Закарпаття, яке ми можемо втратити:котики на дереві

Руслана Джахман для Uzhgorod.in  8 квітня 2017 11:17  640148923 0150375
Закарпаття, яке ми можемо втратити:котики на дереві

У кожного народу є  дерева, до яких люди ставляться з особливою пошаною. В Японії — це сакура, в Німеччині — дуб, в Канаді — клен, в Чехії — липа. З ними пов’язано багато обрядів і традицій, які передаються з покоління в покоління. Вони зображені на державних символах, поети  їм присвячують вірші, а в деяких країнах проводять цілі святкування та фестивалі в честь  цвітіння улюбленого дерева.  

Одним із народних   символів в Україні  є верба. Вона згадується у Святому Письмі. Шанують її і жителі нашого краю.  Ніжні сріблясті  шутьки несуть до церкви і освячують в неділю перед Великоднем. Ця неділя так і називається Вербною або Цвітною. Для цього свята  кожен намагається знайти гілочки з  найбільшими і найм’якшими  котиками. Свячена вербова мицька має неймовірні магічні особливості. Прийшовши додому, нею торкалися всіх членів сім’ї, потім ховали за образом. Там її тримали до наступного року, а з настанням нової Цвітної неділі спалювали. Найкрасивішу шутьку господині кладуть  зверху на тісто для паски, щоб паска була пухкою. Свячені гілочки ставили також у купіль немовляти. 

Закарпаття, яке ми можемо втратити:котики на дереві (фото1)

Вербу не випадково вибрали для освячення. Вона першою зустрічає весну і своїм цвітінням   символізує ознаки нового життя. Ще в лютому, коли природа  тільки готується до пробудження, на гілочках верби тріскають бруньки і на світ з’являються красиві  пухнасті кульки. Це зачатки майбутніх суцвіть, які ми так ніжно називаємо котиками, шутьками або мицьками. Вони не один раз ще можуть припасти снігом, але холод їм зовсім не страшний. Верба дуже добре до нього пристосувалася. 

Закарпаття, яке ми можемо втратити:котики на дереві (фото2)

Минає місяць, і котики  починають  змінюватися.  На одних кущах  стають великими, яскраво-жовтими. Це чоловічі або тичинкові  сережки. Кожна жовта кулька — це скупчення дрібних квіток із великою кількістю  тичинок. Саме вони роблять їх пухнастими. 

Закарпаття, яке ми можемо втратити:котики на дереві (фото3)

Верба — це дводомна рослина, тому чоловічі й жіночі квітки розпускаються на різних екземплярах. 

Закарпаття, яке ми можемо втратити:котики на дереві (фото4)

Різноманітні верби, а у флорі нашого краю  їх є  більше 25 видів,  зустрічаються   по всій території Закарпаття.  Відрізняються вони за зовнішнім виглядом, формою листя, тощо. Деякі можуть виростати в могутні дерева і досягати до 25 метрів і більше  у висоту, інші представлені кущами, а у субальпійській і альпійській зонах  Карпат   зростають невеликі сланкі кущики заввишки від 2 до 30 сантиметрів.  Це верба альпійська, верба трав’яна та верба туполиста. Всі ці види є дуже рідкісними і занесені до Червоної книги України. Верба альпійська представлена єдиною популяцією у масиві Свидовець на горі Близниця.  Ніде більше в Україні цей вид не трапляється, тому потребує особливої охорони. 

Закарпаття, яке ми можемо втратити:котики на дереві (фото5)

Спостерігаючи за цими деревами, неодноразово дивуєшся: чому на одних вербах  котики майже повністю пожовтіли або позеленіли, а на інших ще й не думають з’являтися? Виявляється, що в деяких видів і листя і сережки розпускаються одночасно. До таких відноситься  верба біла, яка зараз квітує.  Ці великі дерева досягають до 30 метрів у висоту. Вони зростають на вулицях Ужгорода, по берегах водойм, утворюючи суцільні зарості. Особливо гарною, з довгими звисаючими гілками, є декоративна форма верби білої —  плакуча. Разом  із листям розпускаються квітки також у верби ламкої, п’ятитичинкової та тритичинкової.

Закарпаття, яке ми можемо втратити:котики на дереві (фото6)

В самому розквіті зараз і верба Матсудана. Вона потрапила до нашого краю на початку ХХ століття і має цікаві  покручені гілки та листочки. За ці оригінальні особливості її  ще називають  спіральною або кучерявою. Та щоб побачити цю красу, потрібно підійти близько до  дерева, тому що мицьки  серед листя здалеку  не дуже помітні. Цвіте вже й гостя з Японії — верба японська. Її котики зовсім непримітні, зате листя  в неї дуже красиве. Весною  воно рожеве, а влітку плавно переходить у білий або зелений кольори.

Закарпаття, яке ми можемо втратити:котики на дереві (фото7)

Вербові котики вражають також і своїм  ароматом. В ясний сонячний день, пройшовши повз вербові кущі, мимоволі  на хвилинку зупиняєшся, щоб насолодитися цими неймовірними пахощами.   Запах верби  подобається не тільки людям, а й бджолам та іншим комахам. Вони із задоволенням навідуються до неї за смачним нектаром.

Закарпаття, яке ми можемо втратити:котики на дереві (фото8)

Верба наділена багатьма корисними властивостями. ЇЇ використовують в медицині, оскільки це цінна лікарська рослина; в озелененні – для закріплення берегів річок.  З деревини  виготовляють  музичні інструменти, з лози  плетуть  пасхальні кошики,  вази, меблі та інші вироби.

В народі побутують також легенди, пов’язані з цим деревом. Вважається, що верба козяча проклята Богом за те, що з неї робилися цвяхи для хреста, на якому розіп’яли Ісуса Христа. 

Закарпаття, яке ми можемо втратити:котики на дереві (фото 9)

Згідно іншої народної  розповіді, у сухій вербі ховається чорт. Та, незважаючи на ці негативні перекази, саме її гілочки із запашними котиками ми вже цієї неділі будемо нести до церкви, щоб посвятити і отримати від верби частинку енергії й сили та здоров’я на цілий рік.


Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає