21 – 22 лютого на «малій сцені» Закарпатського драмтеатру ім. Братів Шерегіїв відбулися три покази та три аншлаги вистави за твором білоруса Андрія Іванова у постановці Влади Бєлозоренко «Це все вона». В ролях – знана акторка кіно й театру, столична ужгородка Римма Зюбіна та киянин Олег Коркушко. Й це своєрідне повернення через майже 30 років на сцену театру, звідки акторка розпочинала свою кар’єру.
«Це все вона» – вистава із репертуару столичного національного академічного Молодого театру, де обоє працювали, й звідки обоє торік звільнилися, але кожен із різних причин. Як розповіла нам під час репетиції Римма Зюбіна, нині на партнерських умовах виставу змогли забрати із театру й возити містами. Із жовтня минулого року її не грали. «Я не граю в антрепризах розважального характеру. У мене своя планка до репертуару: хочу, щоб наші люди хоча б півтори години на рік думали. Й вистава актуальна для всіх, хто має дітей, хто має соцмережі, для кожної людини. Бо ми всі дуже самотні, – аргументує. – У п‘єсі у віртуальному житті між героями любов, а в реальному – нічого не змінюється. Це така прірва. Хто винен – мама чи син?! Де треба було зупинитися?! Я люблю такий матеріал, де нема хороших – поганих, де нема моралі соцреалізму».
Питали й про партнера у виставі. «Мала сцена не терпить фальші. Це такий лакмус. Грали в Києві, в Херсоні на фестивалі «Мельпомена Таврії». Там Олег отримав нагороду за «Найкращу чоловічу роль». Я дуже рада, бо мені не звикати до нагород. Якби у мене був більш слабший партнер, то вистави б не відбулося. Він працює на тому ж нерві, що й я», – акторка. Натомість Олег Коркушко у спілкуванні із нами сказав: «Ми якось споріднилися на сцені не в плані майстерності, а як людина із людиною. Римма Зюбіна багато в чому мені допомогла. Кожна наша спільна вистава завжди різна. Ми доповнюємо один одного».
Ми були на виставі у перший день. Історія сумна й правдива: після смерті батька взаємини мами із сином не складаються, бо обоє по-своєму переживають втрату. Якось хлопець в Інеті знайомиться із дівчиною під ніком Тофі, цей акаунт відкриває…мама. Спілкуються, у них багато спільного, розуміють один одного, й хлопець …закохується, хоча так жодного разу й не бачив Тофі. Наприкінці він випадково дізнається правду, все закінчується трагічно…
Були овації, дарували квіти. Радник в облраді Олександр Білак відзначив, що ще не раз даруватимуть глядачу гарні постановки, бо ці гастролі організував він. Вистава не залишила байдужим нікого, й глядачі активно ділилися враженнями. Газетна дизайнерка із Ужгорода Оксана Юрковецька написала у ФБ: «Актори змусили плакати й сміятися, подарували море емоцій і викликали чимало думок. Коли в актора на очах заблищали живі сльози, хотілося зірватися з місця і потішити його «мама тебе любить». А мама? Їй ніяк не вдається достукатися до сина, що б вона не казала чи робила, сприймається в штики. Може тому, що вона ще сама дитина? Адже їй також так просто, легко й весело там, у віртуальному світі… Одне слово – ось який він, театр! Захоплення і безмежна вдячність акторам, які зробили цей вечір! Не нарікайте на телебачення — ідіть у театр!»
Письменниця із Хуста Олеся Чепелюк теж відверта: «Це історія, яка розповість про тих, хто має батьків і хто вже став ними… Історія, яка може бути про кожного з нас… а може і не бути, якщо вчасно зупинитись, зрозуміти і щось змінити чи змінитися… Браво неперевершеним акторам Риммі Зюбіній та Олегу Коркушко, які не зіграли – прожили за якісь півтори години цю чуттєву й трагічну історію! Ви сколихнули не одне материнське й синівське серце, за що вам велика шана й низький уклін. Окрема дяка автору п’єси Андрію Іванову, а також режисерці Владі Бєлозоренко за неймовірну постановку! Що вони там виробляли на сцені?!…Це треба було бачити! Емоції не відпускають… Найперше, що захотілось зробити після вистави – прийти додому, міцно-міцно обійняти своїх діток і сказати, як сильно їх люблю».
Мандрівниця й екскурсоводка із Перечина Аліса Смирна натомість лаконічна: «Йшла на Римму Зюбіну, а відкрила для себе Олега Коркушко. Вивернули мені душу, а назад не повернули».
Римма Зюбіна потім відзвітувала на своїй сторінці у ФБ: «При будь-якій незрозумілій ситуації в твоєму житті – їдь додому. В 17 років я мріяла поїхати звідси і, лише набуваючи крихти мудрості, я відчула, що це моє Місто – моє місце, моємоємоє. Я люблю Ужгород і відчула за ці дні те рідкісне – взаємне кохання. Покази фільмів «Гніздо горлиці» і «Межа», де знімалася, ми почали з Ужгорода, а тепер виставу «Це все вона» як незалежний проект ми з моїми друзями і однодумцями також почали звідси. З натхненням, яке подарував мій Ужгород, можна тепер сміливо вирушати в великий тур Україною…».
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.