Влада в Ужгороді винайшла новий метод боротьби з журналістами. Журналісти беруться дати здачу

Влада винайшла  новий метод боротьби з «неугодними журналістами», точніше супротиву їхній незручній  для влади діяльності. Впродовж місяця з Ужгородської міської ради «витекли» два інформаційні запити від місцевих журналістів, які оприлюднили в міській газеті та на одному з сайтів зі збереженням особистих даних, які були вказані у запитах. 
Аби надати цим фактам якомога більшого розголосу, об’єднати журналістів у протидії цій ганебній практиці чиновників, сьогодні, 22 жовтня, у прес-центрі «Закарпаття» пройшла прес-конференція.  
Головний редактор газети «Старий Замок  «Паланок» Лариса Подоляк нагадала, що на сесії Ужгородської міськради нещодавно було прийнято рішення, за яким ніхто крім мера не повинен знати про те, як голосують депутати міської ради. Бо, за словами міського голови Ужгорода, вони болісно реагують на критику в коментарях, яка з’являється з цього приводу на Інтернет сайтах. При цьому вони вільно поводяться з особистими даними звичайних ужгородців та журналістів. 
Як розповіла  Лариса Подоляк, 8 жовтня журналіст «Старого Замку» подав запит до мерії щодо будівництва аквапарку в парку «Підзамок». Незважаючи на те, що відповідь на запит згідно із законом «Про доступ до інформації», міськрада мала надати впродовж 5 днів, за тиждень вона не надійшла. Тому 15 жовтня працівник редакції зателефонувала в мерію, аби перепитати про долю запиту. Там пояснили, що запит не надійшов і попросили перекинути його електронною поштою ще раз.  А через кілька годин він з’явився на одному з обласних сайтів, наближених до Сергія Ратушняка, який і є головним натхненником будівництва аквапарку в Ужгороді. А згодом на адресу журналістки надійшов лист з нецензурною лексикою, прокльонами та погрозами.
«Я зателефонувала міському голові Віктору Погорєлову, — розповіла пані Лариса. — Він заявив, що взагалі не знає, про що мова. Мовляв, вперше чує про існування такого запиту. І припустив, що скриньку міської ради або ж журналіста зламали. Я переконана, що такого не було, тим не менше довести правоту чи неправоту мера неможливо. Тож ми написали звернення до прокуратури та СБУ.
 Службу безпеки, зокрема, попросили також з’ясувати, чи не було проникнення до комп’ютеру мерії. Минулого тижня мене викликали до Служби безпеки, щоб з’ясувати обставини. З прокуратури поки що реакції не було. Але нам повідомили, що прокурору області відомо про звернення. Сьогодні я прошу вашої підтримки. 
Ми, журналісти всіх видань, повинні убезпечити себе від такої ситуації». 
«В першу чергу мушу сказати, що була надзвичайно здивована, коли дізналася, що після моєї історії, коли 15 вересня в інтернеті та муніципальній газеті «Ужгород» був опублікований мій інформаційний запит разом з особистими даними, після резонансу, який поширився пізніше, у когось вистачило «мізків» зробити таке ще раз, — продовжила Вікторія Рижова, яка стала першою «жертвою» нової тактики боротьби влади з «незручними» журналістами. — Як можна виконувати свої функції, професійні обов’язки, якщо існує ризик, що ваші особисті дані можуть стати доступними усім? Хто знає, можливо наступного разу оприлюднять ваші медичні аналізи?» Вікторія Рижова розказала, що на своє звернення вона отримала відповідь, що підстав для відкриття кримінальної справи у її ситуації не має. «Нічого не буде, ніхто відповідальності не понесе, тому в нас лишається надія лише на громадськість. Тим більше, що у моєму випадку «злили» інформацію зі скарги, яка була надіслана до прокуратури, – підсумувала журналістка. — Нічого поганого немає в тому, що звертаєшся законними способом до міськради. Ти не зачіпаєш персональних даних людей і маєш право дізнатися, чому та наскільки законно в місті щось робиться. До нас неправильне ставлення, коли думають, що ми проти того, аби в місті щось будували. Це не так, ми просто хочемо знати, наскільки все законно».
«Закон  «про доступ до публічної інформації приніс багато змін, покращив права журналістів. Він  містить багато прогресивних речей і дозволяє цим користуватися будь-кому. Зокрема, тепер той, хто надсилає запит до органів влади, не зобов’язаний обґрунтовувати, для чого йому потрібна інформація, — пояснила юрист Анастасія Бачинська. — Однак закон чітко вказує, як має відбуватися процес передачі інформації. В даному випадку можна скористатися кількома статтями, щоб себе захистити. Влада зловжила своїм правом та поширила інформацію про особисті дані журналіста, знаючи, що притягнути її до відповідальності буде важко. Наразі  невідомо, хто поширив цю інформацію. 
Органи влади мають з’ясувати, хто інформацію поширив. І відповідальна особа має понести відповідальність. Прикро, що в цій конкретній ситуації Кримінальний кодекс не захищає права журналістів. Він передбачає відповідальність лише за перешкоджання діяльності. Тобто, якби органи місцевого самоврядування не надали інформації, їх було б можна притягнути до відповідальності. В даній ситуації таке положення не підходить. Тому треба звертатися до суду, вимагати зняти інформацію з Інтернет-сайтів чи написати спростування в газетах, вимагати вибачення, компенсації моральної шкоди. Можна самим вжити заходи, які забезпечать нам захист. Діяльність журналіста є суспільно корисною й потрібною».
Присутні  на прес-конференції журналісти зійшлися на думці, що більше залишати ситуацію без реакції не можна. Оприлюднення особистих даних є «нововигаданим» методом залякування журналістів. За словами Вікторії Рижової, після її випадку їй телефонували колеги з інших регіонів, які її підтримували та розповідали, що схожі випадки траплялися і в них. Звичайно, можна влаштувати собі безпеку й самим, висилаючи запити, підписані псевдонімами, вказуючи робочі телефони й адреси. Однак, краще було б відбити бажання в представників влади користуватися такими методами.