Громада села Біла Церква, Рахівського району готується відзначити своє 640-річчя.
Першу згадку про румунське село, розташоване на кордоні з Румунією, знаходимо в історичних документах відомого історика Іоана Міхалі, де Апша відноситься до 1373 р.
За його свідченнями село дістало назву на честь монастиря «Біла Церква», руїни якого збереглися до сьогодні на східній околиці поселення. Монастир східного обряду у Білій Церкві був споруджений ще у 1000 р., вважає історик князя Драг, одного з засновників Грушевського монастиря. Він стояв на високому пагорбі над Тисою, але історичні буревії зруйнували чернечу обитель. Нині на тому місці, де колись був зведений цей найстаріший у Закарпатті монастир, стоїть високий хрест, який громада села возвела як нагадування про джерело духовності та культури притисянських сіл.
Голова Білоцерківської сільради Георгій Берінде, якого селяни обирають четвертий раз, історик за фахом, тому приділяє особливу увагу збереженню свідчень про минуле села. За його словами, молоде покоління у пошуках гідної роботи вже давно оселилося далеко від рідної оселі, але все це тимчасово, переконаний сільський голова, бо румуни – де б не працювали, повертаються до свого коріння, а все, що заробляють «по світах», вкладають у будівництво сучасних «палаців» на заздрість багатьом.
Незважаючи на примхи кризового часу, Георгій Берінде впевнений, що громада с. Біла Церква знайде і сили, і кошти, аби гідно відзначити своє 640-річчя 12 травня.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.