Закарпаття, яке ми можемо втратити: особливі дерева

Руслана Джахман для Uzhgorod.in  19 грудня 2016 19:27  615140641 0142030
Закарпаття, яке ми можемо втратити: особливі дерева

Традиція прикрашання ялинки на Новий рік передається з покоління в покоління роками. Вічнозелені хвойні дерева тішать нас в будь-якої пору року, тому вони ще з язичницьких часів вважалися особливими. Перші прикрашені ялинки з’явилися на початку ХVII ст.  у Франції. Згодом ця ідея поширилася по всій Європі, а остаточно вона прижилася у ХІХ ст., на Закарпатті — у першій половині ХХ ст.

Закарпаття, яке ми можемо втратити: особливі дерева (фото_1)

Зображення ялинки у журналі "Юношество". Мукачево, 1928 

Найпоширенішою із хвойних дерев нашого краю є ялина європейська або смерека. Тому вона частіше потрапляє в гості на новорічні свята. Зростає у гірській зоні  на висотах 800-1500 м н.р.м. Це могутнє дерево в природі може досягати 40-50 м висоти і віку 300-400 років. Крона конусоподібна або пірамідальна, без розгалужень. Вона робить смереки стрункими і граційними. Наші   ялинки, сосни та ялиці круглий рік стоять в зеленому вбрані, тому  складається враження, що  хвоїнки живуть вічно. Проте їх вік значно коротший і в кожного дерева різний. У ялини хвоя живе в середньому 6-7 років. Відмирає приблизно сьома частина, тому й залишаються  смереки та інші хвойні вічно зеленими.

Всім відомі сріблясті, блакитні й сизі ялинки, які зростають у парках та на вулицях багатьох населених пунктів  є різними формами одного виду — ялини колючої.  Пагони її справді дуже колючі.  Це не характерне для закарпатської природи дерево потрапило до нас аж із Північної Америки. Таку ялинку можна висадити в дворі і прикрашати на новорічні свята. 

Закарпаття, яке ми можемо втратити: особливі дерева (фото2)

Ялина колюча. Парк Ужгородського замку

Поряд із смерекою у лісах Закарпаття зустрічається також ялиця біла. Середня тривалість її життя  — 300-400 років, деякі дерева можуть досягати 500-600 річного віку, 65 м висоти, діаметра 2 м. Відрізнити ялицю від ялини дуже легко. У ялиці  шпильки темнішого кольору, з нижнього боку світліші з двома білими рисками і  розташовані в одній площині, а у ялини — по спіралі, з усіх боків гілки. Також у них по-різному розміщені шишки. У смереки вони звисають, а у ялиці — стоять на гілках прямо, немов свічки. 

Закарпаття, яке ми можемо втратити: особливі дерева (фото3)

Нижній бік гілки ялиці 

Подібною до ялиці  є псевдотсуга Мензіса, або тисолиста, або ще називають її  Дугласія зелена. Вона потрапила до нас теж із Північної Америки ще в ХІХ ст.  Ці дерева швидко ростуть,  стійкі й невибагливі, тому їх можна вирощувати спеціально для Нового року.  Великі ділянки псевдотсуг є в Перечинському та Рахівському районах. На нижньому боці хвої дугласії теж можуть бути  білі смужки, але шишки у неї, як у ялини, звисають. Також, якщо  в руках розтерти декілька хвоїнок, то відчувається приємний, дещо схожий на лимонний аромат. 

Закарпаття, яке ми можемо втратити: особливі дерева (фото_4)

Псевдотсуга Мензіса 

Популярним новорічним деревом є сосна.  В Японії з її гілок виготовляють різні композиції, якими прикрашають ворота. Напевно ми би прикрашали й модрину, якби вона не скидала свої шати на зиму. Це єдине листопадне хвойне дерево у флорі нашого краю. Восени хвоя в неї жовтіє й опадає, тому зимою вона дуже неприваблива і схожа на висохлу ялинку. Видають її хіба що шишки, які рясно вкривають модрину і значно менші від ялинових.

Закарпаття, яке ми можемо втратити: особливі дерева (фото5)

 Модрина європейська восени 

Однак свята швидко минають і після Різдва ми часто спостерігаємо знайому картину. Всі швидко прибирають домівки і більшість ялинок опиняється на смітниках. Багато дерев залишається не реалізованими, як правило, це молоді смерічки чи ялиці. А вони могли б ще рости і милувати  нас своєю красою і приносити користь. Всі хвойні прекрасно очищають повітря від загазованості, а також виділяють фітонциди. Більшість свідомих громадян уже давно відмовляються від живих ялинок і прикрашають штучні. Зрубані — вони вже не живі. Для відчуття аромату хвої можна зробити різноманітні композиції із гілочок. Для цього підійдуть майже всі хвойні, які зростають в нашій місцевості. Тут можна використати й кедрові гілки. Клімат Карпат надто суворий для цих дерев. Лише кедр атласький із Північної Африки пристосувався до клімату Закарпаття. Там у природних умовах він зустрічається на висотах 1300-2000 м н.р.м. у важкодоступних місцях. Висота дерев досягає 50 м, діаметр стовбура 1,5 — 2 метри. Шишки великі, циліндричні до 10 см в довжину, розташовані так, як у ялиці.

Закарпаття, яке ми можемо втратити: особливі дерева (фото_6)

Хвоя й шишки кедра атласького

У Закарпатській області зростає ще один незвичайний вид шпилькових. Це тис ягідний, який   зовні  теж схожий на ялицю. Це дводомна рослина, восени гілочки жіночих дерев або кущів покриваються яскравими червоними ягодами. Тоді його вже неможливо сплутати з іншими хвойними. Тис ягідний росте дуже повільно. Він   потребує бережливого ставлення й охорони, тому й занесений до Червоної книги України.  Але з цим деревом потрібно бути дуже обережним. Його кора і хвоя отруйні, тому в композицію ставити не варто. 

Закарпаття, яке ми можемо втратити: особливі дерева (фото7)

 Тис ягідний

Цікаво, що в Англії новорічною  є омела. Її гілочки перев’язують червоною стрічкою і розвішують у будинку. У них є дуже цікава традиція напередодні Різдва кожен чоловік має право поцілувати будь-яку дівчину, яка знаходиться під прикрасою з цієї рослини. 

Закарпаття, яке ми можемо втратити: особливі дерева (фото 8)

Омела біла, грудень, 2016.

У нас омела біла паразитує на деревах. Особливо добре вона виділяється на деревах  своєю зеленню зараз. 


Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає