Зима в Закарпатті: Не лижами єдиними

Зоряна Попович для Uzhgorod.in  5 листопада 2019 14:59  63205244 0207379
Зима в Закарпатті: Не лижами єдиними

Позаду спекотне літо, несподівано холодний початок осені, «бабине літо», тепер би проскочити сльоту осені і ось уже вона — зима! Зі святами, пухким снігом і відпочинком. А де відпочивати — тут уже кожен обирає своє. На колір і смак, як відомо, товариш не всяк. Трапляється, що рідні пенати геть не замінять моря та пальм, але якщо ви думаєте, що в рідному Закарпатті зима = лижі і більш нічого, то ви сильно помиляєтесь! Не тому наш край ніби медом намащений для туристів зі східної та центральної України та закордону! Але давайте все по порядку.

Зима в Закарпатті: Не лижами єдиними (turbazu)

Фаворит — гори

Фантастично чисте гірське повітря, гарні краєвиди та смачно — ось що, на думку туризмознавця Олександра Коваля, приваблює в наші Карпати туристів. Але почнімо з незаперечного фаворита — гір та лижного відпочинку. Серед усіх гірськолижних баз краю найбільш популярні гірськолижні курорти, які зосереджені в Міжгірському та Великоберезнянському районах.

За словами Ірини Газій з турагенства «Батерфляй», яке займається також і внутрішнім туризмом, лижні «зубри» вже давно визначилися зі своїми фаворитами між міжгірським Пилипцем, великоберезнянським Кострином, або ж рахівським Драгобратом.

«До міжгірського Пилипця доволі легко дістатися як потягом, — розповіла нам агент, — так і машиною. Крісельний підйомник (витягує на висоту 1160 м, максимальна довжина траси тут – 1500 метрів) – це те, чим Пилипець може похвалитись, вони є далеко не на всіх наших спусках. Великоберезнянська турбаза Кострино (гора Красія) має трохи вищі підйомники та різні типи катання: як для початківців, так і для лижників із досвідом. Загальна довжина траси тут (і верхньої і нижньої частини) – 3 тис метрів. Вона вдвічі довша, ніж на Пилипці».

Ну а за погодними умовами найкращий у нас Драгобрат. Це гірська Рахівщина. Саме на Драгобраті — найвищі траси, що піднімаються до 1700 метрів. Однак там, за словами пані Ірини, є одна проблема -- відсутність хорошого дорожнього сполучення. Люди живуть безпосередньо або біля підйомників, на турбазах, аби в нижніх селах, звідки на Драгобрат їх вивозять грузові траки. Доїхати на Драгобрат можливо з центру Ясіня тільки на позашляховиках або на «місцевому таксі» (Ниві, ГАЗі-66 (10-15 осіб), УАЗику, по ціні від 100 грн. з особи за 30-40 хвилин, пише сайт dragobrat.biz.

Зима в Закарпатті: Не лижами єдиними (dragobrat)

Драгобрат

 Його ще називають «Карпатська Сибір», бо сніг тут може лежати з листопада до травня, що є ідеальним місцем відпочинку як для екстремалів так і для початківців. Але транспортні моменти додають клопоту лижникам. «Залізниця та дорожні служби традиційно створюють труднощі з доїздом для гостей Закарпаття, — каже Олександр Коваль. — І це серйозно. Але ми б хотіли посилити боротьбу за кожного туриста. Саме з цією метою, ми розпочали роботу з консолідації бізнесу і почали з самого віддаленого району від Ужгорода – Рахівського».

Активісти Руху Free Svydovets запросили найкращих експертів з розвитку туризму на Закарпатті допомогти продовжити туристичний сезон на Драгобраті та зробити його цікавим для туристів не тільки взимку. Перший семінар-дискусія з власниками та представниками готелів і ресторанів Драгобрату відбулася тут 11 жовтня.

Говорили про розробку стратегії розвитку "еко-Драгобрату", розробку нових туристичних продуктів на різні сезони; потреби для великих груп і корпоративний туризм; підвищення рівня надання послуг; якісне інформування туристів та покращення комунікації, співпраці між представниками туристичного бізнесу; сортування сміття, очищення води та раціональне природокористування.

Оскільки Драгобрат — гора гірського хребта Урду-Флавантуч у східній частині масиву Свидовець, то учасники вирішили в теплу пору року проводити екскурсії туристів на полонину — «через Драгобрат – на унікальну, єлину в країні не вбиту полонину Свидовець, — розповів учасник семінару, туризмознавець Федір Шандор. — Тут рацюватиме еко-момент: людина просто матиме можливість споглядати природню красу Свидовця: де пасуться вівці, мігрують медведі та інше. На противагу Драгобрату, на Свидовці не буде жодних атракцій, крім природної краси».

Звичайно, що розвиток туризму тягне за собою нові й нові проблеми, яких раніше, можливо, не було. «Чим більший потік людей, — поділилася думками з семінару екологиня Оксана Станкевич-Волосянчук, — тим більше утворення відходів, проблем з каналізаційними стоками та іншими чинниками, пов'язаними з тим, що велика кількість людей знаходиться на невеликій площі. Рішення цьому існують у всьому світі і власникам садиб на Драгобраті варто об'єднатися дя успішного впровадження цих моментів у життя.

Один із актуальних моментів поводження зі сміттям – це універсальна формула -- його сортування і якщо є підприємці, які готові допомагати в цьому, забирати його, то це ідеально. На Драгобраті цей момент присутній», — розповіла екологиня.

За словами підприємців, сортування сміття на Драгобраті — це нескладно і реально, що вони й почнуть активно практикувати.

Зима в Закарпатті: Не лижами єдиними (tubing)

 Снігу й розваг!

 Загалом, Драгобрат — місце №1 серед закарпатських гірськолижних курортів за показником наявності природнього снігу. Саме на снігове покриття пані Ірина Газій радить звернути увагу, оскільки Великоберезнянщина має м’якший клімат, аніж гірська Міжгірщина, тому й сніг тут може не завжди бути відповідної щільності і триматиметься не так довго, як на Міжгірщині. Аби не підвести туристів зі снігом, курорти мають т.зв. снігові пушки.

«Всі курорти на Закарпатті, — розповіла туроператорка Ірина Газій, — вже обладнані сніговими пушками, однак починати настрілювати сніг можна тільки тоді, коли є певний шар природнього снігу. На щастя, на Закарпатті з природнім снігом проблем немає, тому коли трохи погода підводить і є ризик, що сніг на трасах почне танути, господарі баз настрілюють шар штучного снігу».

Пані Ірина розповіла, що з 2017-го року на Пилипці почала діяти нова траса – тюбингова (це коли з гори люди спускаються не на лижах, а на надувних «плюшках», типу тих, на яких спускаються в аквапарках). «Загалом навколо Пилипця гірськолижна структура гарно розрослася і там можна замовляти собі і парні, бані, чани і подібний релаксуючий відпочинок. Тут поряд і водоспад Шипіт, не менш популярний взимку, аніж улітку», — каже туроператорка.

Що ж до лижних початківців та незакарпатців, які ще не дуже освоїли лижний відпочинок, то вони їдуть на Свалявщину, на гірськолижні бази «Ведмежа» та «Катерина». Траса тут помірна, всього 500 метрів, тому лижнкам доводиться частіше підніматися. Особливістю цих турбаз є те, що вони починають настріл снігу швидше за інші райони. Ірина Газій розповідає, що минулого року тутешні турбази почали настріл уже десь із кінця листопада, коли пішов необхідний мінус. «І вони працюють чи не найдовше, проводять чимало акцій і минулого року започаткували практику т.зв. «лижних автобусів» (skibus) – безкоштовних автобусів для туристів, які бажають відвідати курорт».

Зима в Закарпатті: Не лижами єдиними (termal)

 Не лижами єдиними

 Найбільшими фаворитами зимового відпочинку на Закратті є, окрім гірськолижних трас, чани і термальні басейни. «Деякий час взагалі побутувала думка, що за термалами треба їхати щонайменше в Угорщину. Але люди приїжджають сюди і бачать, що тут вони  можуть щонайменше – зекономити, а по-друге – поєднати гірськолижний відпочинок і термальні джерела. До того ж у нас більша частина термальних джерел – лікувальні і мінералізовані», — каже туроператорка.

Ну і не можемо змовчати про фестивалі. Тільки в холодну пору їх в краї нараховується близько 15-ти. Першою фестивальною «ластівкою» вже одинадцятий рік поспіль є Парад Миколайчиків 19 грудня. А далі — фестиваль вертепів, «Червене вино», фестиваль гентешів, фестиваль вина в Берегові, Масляна та «Ужгородська палачінта». І це далеко не повний їх перелік.

Усе це в нас поєднується зі смачною закарпатською кухнею, з вином, сирами, нещодавно відкрилась палинчарня, яка взимку, як правило, особливо популярна.

Щодо цін, то вони в основному більш-менш однакові. Пані Ірина відмічає, що в особливо туристичних місцях у «високий період» ціни на житло та харчування зазвичай вищі. Деякі бази тепер закрилися після літнього сезону, аби навести лад та підготуватися до зимового періоду, якй почався десь із 5-6 грудня.

«Ціни, — каже туроператорка, — стартують у приватному секторі (маються на увазі садиби) від 600 грн за номер на двох людей, в готелі ж можна знайти номер від 1000-1200 грн. зі сніданками. На ціни напряму впливає відстань до підйомників: щоближче – тим дорожче житло/харчування». «Коли пік, сезон, то живуть скрізь. Все залежить від сервісу, ціни, умов та, як не дивно, відгуків, рекомендацій», — додає Олександр Коваль.

 Вдома

Закарпатці не завжди сприймають наш край, як місце для відпочинку та подорожі, тому активно їдуть за межі області, шукаючи те, чого в нас нема — моря-океану, колориту та сервісу. Їм здається, що вдома вони все знають та все бачили. Але коли потрапляють у нові місця – дивуються, мовляв, це у нас така краса? За словами туризмознавця, складно сказати, який відсоток краян все ж знаходить відпочинок вдома, опитування ніхто не проводить. По Закарпаттю люди подорожують самостійно, якщо ж обирають Єгипет, Туреччину, Таїланд, то звісно тут без турфірми не обійтись.

А туристи, вони до нас і так їдуть, бо знають дещо більше. Вони знають, що у нас фантастично чисте гірське повітря, гарні кравєиди та смачно. Їх, як відмічає пані Ірина, більше приїздить з Польщі та Білорусі. Тож готуймось відпочивати і зустрічати!


Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає