Корчуй сливи – сади ківі!

Тетяна Когутич, для Uzhgorod.in, фото з мережі   23 березня 2017 19:41  572147829 0149265
Корчуй сливи – сади ківі!

Насамперед – ось вам замальовка із ринку, де відкрився сезон весняного продажу саджанців. «Паніко, а што сесе у вас?» – запитує жінка 50-ти років у продавчині, показуючи на товстеньку гладку гілку із зеленувато-коричневою верхньою брунькою? «Тать як што – вто інжир, паніко, смоква, авать фіга». - «Н-но, покайзія, та я думала, што то десь в теплих краях росте, а вно годно і у нас?!» - «Тать яй як! Ви своїх сусідів позвідайте: то типирь почти у каждого дома росте!» - «Айно-айно, - встряє в їхню розмову ще одна жіночка. – Типирь многі то садять, мені колись дала сусідка-мадярка, у них усе, знаєте, штось новоє, то так ми ся файно тот інжир розріс, а што май радує – ош він двічі на рік родить!» – «Айбо то, том, дорогоє? Ану, лем, паніко, кулько за тот копачик хочете?» - «30 гривень прошу, се минулого року укорінений, до осени вам уже плоди дасть!» - «Лем тридцять? Но та дайте ми два, будуть і у мене фіги на керті рости!» 

Корчуй сливи – сади ківі! (inzhir_1)

Закарпатський інжир в ящиках поруч із «йовнатанками» - це уже реалії

…Мене ці історія розсмішила. Але разом з тим, й задуматися змусила. От, наприклад, про те, що років за п’ять інжир – цілком можливо – ящиками продаватимуть на ринках, як зараз, до прикладу, персики. Як варіант ще у ящиках поряд із «йовнатанками» можемо побачити ківі від закарпатського селекціонера Стратона ( судячи по своїх знайомих – рідко у кого він не росте). Та й у планах ужгородського Мічуріна, здається, вирощування ківі в промислових масштабах, за останніми заявами пана Генріха, він уже й плантацію заклав.

А розсмішило, бо колись моя історія типового закарпатського любителя екзотів розпочалася саме із інжиру

Корчуй сливи – сади ківі! (inzhir_4)

Купила його на ринку, пересадила у відкритий грунт, зібрала в перший рік обіцяні два урожаї, але виявилося, що посадила невдало – кущ вимерз в першу зиму: він не любить протягів та вітрів, а я посадила інжир якраз на такому неприємному місці. Проте кущ не вмер: відродився з кореня, це виявилася досить-таки живуча культура, і як екзот зовсім невибаглива. А про плоди на прилавках у випадку інжиру як типового закарпатського продукту  – це справа не такого вже й далекого майбуття: останні два роки наприкінці літа та восени на Зеленому базарі в Мукачеві часто зустрічаю жіночок, що продають інжир. 

Корчуй сливи – сади ківі! (inzhir_3)

Небагато, щоправда, але товар їхній розмітають під мах. Ще кажуть, з інжира смачне варення та навіть добра горілка виходить. 

Також в ТОПі закарпатських екзотів, звичайно, ківі. Із часу, коли інформація про виведений в Ужгороді Генріхом Стратоном диво-сорт, що не вимерзає при майже -30С, родить центнерами та не хворіє, тобто, непримхливий у догляді, сколихнула суспільство – цю ліану спробували вирощувати багато закарпатців. Щоправда, мушу сказати, що у багатьох знайомих досвід вирощування ківі був гірким – саджанці не виживали після зими, у інших і до неї не дотягували…До честі селекціонера, якщо посаджені рослини загинули, зі слів бувалих, дачнику-любителю у Стратона дають  другий шанс – за зниженим тарифом. Ну а якщо ваші ківі встояли, то будьте готові до того, що справжній урожай отримаєте не раніше, ніж на 5 рік.

Корчуй сливи – сади ківі! (kivi)

Ну й іще один із екзотів, який за кілька років має усі шанси стати типовим закарпатським фруктом, це хурма. Але це скоріше, екзот не віднайдений, а відроджений – бо ж є досвід вирощування хурми на Закарпатті в радянські часи, і наразі є кілька садиб – в Мукачеві та Ужгороді, де господарі збирають щороку такий же урожай хурми, як ми з вами – яблук. 

Корчуй сливи – сади ківі! (hurma_1)

Ну але мова про те, що окрім цих найпопулярніших фруктів та ягід зараз закарпатські газди та газдині пробують вирощувати ще масу усього. От, наприклад, гранати. Чи, скажімо, суперпопулярні зараз ягоди годжі. Тобто, типова малина та чорна смородина мусить поступатися в саду місцем модним екзотам. А крім того, скільки грошей викидається на поповнення колекції щосезону! Немало, треба сказати, зваживши на те, саджанці таки не з дешевих.

«Епоха яблук минула, тепер – час ківі, хурми і інжира »

Ну, життя не стоїть на місці. Тисячоліття тому в Закаратті були тільки дички і тирня, далі зявився виноград і культура виноробства, абрикоси, грушки, без яких мої однолітки не уявляють дитинства в Закарпатті... Тепер настав час ківі, хурми і інжира, - іронізує щодо масового захоплення екзотами закарпатців доцент кафедри лісництва УжНУ Едуард Туріс… - Правда тепер - то дещо сильно сказано, - зауважує пан Туріс. – До радянської доби на виноградниках (чи як то називали - винницях ), а останні знаходилися на пагорбах, таких як Ловачка, Червона, Чернеча гора і т.д., завжди росли плодові насадження в т.ч. інжир та мигдаль - культури в радянську добу просто забуті. В той час все до примітивного спрощувалося. Виноград - то ізабелла, сад - то яблуні (і то лиш білий налив та джонатан (йонатанки)). Тепер навпаки, всі кинулися все садити, хто звідки може - той звідти тягне, разом з усім букетом хвороб і паразитів. У результаті тепер на Закарпатті можна писати енциклопедію з фітопатології, при тому жодної доктрини ведення господарства і захисту рослин в цих умовах немає. Дивно мені, в чому ж роль митниці і карантинної служби. Я бачу тут шалений потенціал скорочення бюджетних витрат для України, - підмічає експерт. 

Корчуй сливи – сади ківі! (granat)

Ну а щодо «екзотичної істерії» закарпатців – гарно підмічено, це справді щедо схоже на істерію. На мою думку, на 90% із наших любителів екзотики, це люди, якими рухає бажання випендритися перед сусідами. То ж і тягнуть все і звідусіль, і ще й дивуються потім нульовому результату.

Власного селекційного матеріалу на Закарпатті, за невеликим виключенням , немає, бо селекція складна наука і потребує часу і терпіння, а хочеться вже. Ага, росте інжир - бомба. Привезли драча з Італії, чи замовили в – ну тепер вже і не знаю, де, раніше в Криму, наприклад, і – в город. Цвіте і колоситься до першої зими. Культура інжира займає величезні площі на кулі і і заходить на глибину тисячолітть. Вона зростає від 50-х градусів північної широти до аналогічних південної кругом усієї кулі. Те, що культура листопадна, говорить про доволі широкий діапазон пристосування, але коріння таки тропічне. З цього треба і виходити, коли починаєш займатися цією культурою. 

Корчуй сливи – сади ківі! (granat_1)

У лісовому господарстві є таке поняття географічні культури. Це якщо є намір зайнятися введенням нової культури, то збирають матеріал зі всього ареалу, якомога більше популяцій і висаджують компактно в місці де планується використання культури. Далі порівнюються і аналізуються показники росту і продуктивності, і приймається рішення з яких регіонів (зон) допустимо використовувати матеріал. Не повірите, що залежно від регіону  походження наш звичайний дуб може рости, як криве драча і тут же – як могутні дерева.. Якщо ми візьмемо кільканадцять садженців дуба з Греції і «задінемо» його в нашу рідну землю, то після зими, в 98 % випадків будемо нарікати на місцевих хробаків, що з’їли цінні дуби, бо не прийде в голову – як то так, що на Закарпатті дуб може вимерзнути. а воно саме так і є – із цією культурою грецького походження.

Ну але більшість садівників ні сном, ні духом про це не знають. Але їм можна домогти. Я вже згадував, що інжир для Закарпаття – не нова культура. Його активно садили, є залишки матеріалу тут, в регіоні. З цим матеріалом варто працювати, хоча є ще дуже важливий фактор - мікроклімат. То у нас теж ігнорується, бо має рости де газда хоче – на файній клумбі, оби сусід відів і жаба го давила (айбо фокус не все проходить). Так от, я  знаю коло 5 старих залишків в області, з них у Мукачеві є більш, ніж столітнє дерево, яке жодного разу не вимерзало і щороку дає гарний урожай. Є ще кілька варіантів, різних. З цим варто працювати. У Криму є свої варіанти, очевидно турецького походження. При - 10 і нижче вони вимерзають під корінь, а у нас при -18 що буде?. А от наші клони витримують зими з невеликим обмерзанням. Одним словом, цікава наука біогеографія – то ще та штука!

Ну, а щоб підсумувати, скажу наступне: вводити нові культури треба – то незворотній і постійний процесс, але за основу треба брати випробуваний місцевий селекційний матеріал (пам’ятайте, що комерсанти – не селекціонери, їх ваш урожай не цікавить). Селекція й інтродукція - серйозні науки, що працюють і керуються складними і незмінними об’єктивними законами, а не тим, чим керуються більшість закарпатців, саджаючи екзоти: «А, та то усі знають, муй дідо садив, баба садила, та і я шо, не посажу?» Такий підхід вбиває науку, душить людей, які реально щось знають й уміють, знецінюючи їх, їхній досвід і знання). Прочитавши статтю у гарному журналі з кольоровими картинками, селекціонером не станеш. І результат буде аналогічним.

«Минула зима розставила для любителів екзотики усі крапки над «і»

Ця зима розставила для усіх любителів екзотики на Закарпатті крапки над «і», - коментує суспільний тренд закарпатців Юрій Клованич, власник агро-етносадиби, де вирощує цілу плантацію екзотів. – Для тих усіх, хто бавиться екзотами це був справжній екзамен. Два місяці стійких морозів, зі снігом показали, хто бавиться, а хто справді щось у цьому тямить. У нас вижили усі «місцеві» гранати, ківі, хурма, олива постраждала, фейхоа показало, що це все-таки оранжерейна культура. 

Корчуй сливи – сади ківі! (inzhir_2)

За великим рахунком, вирощування екзотів – це забавка для дорослих, вважає Клованич.

На Закарпатті, навіть при тому, що є виведені, пристосовані нетипові культури, наразі ще не можна говорити про промислове вирощування екзотів, про якусь бізнесову мотивацію. Це – тільки для власного вжитку та інтересу. Тим же, хто справді хоче цим займатися – треба розуміти, що є закони природного районування. І якщо збираєтесь заповнювати свій сад екзотами, добирайте саджанці місцевої селекції. Адже ми можемо дечим похвалитися – люди на це витратили десятки років. От, наприклад, мукачівець Едуард Туріс працював із гранатом, більш відома на загал вдала селекція ківі Генріха Стратона. Якщо мова про декоративні екзоти – є дендропарк Березинка, там маса видів, які чудово себе почуватимуть на Закарпатті... Але тут треба розуміти, про що йдеться. Людина десятки років витрачає на те, аби вивести морозостійкий сорт, аби він дав плоди й із його насіння уже можна розмножувати культуру, екзотичну, але пристосовану до наших умов. Бо все таки Закарпаття – яким би м’яким ми не вважали наш клімат – це зона ризику для екзотів.

Корчуй сливи – сади ківі! (hurma_3)

«Психологічно – це спроба реваншу перед життям»

Спитали думки про масове захоплення екзотами й у Миколи Сіренка, агронома з Бакти, чиїми виплеканими саджанцями заклав сад не один закарпатець.

У принципі, щодо цієї тенденції треба завважити одне – екзоти садить той, хто уже наївся яблук та груш, - каже пан Микола. – Це забава, причому, забава з дорогих, тому не кожен закарпатець все-таки бавиться з екзотами, хоча треба визнати, що таких стає більше з кожним роком. І якщо у людини є зайвий  час та гроші – чому б ні? Це хобі, вирощуйте на здоров’я. Це непогане заняття. Але якщо це перетворюється на манію, відбирає час, ресурси – а їх же можна витрачати на своє життя, на друзів, подорожі – краще витратити на це, аніж змагатися із природою. Таким людям я б радив звернути увагу на районовані культури. Тоді й задоволення буде від праці в саду, й результат.

Мене свого часу теж пробували підсадили на екзоти друзі: дали саджанці хурми та ківі, гранату… Я провозився з ними декілька років, а тоді залишив це діло: одне підмерзає, друге не плодоносить… Плекати деревце, аби побачити на ньому чотири жаданих фрукти – це пуста трата часу. В мене є на що його витратити з більшою користю. 

Корчуй сливи – сади ківі! (hurma_4)

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає