В любові до органу зізнається багато хто. Свого часу тих, хто побував у Домському соборі в Ризі, вважали щасливчиками й істинними меломанами. Сьогодні органами нікого не здивуєш, їх багато в церквах, а в великих містах України створені цілі органні зали. Але нікуди не зникло те трепетне і захоплене почуття, яке відчуває людина при звуках цього дивовижного інструмента. Та й чи інструмента? Вдалося почути від одного музиканта, що орган і інструментом називати якось ніяково, оскільки це, по правді, – унікальне могутнє створення рук людських, покликане своїм звучанням дивувати, вражати й проникати в найпотаємніші куточки душі.
Король інструментів
«Люблю орган: він – грім і ліра, ніч і блиск,
Тремтіння й бронза, він хвилі безмежної сплеск …»,
– такими словами висловив своє захоплення органом Віктор Гюго.
В одному з інтерв’ю художній керівник камерного хору «Кантус» Еміл Сокач назвав орган королем інструментів. І саме так багато любителів музики і сприймають старий орган відомої чеської фірми «Riger Kloss, який знаходиться в головному концертному залі Закарпатської обласної філармоніі.і є головною її цінністю. Історія його воцаріння у філармонії описана так: 1974 року з ініціативи одного з секретарів обкому компартії орган був замовлений і побудований на фірмі «Rieger-Kloss» в Празі і обійшовся в 300 тисяч доларів. Причому його характеристики були узгоджені з акустикою концертного залу обласної філармонії. Утім, є й інша версія, яку озвучив директор філармонії Іван Микита. Згідно з нею, орган був закуплений в Прибалтиці і привезений на Закарпаття.
Іван Микита розповідає, що на органі починали грати Іштван Мартон, для нього підбирав музику Дезидерій Задор, але головним фахівцем, виконавцем.і хранителем органу була, звичайно ж, Наталія Висіч. Високого класу музикант, вона не тільки сама грала на цьому інструменті, а й заснувала в Ужгороді органну школу. У дитячій музичній школі ім. Чайковського, багато в чому завдяки тодішньому її директору Івану Шляхті, був відкритий і понині діє спеціальний органний клас. Ця робота мала величезне значення, адже учні Висіч виховують вже третє покоління органістів. І початок фестивалям органної музики був покладено теж завдяки зусиллям Наталії Висіч.
Орган як жива істота
Її учениця і тепер уже солістка-органістка Катерина Ісак-Гажо дотепер не може говорити про свою наставницю спокійно: занадто важким ударом став її відхід з життя. Катерина згадує, що Наталія Дмитрівна ніколи не сприймала орган як машину Вона говорила, що це жива істота. Бувало, прийде розігруватися, а якась нота не дає потрібний звук, згадує молода органістка. Наталія Дмитрівна в таких випадках казала, мовляв, ось йому (інструменту) щось не подобається, показує характер. Коли через якийсь час все налагоджується, Наталія звертається до органу зі словами: «Тепер ти нас любиш, і ми тебе любимо».
Катерина Ісак-Гажо успадкувала любов своєї вчительки до органу і присвятила йому вже 15 років свого життя. Освоювала інструмент в музичній школі, в училищі, а потім у філії Донецької музичної академії. Зараз у неї вже є свій органний клас при музшколі, в якому займаються троє учнів. Катерина щиро вдячна директору філармонії Івану Микиті за те, що діти мають можливість вчитися і займатися на концертному органі. Цим не можуть похвалитися навіть в Європі.
Молода солістка зізнається, що спілкується з органом так само, як і її наставниця – як з близькою людиною. «Яким би не був мій настрій, якою би втомленою я не почувалася, а сяду за інструмент – і все проходить, настрій піднімається і залишається лише бажання грати», – ділиться Катерина, – Наталя Дмитрівна в таких випадках казала: «Ну що, відвела душеньку? Уже полегшало?» Окрім Катерини, на органі грають також Леся Гайдук, Ольга Чудак, Тетяна Тищенко.
Спецрахунок для «лікування» органу
Про самого ж героя нашої розповіді – орган – написано і сказано чимало. Відомі його технічні характеристики.
«Орган, opus 3428, має 32 регістри, численні пристосування і капуляції клавіатур, різноманітні виконавські можливості. При порівняно невеликій загальній кількості регістрів орган дозволяє успішно виконувати музику будь-якої епохи. Звертає увагу те, що в органі багато мікстур і язичкових регістрів – 12. Орган піднято над сценою філармонії на укріплених в стіні балках, звук органу рівномірно заповнює приміщення, не створюючи акустичних вузлів і западин. Завдяки такому розміщенню легко виконувати твори разом з камерним ансамблем, оркестром, солістами, вокалістами». Однак найбільше про цей унікальний інструмент знає людина, яка в прямому сенсі слова проникла в його сутність і досліджував найпотаємніші куточки цього величного організму. Йдеться про майстра-настроювача Шандора Шрайнера, музиканта і одночасно реставратора органів. Саме хороша музична підготовка дозволила йому зайнятися, здавалося б, не зовсім звичайною для кларнетиста справою. А почалося все, розповідає Шандор, з одного з церковних органів, який його попросили підремонтувати. Музикант спробував і у нього вийшло. А потім був ще один орган, і ще … І Шандор захопився цією справою і тепер успішно поєднує свою музичну кар’єру і нову посаду – налагоджувальника головного органу краю. Розповідає, що на Закарпатті діють 60 органів, більшість – в церквах. Деякі функціонують ще з 19 століття. Це механічні та пневматичні інструменти. Філармонійний орган -електро-пневматичний, усі його чотири частини окремі. Протягом того часу, коли Шандор наглядає за органом, він звик вважати його дитиною, за якою треба дуже уважно стежити, шукати причини його примх і намагатися їх усувати. Майстер навчився відразу відчувати збій в «настрої» органу і визначати, де необхідне його втручання. А проблеми бувають, і частіше, ніж майстру хотілося б. Зараз у Шандора велика робота з очищення систем органу. Труднощі полягають у тому, що багато деталей, наприклад, тонку шкіру для пневматики, можна знайти тільки за кордоном. «Вважаю, що для такого унікального і особливого для області інструменту як орган потрібно відкрити спеціальний рахунок, щоб любителі музики, які знаються і розуміються на ній, могли надавати матеріальну допомогу для обслуговування органу. Це значно полегшило б придбання необхідних матеріалів для його ремонту та реставрації і надовго продовжило йому життя», – переконаний реставратор.
Орган в філармонії – найбільший на Закарпатті, але не в Україні. Та від цього він не став менш значущим. Слід врахувати, що великі органи, скажімо, у Львові чи в Харкові, встановлені в спеціальних органних залах, пристосованих для такої музики. Зате наш, єдиний в країні, знаходиться в концертному залі філармонії, і це дає більш широкі можливості його використання, зокрема, участі в концертах різних музичних колективів.
З цим повністю згоден директор філармонії Іван Микита.
Він добре знає історію воцаріння органу в концертному залі філармонії. Додає: саме тоді зал став називатися органним. І вважає його унікальним. Як унікальна і сама філармонія, де збереглася чудова акустика. Завдяки цьому. в залі не потрібна звукопідсилююча апаратура. Саме тому тут проходять численні конкурси. «Орган – це органічна складова не тільки філармонії та Закарпаття, а й усієї України. І те, що ми єдина область, де орган розташований в залі філармонії, робить її такою ж унікальною, як і сам орган», – впевнений Іван Микита.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.