Усьоме селище міського типу Воловець зібрало коломийкарів на фестиваль «Дзвінкі перлини Верховини». Сюди з’їхалися десятки народних колективів із усього Закарпаття, щоб позмагатися за найкраще виконання коломийок – простих та ненав’язливих куплетів, які часто складають імпровізаційно з огляду на подію чи ситуацію.
«Сидить потя на воротях та й у лапки дує,
Дідо пече солонину та й бабу годує»
«На високій полонині пасе олень дикий,
Ко не любить чужі жони, тому гріх великий»
«А я собі дримбу куплю аби’м була боса
а я собі задримбаю коло свого носа.
Шіді-ріді, шіді-ріді, шіді-ріді, дана
шіді-ріді, шіді-ріді, шіді-ріді, дана»
Такі коломийки в репертуарі Антоніни Дурди. Жінка працює в школі мистецтв села Приборжавське. Хоча співи не її фах. Пані Антоніна керамістка. На фестиваль у Воловець привезла власноруч виготовлені свищики. На них і виконує коломийкові мотиви. Майстриня пояснює, що звук свищика залежить від розміру порожнини: «якщо порожнина більша, то звук грубіший, а якщо менша – дзвінкіший». Створити таке з глини можна й за півгодини, значно більше часу, тижнів зо два, треба, щоб випалити глину при низькій температурі та прикрасити сам свищик.
Свищики Антоніни Дурди, ляльки-мотанки та ще один-два намети палатки з автентичними ручної роботи виробами можна було знайти на фестивалі у Воловці. Усі інші сувенірні лотки (а їх було з десяток) вщерть заповнені виробами з сусідньої Івано-Франківщини та Львівщини.
На фестивалі коломийок уперше виступив колектив Новобарівських бабусь, створений позаторік. Жінки приїхали з тячівського села Новобарово. Керівник колективу Валентина Лар каже, що сьогодні молоді люди не дуже цікавляться народним виконанням, проте новобарівські артистки не полишають надію таки привернути до співів і молодших за себе. Пані Валентина зауважує, колектив переспівує вже давно створені коломийки, нових нині не складають.
«гей, співайме веселу, гей, співайме веселу,
так аби ся веселило, гей, і усе село,
так аби ся веселило, гей, і усе село.
Наше файне село, гей, лиш мало в ямі,
такі в ньому файні жони, гей, як намальовані,
такі в ньому файні жони, гей, як намальовані»
А ось таку коломийку на наше прохання проговорив волівчанин за походженням, а нині головний рятувальник області Мирослав Щербей:
«Ішов хлопець горі селом – всяде ся світило
там, де було завертати, там ся загасило».
Таку коломийку, як підказали нам пізніше місцеві мешканці, співають хлопці, які йдуть до дівчини. Але того разу, про який ідеться в коломийці, юнакові не пофартило з побаченням.
Весільні, до свят, про смуток, про побут і наболіле, сороміцькі, але від того не менш життєві – на фестивалі у Воловці вдалося почути різні коломийки. І людей, у пам’яті яких ще зберігається фольклор.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.