2017: рік природних катастроф, мовних непорозумінь та… білих грибів

Татьяна Когутич, для Uzhgorod.in. Фото - Сергій Гудак  27 грудня 2017 20:18  309168177 0169777
2017: рік природних катастроф, мовних непорозумінь та… білих грибів

У нашій підбірці нині – про те, чим дивував (приємно та не дуже) 2017-й, як це сприймали закарпатці та які висновки із того всього зробили.

2017-й: рік природних катастроф.

Стільки природних лих, як у 2017-му, на голову закарпатців не падало уже давно. Цього року, що минає, ми із вами пережили два потужні паводки – у лютому та в грудні, й один буревій, який майже на тиждень лишив без світла гірські села та наламав лісу на мільйони.

Минула зима вперше за багато років виявилася щедрою на сніг. Власники гірськолижних курортів раділи прибуткам, закарпатці та туристи – можливістю вправлятися на лижах чи на санчатах на міських схилах: сніг, який випав ще грудні, тримався щільним пластом майже два місяці. Допоки в перших числах лютого різко не потепліло й не пішов дощ. Відтак увесь сніг з водою стік до рік, які були сковані кригою – і не справилися із таким напливом води. Почався льодохід, утворилися затори і – як результат – Закарпаття мало перший паводок у 2017-му. Найбільше зачепило Мукачівщину та Іршавщину – села, біля яких течуть річки-притоки Латориці та Боржави. Такого місцеві ще не бачили: вночі річка, гуркочучи та ревучи, вийшла із берегів разом із велетенськими крижинами і посунула на села. Ці крижини, які несла озвіріла течія, проходили вулицями та дворами, руйнуючи все на шляху – підтопили двори, вивернули ворота, забрали худобу. Найбільше руйнувань було у селі Бронька – там льодини знесли два будинки із «вальків»-саману. На щастя, ніхто не загинув.

Паводок тримав область у напрузі два дні, а містяни ще довго потім фотографувалися на фоні велетенських крижаних брил, що залишися від потужного льодоходу на берегах рік.

2017: рік природних катастроф, мовних непорозумінь та… білих грибів (3i3g0054_fit_content_width_watermark)

Вдруге у 2017-му році річки дали про себе знати у грудні. Цього разу причиною стала велика кількість опадів (дощило протягом тижня з 12 по 16 грудня), і у верхів’ях великих річок сформувалися три паводкові хвилі. Вони, зійшовши до серединних течій, наклалися одна на одну – відтак, річки Латориця та Боржава піднялися й перевершили відмітки історичних паводків у 1998-му та 2001-му роках. Епіцентром грудневого паводку стало село Вільхівка на Іршавщині: тут Боржава перелилася через стару радянську колгоспну дамбу і як результат – вода потекла  селом. Рятувальникам довелося евакуйовувати 40 сімей із їхніх затоплених будинків, де рівень води часом досягав від 80 см до півтора метрів. На щастя, знову обійшлося без людських жертв та руйнувань житла чи соціальних об’єктів – хоча навряд чи можна так казати, бо будинки, зведені на заробітчанські гроші у Вільхівці, які простояли у воді тиждень, можна сміливо називати «сильно пошкодженими».

Ну й третя природня НС у 2017-му – це буревій 17-18 вересня, який прийшов до нас із Румунії і звалив електроопори в гірських селах, зірвав дахи із людських будинків та соціальних об’єктів (шкіл та дитсадків), а ще – навалив лісу на Рахівщині та Тячівщині. Таких втрат закарпатське лісове господарство давно не зазнавало: майже 2 тисячі га зваленого лісу.

Примітно, що екологи попереджають: із кожним роком сила паводків та буревіїв у нас ростиме. Але чи готове Закарпаття до цього? Очевидно, ні. Як зазначив керівник БУВР Тиса Володимир Чіпак, закарпатці, які живуть коло річок, навчилися реагувати на перестороги водників – перед загрозою паводку із підвалів забирають техніку та цінні речі, які може затопити. Але якщо уряд й надалі не фінансуватиме протипаводкову програму (яка прийнята до 2020 року, але не виконується через недофінансування уже чотири (!) роки), закарпатці не зможуть протистояти викликам річок, які щоразу більше шаленіють від надмірних опадів. Головний водник краю зазначив, що працювати потрібно негайно й усім разом – потрібні і нові берегоукріплення, і нові мости, бо старі не здатні пропустити ту кількість води, яка утворюється – відтак маємо залиті дороги. Але й самим закарпатцям потрібно думати – під час грудневого паводку найбільше постраждали власники будинків, які зведені на заплаві річки Боржава – а згідно водного кодексу, тут не може провадитися ніяке будівництво і сільські ради не мали права віддавати ці землі під забудову. Ну але як кажуть в народі: доки не загримить, Іван не перехреститься. Доки не прийде біда, люди не аналізуватимуть свої дії. А очевидно, що над Закарпаттям починає гриміти...

2017-ий: рік еко-протестів

Власне, дедалі більша кількість людей це починає розуміти. Відтак, наростає критична маса закарпатців, які згодні ставати на захист природи – долучаючись до еко-активістів. Відтак, у 2017-му році в області знову підняли проблему міні-ГЕСів на Закарпатських річках. Екологи та волонтери замахнулися навіть на святе – під гаслом «Врятувати Свидовець» протестують проти курорту-гіганту, який повинен постати на Рахівщині та Тячівщині, переплюнувши таких українських гірсько-лижних монстрів як Буковель та Драгобрат.

Власне, питання міні-ГЕС гостро стоїть по всій країні, наразі більшість таких станцій зосереджено у Вінницькій, Кіровоградській, Тернопільській і Закарпатській областях, продовжують будувати на Рівненщині та Івано-Франківщині. На Закарпатті про загрози від міні-ГЕС на гірських річках екологи говорили ще раніше. У планах забудовників в області свого часу хотіли звести 360 таких міні-ГЕС – тільки після позову в суд місцевих екологів-активістів цей план відмінили. Але про нього не забули, і тема зведення нових міні-ГЕС на річках спливла й у цьому році. Зокрема, планувалося продовження будиіництва каскаду по Ріці. Але на спротив стали Хустяни – люди висказалися проти будівництва на громадських зборах у селах, де планували каскад із 6-ти міні-ГЕС. Примітно, що людям на зустріч пішов голова ОДА Геннадій Москаль – який скасував розпорядження голови Хустської РДА про призначення громадських слухань в ряді сіл Хустщини щодо початку будівництва міні-ГЕС. Але попри спротив громад (людей, зрештою, переконало, що міні-ГЕС у селі дає роботу трьом людям, а через станцію міліє річка, пропадає вода в селі, а восени додається ще й загроза паводку), забудовник розпочав судову тяганину: розпорядження Москаля довелося розглядати в касаційному порядку в Львівському апеляційному суді. І воно таки дійсне – тобто, розпорядженням голови ОДА таки скасовано розпорядження голови РДА про призначення слухань щодо будівництва ГЕСів на Хустщині. Але забудовник наразі судиться із громадою чи не в кожному суді, аби таки свого добитися. Відтак, у справах закарпатських міні-ГЕСів точку ще не покладено – битва за свої річки триває.

2017: рік природних катастроф, мовних непорозумінь та… білих грибів (moskal_zapretil_stroit_kaskad_mini_ges_preview_medium)

Ну й триває ще один еко-протест на Закарпатті – він стосується курорту-гіганту, який планується до зведення на закарпатській Гуцульщині. Під забудову відведено масив Свидовець – зараз тут незаймана природа, місце для випасу овець, збирання грибів. А ще – «депо» чистої води на весь кущ сіл по обидва боки хребта. Обурює активістів те, що просто на цьому шматочку незайманих Карпатах планується курорт, з потужностями щоденного прийому 28 тисяч туристів. Також – понад 60 готелів, стільки ж ресторанів, мережа асфальтових доріг, лижні витяги та навіть аеропорт. А туристи ж не тільки гроші залишають, вони залишають купу сміття, ходять в туалети, приймають душ. Що буде з свидовецьким депом води? Правильно… А в ситуації, коли вода в Карпатах щороку убуває – це тривожить людей. Щоправда, наразі  це тривожить не критичну масу людей. Критична маса, навпаки, прагне потоку туристів із їхніми грішми – та перспективою мати роботу вдома. Відтак, протестом проти курорту на Свидовці займаються кілька місцевих активістів на Тячівщині, їх підтримують волонтери та екологи – які втомилися шукати правди в Україні, де все вирішують гроші, тому апелюють до міжнародних спільнот (зокрема, до Мінеоклогії Угорщини – адже курорт на Свидовці загрожує Тисі, головній притоці Дунаю).

Наразі справа дійшла до суда – волонтери вимагають перегляду дозволу на громадські слухання щодо будівництва курорту. Перші слухання поки не дали очікуваних результатів – адвокати еко-волонтерів не змогли витребувати ДП курорту (наявний є дуже умовним, і без текстового супроводу, і якщо він існує в отакому варіанті, то не може бути підставою для початку будівництва), а суд так і не почав розгляд справи по суті – бо не з’явився відповідач. Відтак, справа зі звільнення Свидовця триватиме – і в наступному 2018-му.

2017-ий: рік «угорського питання»

2017: рік природних катастроф, мовних непорозумінь та… білих грибів (vengri)

Топовою політичною темою на Закарпатті у році, що минає, стали угорці та мовна стаття нового закону «Про освіту», який неочікувано швидко проголосувала Верховна Рада на початку вересня. Новий закон покликаний утверджувати українську мову в українській системі освіті – відтак, були переглянут умови анчання для нацменшин в державних школах: відтепер на рідній мові угорці, румуни, поляки, татари, болгари, гагаузи та росіяни, меншини яких проживають на території країни, вчитимуться тільки перших чотири класи. Далі основні предмети вестимуть українською.

Ці нововведення стали причиною загострення українсько-угорських відносин, що переросло в політичну кризу із оцінками сусідів з офіційного Будапешту блокувати інтеграцію України до ЄС. А Закарпаття в цій суперечці стало справжньою ареною – в область за два місяці приїхали ключові угорські (Петер Сіярто, Золтан Балог) та українські (Лілія Гриневич, Павло Клімкін) чиновники. Обидві сторони вивчали болюче угорське питання – в проміжку, коли український закон про освіту направили до венеціанської комісії – на вивчення на предмет порушення прав меншини. (І це між перманентними заявами щодо закону  від топових чиновників із ОДА та облради.) Обидві сторони називалися апологетами прав меншини – українці декларували бажання посилити інтеграцію угорців в українське суспільство, а угорці говорили про прагнення зберегти права угорської меншини на Закарпатті на рідну мову. 

2017: рік природних катастроф, мовних непорозумінь та… білих грибів (chinov)

Зрештою, венеційська комісія визнала український закон таким, що не порушує прав нацменшин. Українці вдоволено посміхнулись, угорці зі свого боку ще раз наголосили, що й надалі захищатимуть свою громаду. Віз, одним словом, залишився там само – стосунки й далі напружені. Питання угорців на Закарпатті й надалі лишається «червоним» - адже ще навіть не  почалася імплементація закону про освіту, а вже йдуть розмови про наступний  мовний закон, який для України теж на часі, про можливість мати два паспорти. Очевидно, що «угорське питання» на Закарпатті із 2017-го року перейде в такому ж напруженому статусі в рік 2018-тий. А там побачимо.

Наразі зрозуміле одне: дивитися потрібно в обидва ока, тому що усі ці міжусобиці вдало використовують часом політичні маргінали українського штибу, а частіше – росіяни. Тому підтвердженням стало скандальне зівання угорського прапору під час правої акції в Берегові та знешкодження правоохоронцями із СБУ молодиків, які за завданням Кремля, планували влітку підірвати угорську стелу на Верецькому перевалі.

2017-ий: рік корупційних скандалів

Під егідою боротьби із корупцією, щоб так би мовити, крокувати разом із усією країною, Закарпаття й собі розжилося на корупційні скандали – стараннями нашої прокуратури. Їхні герої – перший зам мера Ужгорода Іштван Цап та мер Чопа Валерій Самардак, яких начебто зловили на начебто хабарах, стали «притчами во язицех». Фразою пана Цапа про «зайшло–не зайшло», яка випливла із оприлюднених правоохоронцями відеозаписів під час «оперативної розробки» чиновника, відтепер послуговуються у всій країні (як свого часу гаслом закарпатських гумористів «Соупаденіє? Не думаву!»). А затримання та судовий процес щодо Іштвана Цапа став топовою виставою для закарпатців – як, зрештою, і суд над Валерієм Самардаком (тут узагалі навіть сльози були!) , свідком на який прийшов голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль.

Хоча, зрештою, із великих закарпатських корупційних скандалів вийшов великий пшик – перший заммера, звинувачений начебто в корупції, спокійно собі працює, як і мер Чопа також. А люди – ну що люди: погуділи й перестали.

2017: рік природних катастроф, мовних непорозумінь та… білих грибів (unnamed_3_fit_content_width_watermark)

А що то було – і чи було щось взагалі, і чому все так було, а не інакше – ці питання так і залишилися без відповіді. На них, примітно, не зміг дати відповідь навіть генпрокурор Луценко, без якого, до речі, обидва скандали не вийшли б: саме він розкрутив справи Цапа та Самардака на велику Україну. Так от, коли під час офіційного візиту на Закарпаття генпрокурора спитали місцеві журналісти про результати топових корупційних справ на Закарпатті, Юрій Віталійович красиво з’їхав, перевівши стрілки на суди – мовляв, прокуратура добре попрацювала, а все інше – то вже не наше діло.

2017-ий: рік грибного буму

Бо й справді: стільки білих, як цьогоріч, на Закрапатті, та й загалом по країні, не було вже давно! До цього, очевидно, призвели теплі дощі, який було вдосталь й весною, й улітку, й восени. Відтак, протягом усього сезону фб-стрічки закарпатців майоріли кошиками з грибами. Бо селфі після тихого полювання – то святе діло. Цього року в краї провели навіть перший грибний марафон. Федір Шандор разом із Олександром Ковалем та Михайлом Барником влаштували в області перший грибний марафон – із тим, аби визначити кращих грибників. Власне, було оголошено в мережі прохання – надсилати грибні світлини на конкурс. А згодом суб’єктивним рішенням журі відзначили найкращих у номінаціях . Відтак, за підсумками марафону, переможцем у номінації «Гриб року-2017» став Віктор Малош за незвичайний білий гриб «2 в 1» - це коли із шапки одного гриба виростає другий. Приз за «Грибову файту» - тобто, за найбільшу кількість грибів, зібраних за один раз, отримала Мирослава Мулеса із Перечинщини, що за одну вилазку назбирала в лісі 14 кошиків грибів. Призом стала вечеря в еко-ресторані «Підкова».  

2017: рік природних катастроф, мовних непорозумінь та… білих грибів (gribi)

2017-ий: зберігаємо спокій

Але хай там як – а буремний 2017-ий разом зі своїми політичними, корупційними чи еко-скандалами, мало позначився на буденному житті закарпатців. Живуть люди, як і жили, зрідка задумуючись над подіями, які стаються навколо. Але позаяк вони пересічного закарпатця не торкаються, про них швидко забувають – кажучи хіба що одвічне «Н-но, але што роблять!» А в своїй іншій буденній реальності, переважна більшість людей ходять на роботу чи їздять на заробітки, давлять вино та будять шовдарі, переживають найбільше про те, аби не захворіти – бо дорого! (більше турбує нарід хіба одне: чи дадуть в цьому році субсидію?).

А між тим усім – плачуть за втраченими синами на рубежі. Бо війна тримає – і її хоча й не чутно тут у нас, на Закарпатті, але вона приходить до нас із вантажем 200, коли привозять полеглих героїв.

А ще – ходять на патріотичні фільми про кіборгів. Захищають «зелені зони» у містах та річки у селах…

Прикрашають ялинку до Нового року чи – як давно було – до Різдва. Щонеділі ходять до церкви й тримають по можливості піст...

Словом, закарпатці, які звикли жити в епоху перемін – бо в цьому краї ця епоха триває перманентно, - зберігають спокій. Хто як може – і хто як собі цей спокій бачить. Хтось будує хату: дім, двір, сад, сінокіс – це вічні цінності закарпатця. Хтось будує кар’єру. Хтось виїжджає будувати її за кордон  - і вивозить за собою сім’ю, аби там ростити дітей (і таких закарпатців – чого ж мовчати? – у минулому 2017-му стало ще більше. А хтось стає до лав війська й іде на війну, і це і є його спокій – стояти на захисті своєї землі. Кожен, як у відомій пісні родом з минулого століття, вибирає по собі. І певно єдиний орієнтир у тому, як зробити цей вибір для себе – це слухатися свого серця. І вибирати так, аби потім не було совісно. Бо закарпатці, які століттями живуть в епоху перемін, таки добре це слово знають.

2017: рік природних катастроф, мовних непорозумінь та… білих грибів (img_9188_fit_content_width_watermark)

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає