Михайло Шелемба: Слід відзначити заслугу Москаля в тому, що на Закарпатті не спалахнув конфлікт із угорцями...

Тетяна Когутич, Укрінформ  12 травня 2019 14:41  341198564 0200564
Михайло Шелемба: Слід відзначити заслугу Москаля в тому, що на Закарпатті не спалахнув конфлікт із угорцями...

В області з тривогою і надією очікують, хто прийде на заміну Москалю, пише Укрінформ .

Квітень став місяцем перезавантаження для всієї країни — у зв'язку з очікуваним результатом президентських перегонів, переможцем яких став Володимир Зеленський. І Закарпаття не стало винятком, хоча наразі той стан, в якому опинилася область, можна скоріше назвати “підвисання”, а не перезавантаження. В регіоні на рівні чуток та фейсбучних обговорень ідуть суперечки про наступника Москаля в будинку на площі Народній в Ужгороді, але ці чутки не береться коментувати жоден політолог, так само як мовчать із цього приводу й представники “Зе” команди на Закарпатті чи в Києві. Хоча звідти наразі чутно чіткий меседж, що мовляв, тут із ключовими державними посадами ще не розібралися, а ви про регіони питаєте!

ЧОМУ ЗАКАРПАТТЯ ЗАЛИШАЄТЬСЯ НА ВИБОРАХ ЕЛЕКТОРАЛЬНИМ АУТСАЙДЕРОМ?

Але попри період “підвисання” Закарпаття у квітні встигло встановити рекорд. Власне, рекорд із префіксом “анти” - бо мова про явку на виборах, фактично — про неявку, бо так масово закарпатці ще не ігнорували вибори президента за усі роки незалежності!

У чому причини цього закарпатського феномену явки у 46%, аналітики точно не кажуть. Називають і провальну роботу з електоратом місцевих штабів, і ріст числа заробітчан, і просто інертність регіону, що виявляє до державних процесів точно такий же інтерес, як держава — до його проблем.

Михайло Шелемба: Слід відзначити заслугу Москаля в тому, що на Закарпатті не спалахнув конфлікт із угорцями... (1497030689-4783-dmitrij-tuzanskij-foto-sergej-gudak)

Дмитро Тужанський. Фото: Сергій Гудак

Дмитро Тужанський, політолог, регіональний представник КВУ на Закарпатті, каже, що в другому турі на Закарпатті очікували збільшення явки — саме з огляду на фактор заробітчан, які вже точно традиційно повернулися додому на Великдень під час другого туру.

- Але ми бачимо, що цього не відбулося, очевидно, тут спрацював підхід, що все вже вирішено і без закарпатців. А ще наклалися свята — Вербна неділя та католицький Великдень, який святкували 21 квітня. Відтак ми отримали явку, яка впала до непристойних показників, - коментує Тужанський.

- Загалом, - зазначив Тужанський, - треба сказати, що політичне життя на Закарпатті за останні 3 роки, з одного боку, стало цікавішим, оскільки з’явилася конкуренція між різними кланами і політичними угрупуваннями, з іншого боку, воно не стало якіснішим. Адже окрім хіба що партії «Батьківщина», жодна інша політична сила в регіоні не має партійної структури, сталого активу. Іншими словами, з людьми ніхто не працює навіть з точки зору агітації, не кажучи вже про політичну освіту, просвіту, культуру. Додайте до цього низьку активність громадянського суспільства на Закарпатті, заблоковану децентралізацію, яка могла би дати імпульс громадському активізму, відсутність інвестицій у суспільно-політичну сферу регіону як з боку держави, так і від міжнародних донорів. Усе це в поєднанні з критичною за масштабами еміграцією місцевих мешканців і дало таку катастрофічно низьку явку на виборах, яка насправді відображає критично низький рівень залученості закарпатців до політичного життя країни.

Тужанський наголосив, що це тривожний “дзвіночок”.

- З виборів на вибори по країні явка росте, а на Закарпатті — важливому прикордонному регіоні — падає, область стає електоральним аутсайдером. Це проблема, бо насправді цілий регіон залишається на узбіччі життя країни. З точки зору цілісності країни — це великі виклики, - наголошує експерт. - Це може мати серйозні наслідки, і якщо усіма стейкхолдерами (державою, політичними партіями та лідерами, громадянським суспільством, міжнародними донорами, місцевим самоврядуванням) не буде докладено певних зусиль, аби цю ситуацію «переломити», то всі ті кліше і фобії, які часто лунають про Закарпаття у медіа, будуть перетворюватися з симулякрів на реальність.

ПІСЛЯСМАК ВІД ПРАВЛІННЯ ГЕННАДІЯ МОСКАЛЯ

Утім, низька явка таки не стала політичною топ-новиною місяця в регіоні. Вона поступилася за резонансністю заяві про відставку з посади голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля.

Її не обговорював у краї хіба що лінивий — та ні, навіть і той обговорював, позаяк Москаль завдяки цілому набору якостей (хай навіть їх у певних колах інтелігенції і називають “сумнівними”) — цікавий політик навіть для пересічного вуйка з глухого села: майже усі його політичні заяви завжди були на слуху.

Втім, фігура Геннадія Геннадійовича доволі суперечлива (згадаймо хоч би позицію політика щодо закону “Про освіту” та угорців).Тож закарпатці жваво перемивали ще “не відставленому” Москалеві кісточки.

Негативу, як водиться, серед такого народного обговорення заслуг і промахів було більше. Згадували матюки в бік Уляни Супрун, саботаж децентралізації в регіоні, ту ж критику закону “Про освіту”. Ну, й окремим приводом сказати “Давай, до побачення!” Москалю стали екологічні гейти, які з'явилися на Закарпатті саме під час головування в ОДА Геннадія Геннадійовича (мова про проект “Свидовець”, який голова ОДА активно просував, та ВЕС на Боржавських полонинах, який погодили в профільному департаменті очолюваної Москалем ОДА).

Правда, десь “за дужками” незлим тихим словом було згадано й про здобутки Москаля, наприклад, у тій же сфері захисту екології, коли голова ОДА судився з інвестором, який хотів забудувати гірські річки на Хустщині каскадом міні-ГЕС. Або зруйнований паводком Музей лісосплаву, який Москаль повернув у власність держави і де торік почалася відбудова. Ну, або неординарну декомунізацію на Закарпатті, під час якої в глухих селах регіону з'явилися вулиці, наприклад, Джона Ленона (це був чи не єдиний раз, коли за правління Москаля про Закарпаття говорили як про приклад для інших областей).

КЛЮЧОВЕ — ЦЕ ПРОТИСТОЯННЯ З БАЛОГОЮ

Але народ хоча і скаже як зав'яже, не все сказане можна вважати об'єктивним. Тож ми попросили закарпатського політолога Михайла Шелембу дати об'єктивну оцінку діяльності Геннадія Москаля.

Михайло Шелемба: Слід відзначити заслугу Москаля в тому, що на Закарпатті не спалахнув конфлікт із угорцями... (1557474683-762)

Михайло Шелемба. Фото: Zakarpattya.net/YouTube

- Москаль керував областю майже чотири роки, поставлений сюди він був із чітким та очевидним завданням, яке стосувалося відсторонення клану Балоги від управління регіоном після подій липня 2015-го року в Мукачеві, і можна сміливо казати, що десь на 85% йому це вдалося (вплив Балог зберігся на Мукачево та район). Це було його ключовим завданням у регіоні, і робота саме над цим велася упродовж чотирьох років, - наголошує Шелемба.

Саме з цього фактора протистояння “Москаль-Балога” треба виводити проекцію на усі ті проблемні питання, які справедливо закидають Москалю — як-от гальмування реформи децентралізації, акцентує Шелемба.

- Якщо оцінити з політичної точки зору оті 6 ОТГ, які вдалося створити на Закарпатті, то всі вони були лояльні до влади. Усім іншим висновків в ОДА не дали. Про те, що Москаль, очевидно, гальмує реформу на Закарпатті знали в Києві, про це відкрито заявляв прем'єр-міністр. Можна говорити, що несприйняття Москалем реформи децентралізації частково було продиктоване бажанням не дати сім'ї Балог отримати на Закарпатті підконтрольні собі нові ОТГ і, зрештою, взяти реванш.

Ще один цікавий акцент, який зробив політолог, стосувався саме стосунків Геннадія Москаля із закарпатськими угорцями.

— Слід відзначити заслугу Москаля в тому, що на Закарпатті не спалахнув конфлікт із угорцями. Він один із провладної гілки, хто відстоював інтереси угорської громади Закарпаття, відверто критикуючи офіційний Київ, особливо Закон “Про освіту” та мовну статтю. Підтримка угорців дозволила йому втримати більшість в облраді (створену в коаліції з угорцями — авт.) - якби не ця позиція Москаля, очевидно, що в області могло б відбутися переорієнтування більшості, угорці би вийшли з коаліції і більшість була би в ЄЦ — тоді це призвело би до зміни голови облради і втрати можливості керувати областю, владі не вдавалося б провести голосування проектів в облраді через конфлікти з ЄЦ. За це треба сказати спасибі.

Зараз, я в цьому більш ніж переконаний, з угорською громадою будуть домовлятися, їхні інтереси на Закарпатті будуть збережені, думаю, що нинішній президент буде навіть більш лояльний до угорців, ніж попередній, - зауважує політолог.

Ну а наразі в офіційному інтерв'ю Геннадій Москаль зазначив, що збирається йти на парламентські вибори, проте подальшу свою діяльність із Закарпаттям він не пов'язуватиме.

- Втім, із Закарпаттям Москаль поки пов'язаний і так буде ще найближчим часом: він є в обласній раді, залишається депутатом, він в особі свого заступника забезпечує поки що президентську вертикаль у регіоні — очевидно, його вплив в області використовуватимуть і на виборах до парламенту. Втім, зараз прогнозувати щось неможливо: усе залежить від персони нового голови ОДА, від можливої зміни виборчої системи, від того, яким чином будуть сформовані нові партії..., - каже політолог.

СКАЖІТЬ: НУ ЯК ЖЕ ЙОГО ЗВУТЬ?!

Питання, хто ж буде наступником Москаля на посаді голови Закарпатської ОДА, не дає спокою закарпатцям. Люди створюють онлайн-голосування в соцмережах на кшталт “кого би ви хотіли бачити на посаді голови ОДА?” Голосують, зокрема, й за одіозних активістів: Павла Павлова з ГО “Доста”, Івана Данацка чи Ларису Ступак — мовляв, їх — на посаду, то швидко порядок наведуть. В інших колах активно обговорюють не менш одіозного, проте вже призабутого на Закарпатті політичного діяча Сергія Ратушняка (після кількох нагадувань він навіть почав записувати відеозвернення в стилі новообраного президента — така собі ситуативна політична реінкарнація). Ширяться також неофіційні розмови про те, що цю посаду може обійняти син Віктора Балоги Андрій, який наразі є мером Мукачева — мовляв, підходить за усіма параметрами: молодий, активний, успішний. Щоправда, усе це залишається на рівні розмов — без жодних коментарів з боку “Зе” команди (чи то рівня Закарпаття, чи Києва — хоча з Києва меседж таки був, мовляв, про регіони поки що мова взагалі не йде, бо ще з ключовими посадами в державі не розібралися).

- Щодо прізвищ нового керівника області, то єдине, що можна сказати вже, - це прізвище буде спливати під час парламентської кампанії, тобто, мова про червень, вважає політолог. Це людина, яка відповідатиме за область, за вибори тут, за шість мажоритарних округів, за президентську вертикаль. Кандидатуру також треба буде погодити із прем’єром, очевидно, що уряд не буде відставлений до виборів — це теж важливий момент. Можна також прогнозувати, що це буде нова людина в політиці, а також, що це буде хтось із місцевих — якщо опиратися на заяви з команди Зеленського. Ну, і якщо опиратися на певні регіональні нюанси, то очевидно, що ця людина мала би бути наближена до Балоги — з огляду на заяви і нинішню ситуацію.

НЕ ФАКТ, ЩО НОВИЙ БУДЕ КРАЩИЙ!

- Якщо узагальнити ситуацію, яка наразі склалася на Закарпатті після виборів Президента, - аналізує розстановку сил політолог, доктор історичних наук Ігор Тодоров, - то це ситуація очікування.

Михайло Шелемба: Слід відзначити заслугу Москаля в тому, що на Закарпатті не спалахнув конфлікт із угорцями... (1557475469-826)

Ігор Тодоров. Фото: dif.org.ua

Очкують усі: ті, хто голосував за пана Зеленського очікують змін, хто проти — очікують негативних сценаріїв, які малювалися напередодні виборів. Ті, хто голосував за Зеленського, очікують, що політика центральної влади зміниться на користь більшої уваги до Закарпаття. Адже протягом усіх років незалежності цей регіон залишався поза увагою. Тільки коментарі з боку офіційних представників влади з Києва щодо угорських паспортів показали абсолютне нерозуміння того, що тут відбувається насправді. На це накладаються такі суто інфраструктурні пробіли — дороги, зв’язок із країною (з Закарпаття до Києва можна потрапити за 12 годин, Інтерсіті досі нема, аеропорт здійснює смішний рейс із поганою логістикою, яким літає 10 чоловік).

З іншого боку, є потреба у зміні суто регіонального виміру державної влади — область чекає голову, який впроваджував би тут державні реформи, а не гальмував чи критикував би їх.

- Крім того, треба сказати, що на Закарпатті просто нема команди президента — я абсолютно не знайомий з командою “Зе”, яка тут діяла під час виборів, - акцентує Ігор Тодоров. - Той результат, який дало Зеленському Закарпаття (це 80% голосів), не є результатом роботи цієї команди, це загальноукраїнський феномен Зеленського, що спрацював і на Закарпатті також. Тому розраховувати на те, що ця місцева “Зе” команда реально вплине на ситуацію і когось делегує зі своїх рядів на найвищу посаду в області, - тут є великі сумніви. До того ж ще не факт, що новий призначений з центра очільник області буде кращий, - каже Ігор Тодоров.


Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає