Закарпаття, яке не варто втратити: кампсис, або текома

Михайло Біланич, старший науковий співробітник Закарпатського краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького   11 вересня 2018 20:51  271186711 0188504
Закарпаття, яке не варто втратити: кампсис, або текома

Продовжуємо ознайомлюватися з чарівними декоративними ліанами, які прикрашають сади, паркани, перголи й альтанки нашого краю. Цього разу розглянемо багаторічну рослину, яка також розцвітає саме влітку і своїми великими яскравими лійкоподібними квітами неодмінно приваблює погляд жителів і гостей Закарпаття. Ця ліана носить назву кампсис, або текома (лат. Campsis) із родини Бігнонієвих. Наукова латинська назва утворена від грецького слова «kamptein», що означає – гнути, згинати або скручувати.

До цього роду належать усього два види кампсиса: кампсис, що вкорінюється (Campsis radicans), котрий росте в Північній Америці (окультурений у 1640 році), і кампсис великоквітковий (Campsis grandiflora), що росте в Японії і Китаї (в культурі – з 1800 року). Ці природні види кампсиса дали життя третьому виду – кампсису гібридному.

Північноамериканський вид із XVII століття культивується в парках Європи. А у 1809 році акліматизаційний сад ім. І. Н. Каразіна сприяв інтродукції цього виду на українських землях. Професор А. Липа з колегами в монографії «Озеленення населених місць» (1952) вказують, що в Ужгороді, Берегові та Мукачеві цей вид почали вирощувати в 1947 році.

Розглянемо детальніше вид кампсис укорінливий, який більше поширений на Закарпатті. Ліана у нього листопадна, дерев'яниста і коренеповзуча. Росте дуже швидко і може досягати 15 метрів заввишки. Рослина світлолюбна, з гілками і повітряними коренями. Листя кампсиса непарноперисті, часто з 7–11 листочками, край листка пильчастий. Стебло в’юнке, закріплюється на опорі особливими органами – повітряними корінцями (присосками). Квітки оранжево-червоного кольору, трубчасті, без запаху. Рослина дає багато нектару, який приваблює ос, бджіл, мух і мурах. Одночасно на одній рослині можна зустріти як нерозпущені бутони, так і квіти та плоди-стручки. Насіння в зрілих плодах багато, кожна насінина характеризується наявністю напівпрозорого «крильця», яке сприяє її поширенню за допомогою вітру. Рости кампсис укорінливий може практично на будь-якому ґрунті, але вибирає переважно місце з пухким, легким  некислим та неперезволоженим ґрунтом.

Кампсис, що вкорінюється, представлений такими декоративними формами:  чудова (з червоно-помаранчевими квітками), золотиста (з жовтими квітами), рання (розквітає на місяць раніше за основний вид і розпускає великі жаркі квіти) та темно-пурпурова  (з великими квітками темно-вогняного кольору з пурпуровим відтінком).

На відміну від кампсиса вкорінливого, кампсис великоквітковий  майже не має повітряних чіпких коренів і тому кріпиться до опор кінцями пагонів.  Листя у рослин цього виду непарноперисте, складається з 7–9 листочків довжиною до 6 см, що не мають опушення на нижньому боці листкової пластини. Цей вид менший за розміром, але вважається більш декоративним, бо має більші й рясніші квіти, може квітнути аж до пізньої осені. Але також він менш морозостійкий за попередній вид. В Україні цей вид почали культивувати з 1911 року.

 Декоративною формою цього текоми великоквіткової є кампсис Тунберга з квітами помаранчевого кольору, з короткими лопатями і короткою трубкою. З 1883 року в культурі вивели перші гібриди цих двох видів, вони більше схожі на чагарник – кампсис гібридний та інші…

Усі види цього роду рослин використовують як декоративну прикрасу парканів, альтанок, стін будинків. Ці швидкоростучі та невибагливі ліани всього за декілька років здатні утворити густу завісу зі зеленого листя та квітів.

Закарпаття, яке не варто втратити: кампсис, або текома (41580131_2522525591110340_3174465673422176256_n)

Для розмноження кампсиса використовують декілька способів:  висадка насінням та вегетативні способи розмноження (відводками, зеленими та здерев’янілими живцями й кореневою паростю). Висаджувати кампсис потрібно на добре освітлених місцях, він переносить навіть посуху.

Поширена думка, що ця ліана не потребує підкормок, і це дійсно так, кампсис досить добре росте без будь-яких добрив, так само не схильний до хвороб і не страждає від шкідників. Але підгодувавши його азотно-фосфорними добривами, збільшимо тривалість і пишність цвітіння.

  Обрізка здійснюється ранньою весною, вирізається більшість торішніх пагонів, залишаються недоторканими лише скелетні здеревілі пагони і молоді гілки, необхідні для формування крони. Виробляючи обрізку, не варто хвилюватися за цвітіння ліани, оскільки суцвіття утворюються тільки на нових однорічних пагонах.

Про кампсис також існує цікава легенда, причому в ній згадується вже відома нам гліцинія.

Давним-давно один старий король одружився на юній дівчині на ім'я Гліцинія. Крім незвичайної краси, Гліцинія володіла дивовижною здатністю: кожну весну на її волоссі розпускалися запашні китиці білих квіток. Король ретельно приховував це диво від своїх підданих. Але одного разу навесні придворний музикант Кампсис, проходячи повз вікна покоїв молодої королеви, вловив чудовий аромат, а слідом за ним побачив спадаючий каскад білих китиць якоїсь невідомої рослини. Юнак підніс до губ трубу, з якою ніколи не розлучався, – і полилася ніжна мелодія. Вона зливалася з пахощами, що доносилися з вікна, і від цього ставала ще прекраснішою і ніжнішою. Королева, почувши прекрасну мелодію, не втрималася і визирнула з вікна.

У результаті молоді люди покохали одне одного. Дізнавшись про це, розгніваний король запроторив дружину в неприступну вежу заміського замку, а музиканта вигнав із двору. Кампсис не покинув кохану. Він оселився на околиці міста неподалік замку. Кожен ранок починався з чудової мелодії, щоразу ​​вона ставала все тихішою і таємничішою. І настав день, коли замість музиканта з'явилася повзуча рослина, на якій розкрилися червоні квітки, що нагадували мініатюрні труби-дзвіночки. Десятки палаючих на сонці дзвіночків виконували гімн любові, чутний лише ув'язненій вежі. Незабаром рослина дісталася до стін замку, перебралася через них і поповзла вгору по вежі до вікна коханої. А назустріч рослині-кампсису спускалася прекрасна ліана. Запашний «водоспад» її ніжних білих суцвіть прагнув обійняти коханого. Так і зустрілися дві люблячі душі, а на землі з'явилися нові рослини, які люди назвали гліцинія і кампсис.

Закарпаття, яке не варто втратити: кампсис, або текома (41520578_693058914389978_7845998045324902400_n)

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає