На великі свята на Закарпатті чимало туристів лишається поза увагою – бо закарпатці воліють й самі відпочити.
«Ти не підкажеш, де у вас тут в Мукачеві можна ввечері в кафе посидіти!» – питає знайомий із Києва, що саме відпочиває на Закарпатті. Називаю кілька адрес, і чую, що мовляв, там уже були – не працюють. Починаю виправдовуватися – що, мовляв, розумієте, хлопці, Святки, та й у нас і без того – як в Європі, в неділю усі зачинені.
Але ці аргументи для знайомих, які здолали значну дорогу, аби відпочити в нас і виявили, що відпочивати, власне, й нема де, не спрацювали. Цьому підіграв ще й мороз – при такому просто нічним містом не побродиш… От і довелося вислухати, мовляв, такі-ви сякі, самі до себе закликаєте в гості, а тут приїдеш – і нікому тебе не треба.
Чи насправді маємо таку туристичну проблему – і наскільки вона велика – ми спитали у експертів.
«В усіх туристичних містах має бути святкова програма»
– Проблема із покинутими на самих себе туристів на Святки на Закарпатті є, – каже гід Олена Кудря, -я досить часто чую від клієнтів, які щиро не розуміють, чому закриті садиби чи кафе. Кажуть, мовляв,почитали відгуки в мережі, приїхали до них – й поцілували замок. Дратує туристів також, що ввечері в містах зачинені більшість кафе, ресторани міські працюють недовго, особливо нема куди сходити й чим себе розважити. І така ситуація з року в рік – каже Кудря.
Хоч насправді проблема дуже легко вирішується – звісно ж, за допомогою влади, вважає гід.
– Просто в містах на цей час треба створювати програму – де було би чітко прописано, де і що відбувається, які атракції для туристів працюють, які кафе відчинені й що там можна скуштувати… На разі цього нема – на жаль. Поки що думають, як заманити на Закарпаття туристів – але чим і як їх тут займати – ні. Можна списати на те, що наразі ще руки не дійшли – але тоді не йдеться про якийсь професіоналізм у цій справі.
Наприклад, цього річ різдвяне Мукачево – за відгуками моїх одеських туристів яких я обслуговувала, зовсім не схоже на святкове місто, люди жалілися, що навіть фотосесію нема де зробити: одна ялинка в центрі і все, далі – неосвітлене і неприкрашене місто. Разом із тим, показали мені знімки цьогорічної святової Одеси – скільки там атракцій! Нам – хоча б половину того, було би свято!
Для того, аби такі програми діяли – треба просто знайти й найняти групу професійних режисерів-масовиків, які б зробили на ці три дні міське свято для усіх. Було би маса позитивних вражень – й від туристів, й від місцевих. А так насправді у туристів таке відчуття, що усім кругом весело – вони один до одного в гості ходять, колядують, але туристи цього не бачать.
І ще одна специфіка, яку чомусь на Закарпатті не враховують: створювати такі програми для туристів потрібно як мінімум за півроку, а краще за рік до події – для того, аби тури на це можна було продати. Тому схоже на те, що про наступні Різдвяні свята ми вже – знову – не встигли подумати. Подумати про те, як і чим займати тут своїх туристів. Знову.
«Йой, перебачте, бо у нас празники!»
– Минулого року шукав для своїх туристів сім’ю, котра згодилася би прийняти їх на Святвечір, на це завжди є попит, бо люди їдуть до нас в цей період не тільки за розвагами, а для того, аби побачити ще живі традиції – адже у них ця культура не збереглася, – розповідає гід Максим Адаменко.
– Треба сказати, що тоді так і не знайшов для клієнтів, хто б надав таку туристичну послугу. Цього року мене врятував один із автентичних закладів в Мукачеві – ресторан, де пропонують традицінц кухню, інтер’єр, забави. Усе витримано в закарпатському стилі – там розмовляють тільки по-нашому, фіглі, співанки, танці – але разом із тим, наприклад, сідаючи до столу, гостей піднімають до молитви, бо на Закрапатті що роблять перед тим, як сісти гоститися? Моляться! Але тут поправка: замовляти таку вечерю потрібно заздалегідь. Хто встиг – той мав, чим себе зайняти.
Для решти була ця проблема- що не всі хочуть працювати. От наприклад, 6 числа навіть ті, хто працює – закриваються після обіду, мовляв перебачте, у нас – празник. Тому у туристів в більшості вечір майже не зайнятий, і важко знайти ресторан чи кафешку, яка працюватиме – бо усі вдома святчеверяють.
Цього року ми плануємо на базі турінфоцентру зробити моніторинг садиб, які б хотіли надавати такі послуги, тоді на наступний рік уже зможемо нашим клієнтам запропонувати більше варіантів програми на Різдвяні свята.
«Можна знайти компроміс: і туристів обслуговувати, й із родиною за столом зібратися»
– Я не розумію, звідки ця проблема мала би узятися – адже це специфіка нашої роботи – працювати на свята, – міркує власник агро-етносадиби під Мукачевом Юрій Клованич.
– У нас нема як то кажуть нормальних празників рівно із того часу, як ми відкрилися – але ніхто не жаліється, якраз на наші головні свята – Різдво та Великдень – пік туристичного сезону, відмовляти туристам у цей час – нонсенс, бо тоді коли їх іще приймати? А потім жаліються, що не було туристів!
Вони є – і треба їх приймати.
Ми власне знайшли для своєї сімї у цьому такий компроміс: на свята, от зараз, на Різдво, постійно маємо 2-3 групи відвідувачів. Але це ж не цілий день зайнятий! Отож якщо перша дегустація, до прикладу, на 16 годину по обіді – доти стараємося вирішити усі свої справи. Зранку можна й до церкви сходити, й із сімєю посидіти за столом – якщо почати раніше, скажімо, 0 12-тій, то до 16-ї – це 6 годин, можна й погоститись, й поколядувати, й з дітьми поговорити… А тоді вже проводити дегустації.
Щоправда, каже Клованич, ми в цей гарячий час теж туристам відмовляємо, буває – але це тільки одиночкам, які вирішили заїхати без попередження. Обслуговуємо тільки попередньо замовлені дегустації, каже пан Юрій.
«Трагедії нема, але є над чим працювати»
Насамкінець ми поцікавилися у експерта із туризму Олександра Коваля, чи справді є така туристична проблема на Закарпатті, і який це масштаб: поодинокі випадки тих, кому не пощастило, чи є тенденція – і нам треба вчитися трохи жертвувати своїм часом задля розвитку туристичного потенціалу?
– Мушу визнати, що така проблема справді є, але нема трагедії, – коментує Олександр Коваль. – Звісно це більш відчутно у великих містах, де концентрація туристів у ці дні вища. Скажімо, в Ужгороді на 1 січня містом ходили переважно туристи, їх було декілька тисяч. Бо ужгородці просто відсипались, після святкування Нового Року. Справді, переважна частина закладів була зачинена. Але дехто працював. Туристи приїхали та поїхали, комусь пощастило випити кави, з’їсти щось.
Візьміть до уваги, що це були організовані туристи, які приїхали на 3-4 години в місто. Але в закладах, що працювали – кухня як правило не працювала. Не думаю, що люди, які виїхали з готелів приїхали голодні в Ужгород. Почали працювати заклади переважно з 16 години. Можна було бачити, як групи туристів ходили та концентрувались у центрі міста.
З іншого боку, працював різдвяний ярмарок на площі позаду лялькового театру, то ж там можна було випити і гарячого вина, чи щось міцніше, скуштувати страви.
Думаю, ситуація була збалансована, то ж особливого негативу ми не отримали. Тут важливо працювати над формування у туристів розуміння специфічності краю.
Запитуємо, як би цю неприємність можна було вирішити – на думку експерта?
– Це питання до самих закладів, їх позиціювання та реклами, – вважає Коваль. – Якщо є ті, хто знав, що працюватиме, то про це слід було говорити. Бо ті хто працював – були заповнені. Думаю, тут більш потрібно інформувати керівників груп, екскурсоводів. Але із часом, це питання звісно врегулюється.
Якщо ми хочемо, щоб місто відвідували туристи, то його слід робити цікавішим та креативним. А не лише заохочувати їжею та напоями, а потім бути в роздумах, хто незадоволений, а хто задоволений.
Туризм –це цілорічна індустрія, отже, завжди слід бути готовим приймати туристів. Тому мають бути спеціалізовані анімаційні та екскурсійні програми. Звісно, зробити перебування цікавим в холодних стінах музеїв важко. Але треба.
Он, до прикладу, традиційно працювала ініціатива Федора Шандора «Відкрита екскурсія Ужгородом», коло 20 туристів та жителів міста 1 січня прийшли. Чому? Бо є ті, хто думає про задоволення їх потреб та очікувань.
Якщо більше буде таких ініціатив, то місто буде цікавіше і бажання повертатись буде завжди. Тому все нормально, трагедії не було, але є над чим працювати, каже Олександр Коваль.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.