Проблема з відкритими люками надзвичайно "болить" ужгородцям та і не лише їм, бо актуальна і в інших містах України. Мешканці вже самі допомагають, як можуть: задля хоча б якоїсь безпеки, кладуть у люки довжелезні палиці, шифер чи ганчірки, аби "пастку" помічали і уникали її. Але й ця допомога, іноді, може "вийти боком", покалічити перехожого.
В Ужгороді, коли йдете вночі темними провулками, на тротуарах, не маючи ліхтаря, потрібно бути дуже уважним. Люки без кришок припадають листям, їїх закидають сміттям, прикривають дерев’яними дощечками, що відволікає увагу перехожих. На проїжджій частині теж ця проблема є, але увімкнені фари допомагають об’їхати відкриті люки. Майже завжди, люки стають і смітниками, яких у нас теж не так вже й багато. Замкнуте коло постійних проблем в Ужгороді, у якому майже немає світла, смітників та кришок на люках. Але зараз про останнє.
Люки – дороге задоволення, яке місто не може (після крадіжки) одразу компенсовувати мешканцям. Цей "бізнес", крім фінансових витрат для держави, несе часом і смертельну загрозу городянам.
Ця проблема стосується й інших міст України. ЗМІ та блогери регулярно висвітлюють це питання на інтернет-ресурсах з надією на те, що влада все ж застосує певні дії.
Численні регулярні коментарі постійно нагадують про це болюче питання. Ось добірка деяких порад з різних куточків України: «Повинна бути активність міліції з цього приводу, а також співпраця з пунктами прийому металобрухту. Вони мають не приймати люки або при прийнятті – повідомити про спроби їх продажу», – пише львів’янин під одним з тематичних матеріалів.
Ужгородець коментує так: «Ті люки відкриті так давно, що дивно, що сам керівник міста разом із керівництвом водоканалу ще туди не впав. Із службового автомобіля чиновникам, напевно, не видно люків. І справа тут не стільки у злодіях (вони були, є і будуть завжди), скільки у бездіяльності правоохоронців. Посадили б двох-трьох власників точок, які купили люки (в тому числі розколоті та пошкоджені) другі би вже думали…». Інший додає: «У нас в Ужгороді цілу котельню серед білого дня вкрасти можна (вул. Польова), що тут говорити про декілька люків».
Небайдужий із Запоріжжя запевняє: «Цю анархію можна зупинити за день. Залишити один приймальний пункт металобрухту на кожне місто,бажано на околиці. У решти – відібрати ліцензії. Інша річ, якщо влада має свою долю у цьому безладі разом з власниками приймальних пунктів та крадіями металу. В Україні вже давно нема бесхозного металу, залишились металеві паркани на наших дачах, люки та електричні дроти. Та і їх з такими темпами бездіяльності влади та активної «роботи» злодіїв, скоро не залишиться».
Мешканець Києва пише: «Потрібно заборонити діяльність пунктів прийому металу на законодавчому рівні, а отже, це питання до представників законодавчої влади».
«Злодії ж кришок не їдять. Вони несуть їх на приймальні пункти. Якби правоохоронні органи організували надійний контроль за цими пунктами, то могли б легко навести лад. Наприклад, за знайдену на пункті кришку – у вязницю. Швидко б ліквідували цей ганебний злочин», – резюмують блогери.
Ужгородець підсумував ситуацію: «Доки всі терпітимуть таке ставлення до себе, як терплять, і не відстоюватимуть свої права, то так і житимемо – із злодюгами».
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.