Закарпатці забули мову кохання, вважає Михайло Рошко

Спілкування з Михайлом Рошком – завжди задоволення. Романтичний чи меланхолійний, розлючений чи щасливий – письменник, дослідник, викладач Михайло Михайлович знаходить такий поворот у розмові, таку сюжетну лінію, що бесіда перетворюється у міні-спектакль, в якому ти можеш опинитися у ролі головного героя, або глядача, але результат залишиться незмінним: черговий привід для роздумів і бажання жити. Ну, принаймні,так свідчить мій – більше, ніж 10-річний досвід знайомства з цим непересічним ужгородцем. Цього разу мій співрозмовник – у меланхолії, здається…

–  Пане Михайле, Вас щось бентежить?

–  Зовсім ні… Хоча сказати, що людина не переймається навколишнім світом, вочевидь, неправильно.

– Проте у викладача університету саме зараз починається активний час «мобілізації» майбутніх студентів…

– Ну, так. Факультет романо-германської філології, де я маю честь викладати, проблемою, як Ви висловилися, «мобілізації» особливо не переймався. Адже англійська та й німецька користуються стабільним інтересом у випускників шкіл.

–  Але ж у вас викладають не лише ці дві мови.

–  А оце саме те, що нас турбує.

–   ???

–  Попри, очевидно, виправдану любов до англійської та дещо поміркований інтерес до німецької, абітурієнти «забули» про французьку. Ми перестали захоплюватися мовою кохання, милозвуччям найвизначніших пісень світу… І це мене бентежить, повірте, не лише як завідувача кафедри французької мови та літератури і попри те, що я є американістом у науковій роботі.

– Романтики бракує загалом…

–  Добре, але ж тут можна говорити і про матеріальні переваги. Французька – це Близький та Далекий Схід, Африка, франкомовна Канада, у якій на відміну від англомовної її частини, набагато простіше реалізуватися. Володіння цією мовою дозволяє набагато швидше оволодіти іспанською, італійською, румунською… Воно посилює, «здорожчує» її знавця на ринку праці!

–  Тоді геть не розумію, чому ж французька випала із поля зору поліглотів?

–  Відверто – я теж, майже… Очевидно, через те, що сама Франція не надто переймається популяризацією своєї мови. Хоча в 18-19-му сторіччях французькою володіла уся російська інтелігенція. А зараз її майже цілеспрямовано витискають із програм загальноосвітніх шкіл.

– Ну, так уже й свідомо…

–  Ну, напевно, в першу чергу, це викликано попитом учнів…

–  То у Вас немає міських студентів?

– Наші «французи», в основному, випускники Хустської гімназії, Мукачева, Виноградівщини, Свалявщини. А є в області цілі райони, де взагалі немає французької в школах.

– Очевидно, й через те, що університет не постачає відповідні педагогічні кадри…

–  Ми готові і можемо це робити. Наш викладацький склад – просто привід заздрості для інших ВУЗів. Судіть самі: представниці справжньої Пітерської інтелігенції та випускниці тамтешнього славетного університету Клара Тімофєєва та Сюзанна Парамонова, вихованка Київського університету доцент Анжеліка Кікало. Ці та інші наші педагоги дають таку підготовку, що їхні студенти викликають справжній захват, перебуваючи у Франції та спілкуючись із її мешканцями.

– У них є така можливість?

–   Аякже! На 5-му курсі наші студенти мають можливість рік жити у французьких родинах, писати диплом, удосконалювати володіння мовою у природному для неї середовищі. Більше того – випускники нашого факультету мають право вступити у будь-який французький державний ВУЗ, лише підтвердивши володіння французькою – на будь-яку спеціальність. А Сорбонна, між іншим, – французький державний університет!

–  А як же так вдалося7

– У нас давні і теплі стосунки із посольством. Сам Посол відвідував нашу кафедру, ми маємо договір із культурним Атташе посольства Франції. Словом, перспективи у випускників, що мають диплом французького філолога, починають реалізуватися ще стадії його здобуття.

–  Я собі уявляю, як приваблює це потенційних абітурієнтів.

– А от і ні. Я ж кажу: мода на мову кохання пройшла. Минулого року на 9 місць державного замовлення ми набрали лише 7 студентів. На сьогодні – це реальна можливість пройти на факультет, що має колосальний досвід, вчитися у викладачів, що мають бездоганну репутацію найкращих фахівців, перспективи досконало оволодіти мовою у природному середовищі – за найнижчим конкурсом.

–  То треба ж щось робити!

– То ми й робимо. Практично, з перших днів осені ми проїхали школами. Де ще відчувають смак життя і навчають дітей французької, розповіли про свій факультет і кафедру французької мови та літератури. І щиро сподіваємося, що романтики з прагматичним складом розуму у нас не перевелися! Тому й щиро запрошуємо їх, адже мов кохання, погодьтеся, не може перестати бути модною, а інакше: як жити?!

Будьте першим, додайте коментар!

Залишити відгук