієнт, хоча б і мала це зробити. Не знаю, як і чому, але мамі, звісно, вірю. Натомість знаю два факти.

Перший. Для того, аби заробити мінімальну (!) пенсію, котра не надто вирізняється від її теперішньої, мамі вистачило б і 20 років стажу, а не 41-го. (Про те, що, як удова, вона могла б при розрахунку пенсії отримувати виплати і за свого чоловіка, взагалі наразі ставимо за дужки).

Другий. Попри всі гучні розмови й солодкі обіцянки у вуха старших українців про підвищення пенсій, у моєї мами пенсія і у вересні, в жовтні становить – вгадайте скільки – правильно, 1418 гривень 49 копійок. Така само, як уже протягом року.

До речі, для переважної більшості пенсіонерів оце легендарне ощасливлення – підвищення пенсій – на оті 13% на практиці означає суму, близьку до 100 гривень. Ба більше цинізму – в Уряді розпорядилися виплату різниці між старою і «підвищеною» пенсією і за вересень, і за жовтень, виплатити саме в жовтні. Ну, аби відчутніше було й аби оці щедроти до дати виборів припасувати…

Утім, і ця «милість» мою маму обійшла. З цією новиною вона прийшла зі словами «Ну і що, тепер іти голосувати?..». І, на щастя, усмішкою. Іти, мамо, звісно, що голосувати – йти…

Спасибі, Державо. Ой ні, Держава – це ми. А «спасибі» – тобі, владо. Поки-що-владо. Щире спасибі від моєї мами…