КАРПАТСЬКА УКРАЇНА: СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ПОДІЇ 1938 – 1939 РОКІВ

Роман Офіцинський, "Новини Закарпаття"  26 березня 2017 17:31  351148011 0149455
КАРПАТСЬКА УКРАЇНА: СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ПОДІЇ 1938 – 1939 РОКІВ

Поточне становлення української політичної нації в історико-ментальній площині немислиме без двох предтеч – Української Народної Республіки  1917 – 1921 років і Карпатської України 1938 – 1939-го. Ці сторінки важливі не для витворення образу жертви зовнішніх ворогів, а для холоднокровної роботи над помилками, де аксіологічні, дидактичні та презентистські аспекти взаємно переплітаються.

Без міцної опори на суспільні настрої Карпатської України не було б

Для будь-якого національно-визвольного руху насамперед важливі державотворчі прецеденти, героїчний вияв нескореного духу. Міжвоєнне Закарпаття поступово дозріло до того, щоби стати плацдармом українського реваншу. Після поразки революційних змагань 1917 – 1921 років тут за сприяння чехословацької влади знайшли притулок і робочі місця сотні емігрантів, які проявили себе в Українській Народній Республіці та Західно-Українській Народній Республіці. Ці дуже мобільні та освічені люди мали доволі часу для «роботи над помилками». Вони виховали нове покоління, котре проявило себе в жовтні 1938 – березні 1939-го.

Підкреслю, каталізатором державно-правових змін у Карпатській Україні протягом майже піврічного періоду була місцева молодь. Старші колеги інколи просто не встигали за подіями. Тут ідеться не тільки про ентузіазм і радикалізм легальної громадської організації «Карпатська Січ» (це десятитисячна громада, доти край не знав таких потужних об’єднань), а й про величезні соціальні очікування суспільства, котре переживало національне пробудження.

Не доводиться говорити ні про «державу-одноденку» чи точніше «республіку одного дня», ні про «маріонетку». Взагалі-то трагічна історія Карпатської України тривала чотири дні – від 15 до 18 березня 1939 року, коли Угорщина окупувала всю її територію. Проте повноважні карпатоукраїнські представники залишили край через півтора місяця, бо аж до 30 квітня 1939-го в Хусті офіційно діяла Українська евакуаційна комісія на чолі з Володимиром Бірчаком.

КАРПАТСЬКА УКРАЇНА: СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ПОДІЇ 1938 – 1939 РОКІВ (Без названия)

♦ Уряд Карпатської України. В центрі – Августин ВОЛОШИН

Хибно вірити й у «емігрантську» конспіратологію: мовляв, коли б не прибулі націоналісти, то не було б такої сторінки. Зауважу, що часи середньовічних вікінгів, які захоплювали де-небудь владу і творили свої держави, давно минули. У 1938 – 1939 роках у Центральній та Східній Європі домінували багатоходові стратегічні комбінації. Без міцної опори на суспільні настрої будівничі Карпатської України, образно кажучи, не народилися б узагалі.

Колабораціонізм Августина Волошина притягнуто за вуха

Особливої уваги заслуго­вує історична постать пре­м’єр-міністра Підкарпатської Русі/Кар­патської України Августина Волошина. Дехто йому з кон’юнктурних мотивів закидав співпрацю з нацистами. Колабораціонізм Августина Волошина притягнуто за вуха. За співпрацю з нацистами можна засуджувати політичне керівництво СРСР. Ні до, ні після сумнозвісного «пакту Молотова – Ріббентропа» 23 серпня 1939 року, що став дипломатичним початком Другої світової війни, А. Волошин не мав сентиментів до жодної з течій тоталітаризму – комунізму й нацизму. За переконаннями він був християнським демократом.

Те, що прем’єр автономної Карпатської України часто контактував із представниками Німеччини, пояснюється відсутністю вибору. Адже після Віденського арбітражу 2 листопада 1938 року, коли Чехословаччина віддала Угорщині частину Закарпаття з найбільшими містами – Ужгородом, Мукачевом, Береговом, Німеччина стала єдиним реальним гарантом цілісності автономії. Власне, після арбітражу виникла потреба знайти нову столицю. Вибираючи між двома кандидатами – Свалявою і Хустом, зупинилися на останньому. Він був вигідніший із військової точки зору.

Те, що Августин Волошин осів у Празі, окупованій нацистами, є історико-географічним збігом обставин. Це столиця Чехословацької держави, високопосадовцем якої був А. Волошин, звідти найближче додому. Він мав твердий намір повернутися, тому не емігрував у Великобританію, США чи Канаду. Зрештою, тут він знайшов найкраще для себе місце праці за фахом, бо був уже літнім – його 65-річчя припало на 17 березня 1939 року, коли він, евакуювавшись із Хуста, перетинав Румунію. Аж до травня 1945 року Волошин трудився як учений та педагог в Українському вільному університеті в Празі.

Красне Поле – феномен героїзму й самопожертви

Світові лідери не підтримали незалежну Карпатоукраїнську державу. Найбільшими противниками вже самого факту її існування в будь-якій державно-правовій формі були три країни – Угорщина, Польща, Радянський Союз. Через віддаленість у Москві обмежилися саркастичними заявами, а Будапешт і Варшава заслали диверсантів і утримували «п’яту колону». Ще з вересня 1938 року вони планомірно нищили Карпатську Україну.

Традиційні чехословацькі союзники Великобританія та Франція «умили руки» перед натиском Гітлера, а Румунія та Югославія (побратими Чехо­словаччини по «Малій Антанті») не мали достатніх ресурсів для впливу й лишень тимчасово прийняли евакуйованих після 15 березня 1939 року.

КАРПАТСЬКА УКРАЇНА: СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ПОДІЇ 1938 – 1939 РОКІВ (Без названия (1))

♦ Карпатські січовики

Німеччина у спілці з Угорщиною й Польщею зруйнувала Чехословаччину. Німеччина окупувала Чехію й Моравію, підтримала тільки незалежність Словаччини. Отож крайовий парламент проголосив незалежну Карпатську Україну всупереч волі Берліна. Цей акт став гідною відповіддю на державно-правовий вакуум, що виник після ліквідації Чехословацької Республіки.

Не уряд Карпатської України розвалив Чехословаччину, її знищила бездарна верхівка, що займала чільні пости в Празі. Уряд Карпатської України прагнув знайти вихід, аби врятувати громадян від безладу. В Хусті не були утаємничені в угорсько-німецьких торгах.

Зараз ми розумні «заднім числом», а той час був стиснений у пружину. І ми отримали Красне Поле – феномен героїзму й самопожертви. Саме тут із 10-ї до 14-ї години 16 березня 1939 року відбулася найбільша битва, пов’язана з агресією Угорщини. Загиблі оборонці Карпатської України – новітні «300 спартанців», що воістину не знали слова «капітулювати».

Період репресій

Із весни 1939 року ведуть відлік масові репресії в межах нинішньої Закарпатської області, котрі тільки посилилися з приходом радянської армії восени 1944-го. Найперше, від 15 березня 1939-го край вдруге поспіль після Віденського арбітражу перетворився на переселенський табір. Якщо раніше, в листопаді 1938-го, близько 20 тисяч осіб покинули Ужгород, Мукачево, Берегово з прилеглими на південь місцевостями й перебралися в Карпатську Україну, то тепер край безповоротно знелюднів на понад 40 тисяч мешканців. Вони евакуювалися під прикриттям чехословацького війська двома масивними колонами – через Румунію та Словаччину.

У ході наступу 40-тисячної угорської армії та терористичних дій місцевих угрофілів 15 – 18 березня 1939 року загинуло понад півтори тисячі симпатиків Карпатської України. Відтак на карпатських перевалах угорські та польські солдати розстріляли декілька груп полонених «січовиків». Частину з них Румунія передала Угорщині, а та начебто депортувала в Польщу.

Угорські конвоїри привели полонених січовиків 7 – 8 колонами по 70 – 80 осіб на Верецький перевал, де проходив кордон між Угорщиною та Польщею, і передали польським прикордонникам. Останні розмістили полонених на один день у казармах, а потім групами по 10 – 20 осіб відконвоювали вздовж лінії кордону ліворуч і праворуч на півтора-два кілометри та розстріляли над закарпатськими селами Верб’яж і Нова Розтока. Зокрема біля Нової Розтоки (у 1966 році приєднана до Верб’яжа) знаходилися три могили січовиків. Загальна кількість розстріляних – від 500 до 600 осіб.

Подібні розстріли січовиків зафіксовані на Татарському перевалі поблизу села Ясіня, неподалік нинішнього автошляху з Рахова до Івано-Франківська.
Протягом кількох місяців через угорські в’язниці та концтабори пройшли майже дві тисячі українських патріотів, які залишилися в краї. Ось такі виміри трагедії, під час якої бачимо численні злочини проти людяності.

Замість епілогу

І наостанок. Яка з національно-патріотичних версій щодо історичного значення Карпатської України є виправданою? Які підходи заслуговують на увагу?

Теза перша. Позначена в 1938 – 1939 роках тільки пунктиром закарпатська традиція українського державотворення пустила розгалужене коріння через півстоліття – у всеукраїнському річищі. Йдеться про історико-меморіальну й політико-реабілітаційну складові української мирної революції 1989 – 1991 років, які породили разом із іншими чинниками незалежну Україну.

Теза друга. Мовиться про локальний варіант Української держави, подвижницьку розбудову автономного утворення, героїчну оборону «Республіки одного дня» – символічно проголошеної в умовах розпаду та хаосу чужої країни.

Теза третя. «Карпатська Січ» стала генетичною матір’ю Української Повстанської Армії. Адже УПА народилася не в лісах Волині (Поліссі), а й у долах і горах Закарпаття. Не лише з огляду на кількамісячну звитягу партизанських загонів «січовиків» після 15 березня 1939-го, карпатоукраїнський цикл пісенного репертуару УПА чи бойовий гарт легендарного командарма Р. Шухевича, а й із огляду на сутність історичного детермінізму. Запорізька Січ, Карпатська Січ, Поліська Січ – різночасові прояви соборності України.

Теза четверта. Агресія Угорщини проти Чехословаччини, внаслідок чого протягом чотирьох місяців, до 17 липня 1939 року (утворено регентський комісаріат), була окупована й анексована Карпатська Україна, послужила прелюдією доленосних змін у світі загалом. Це українська точка відліку Другої світової війни.

Роман ОФІЦИНСЬКИЙ,
доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України УжНУ


Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає