Вони загинули за нас. Аби ми жили. Найсумніший список Закарпаття

Цей блоговий запис болів давно. Він все не хотів бути написаним. Занадто багато виплакано сліз. Занадто болить душа. Кожне ім’я із цього списку – особиста трагедія. Кожне – історія… Сльози і розпач. Цвіт нації. Справжні Чоловіки. Ті, що повернулися на рідну землю назавжди. 

Я не знаю, як думаєте ви… Цей пост – далеко не новорічний. Але мусила його лишити ще у 2014-му — найсумнішому на моїй пам’яті. 

Це був тяжкий рік – із багатьма втратами, морем сліз… але чітким здобутком – самоповагою та гордістю за свою Країну. Ми стали насправді єдині – Українці!

Дуже тяжко на душі від звуків кожного, уже такого знайомого, ім’я-прізвища… Імена перших полеглих закарпатців пам’ятаю ледь чи не у хронологічному порядку…

Не люблю статистику і математику… За наше з вами мирне українське небо поклали голови тисячі Патріотів із усієї України, наші справжні  Герої. Будемо пам’ятати…

Тож, ВОНИ загинули за нас. Аби ми жили. Наші ГЕРОЇ. Найсумніший список Закарпаття. "Тримайте нам небо ТАМ, згори"…

3i3g7390

Фото – Сергій Гудак

Першим загиблим на Сході закарпатцем був Борис Середа – ще до "офіційного" початку АТО… Уже в АТО застрілений підлим снайпером – Роланд Попович (етнічний угорець, який до останнього боронив неньку-Україну)… 

Такого Ужгорода я ніколи не бачила, такої тиші – ніколи не чула. Повітря було таким густим, що його можна було різати ножем… День сліз. Як сказала Галина Ярцева, "день таких різних сліз"… 5-годинне прощання із Сергієм Мартином та Олександром Попадинцем (на Перечинщині ховали Михайла Кулю)… Теплий день.. Багато сліз.. І мовчазна тиша. А люди ніби стали… добрішими. Ні, чуйнішими. І готовими до взаємодопомоги. Ці три імені теж повинні пам’ятати усі закарпатці! Наші Герої. 

Василь Наливайко та Віталій Бєліков, який служив на Закарпатті. Олексій Калинюк… Вільгельм Штольцель (з Віллі довелося бути знайомою особисто… Такий світлий і розумний хлопчина… “Боятися потрібно не смерті, а порожнього життя”)… Дмитро Георгієв – Герой, який допомагав там, на передовій. Боронив, охороняв, був надійним плечем хлопцям у бою, і нашим "вісником" того, що волонтерська робота тут, на Закарпатті, – не марна… Василь БалогІгор Розлуцький… Тепер на Пагорбі Слави в Ужгороді – п’ять свіжих могил… Станіслав Кіш Михайло Тимощук Василь Мартинюк Олег Тюріков Віталій Гопонько  Руслан Рущак – родом із Міжгірщини… Михайло Марфич – рахів’янин…  Володимир Гафич…  Сергій Кузьменко із Батева та Юрій Соколачко з Іршавщини.  Олександр Шимон з Тячівщини. 

Руслан Семчище, Олександр Ігнатишин, Павло Стець, Віталій Морека, Олександр Бабич, Артем Коханий (прикордонника застрілили у Кураховому, просто посеред білого дня)… Микола Будз –  справжній Офіцер, який помер у Харківському госпіталі… Загинув сам, а всіх своїх підопічних вивів неукодженими із небезпечної зони, той, чиї слова назавжди спливатимуть у пам’яті: "Я ще повоюю, аби мої діти жили у мирній країні" і "Поки усі мої хлопці не будуть запезпечені, ніхто із Закарпаття нікуди не поїде" (як тепер пам’ятаю – був серпень, а уже у листопаді Його не стало…).

Взагалі, неймовірно страшним виявився для Закарпаття останній тиждень листопада – тоді загинули 5 закарпатців: Ігор Розлуцький, Руслан Семчище, Микола Будз, Олександр Ігнатишин та Павло Стець.

Айдарівці Альберт Падюков, Юрій Король, Федір Липчак (позивний "Гуцул")… Василь – родом із Ясіня, проживав у Івано-Франківській області, також із позивним "Гуцул".

Болісне відлуння у душі викликають імена загиблих бійців Чопсього прикордонного загону. Склалося так, що проводжати на Схід Чопську окрему бойову прикордонну комендатуру із журналістів прийшла тільки я… Роберт Кіс та Віктор Шепентал.

Ті, що служили на Закарпатті: Юрій Білобров Володимир Чорноус Володимир Корнєв Олег Реготун Сергій Коренівський… 

Бійці 128-ої: Віктор Пунда, Віктор БойкоРуслан Ліщук Олександр ПоповОлександр МамлайВадим ПронінВ’ячеслав Кірічек, Сергій ДолгіхАндрій Чаркас, Володимир Ознамець, Віктор Мельниченко, В’ячеслав Завальнюк, Андрій Семчишин, Руслан Голембйовський….

Уже у 2015-му, на самому початку року, плаче Мукачівщина – а найсумніший список поповнили 2 імені: Сергій Вербицький (128 бригада) та "айдарівець" Скіф – Олег Сидір. Сумна звістка сколихнула й Іршавщину – загинув боєць 93-ї механізованої бригади Олександр ДанильченкоНаприкінці січня ситуація на Сході – загострилася… і от знову Закарпаття плаче – загинули Микола Жук із Мукачева та Адальберт Ковач із Виноградова… Анатолій ГоликОлександр Тербан (він варив найсмачніший бограч)… Ужгородець Олександр Капуш… Ужгородці Андрій Палай та розвідник, майор, відомий у краї чоловік – справжній Офіцер та Мужчина  Віталій Постолакі… Михайло Печунка  з Хуста. Ярослав Кость з Мукачівщини… Дуже болить утрата чопівчанина Олега Коваля – найближчий земляк, чудовий батько та мужній Чоловік, якого не стало від ворожого "града" під час "режиму припинення вогню"…Руслан СабовДенис КисельовОлександр ТовтВасиль Росохадоброволець батальйону "Свята Марія", уродженець Міжгірщини… Василь Білак  з Виноградівщини… Особливо душа болить за майора Олексія Гуртова, голос якого назавжди залишиться у пам’яті, а ім’я – у серці… Роман  Совлич  з Виноградівщини… Роман Козичко із Тячівщини… Віктор Маркусь із Виноградівщини… Прикордонник Вадим ТурченкоСергій Цімбота із Міжгірщини, який останнім часом жив на Дніпропетровщині. 

Початок серпня  сумом відгукнувся закарпатцям… Загинули Олександр Павлюк з Мукачева (128 бригада), Руслан Ігнатишин із Воловеччини (93 бригада) та доброволець ПС Закарпаття (з Мукачівщини) Василь ЛавкайПавло Дурунда із 128-ї бригади загинув на початку вересня… Віталій Берталон із Буштина – доброволець ПС. Роман Копосович (ДУК ПС, ДТП на Дніпропетровщині). Нарешті було ідентифіковане тіло нашого Героя Олександра Ліврінца з Фанчикова на Виноградівщині, який зник ще 25 січня під Санжарівкою на Донеччині… Василь Пойда із Міжгірщини… Сапер Олександр Безега із Виноградівщини…Ужгородець Юрій Біровчак

Бійці 128-ої, котрі загинули у 2015-му: Дмитро Гречко, Олександр Страпчук, Олександр Шевцов, Сергій ХівричАндрій КонопльовСергій Мельник

Не хочеться говорити за усіх, але я пам’ятатиму ці Імена назавжди… Свідома того, що в силу тих чи інших обставин, емоцій, когось із Героїв не включила до списку…
Вічна пам’ять, шана і дяка!.. Співчуття рідним та близьким. ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

Дай Бог нам у 2015-му не пізнати більше такого горя… Нехай жодна мати, дружина, сестра, рідна не ховає своїх Мужчин, а діти не лишаються сиротами, позбавленими Батьківської любові… Нехай квітне Україна! МИРУ нам усім! Переможного Миру! 

Слава Україні! 

Будьте першим, додайте коментар!

Залишити відгук

Ваша електронна адреса не буде опублікована.


*