Жвавий інтерес цієї енергійної жінки з усміхненими очима – до всього, що відбувається в Україні, на жаль, не можна назвати типовим для сучасної Німеччини. Цілком зрозуміло, що в умовах хвилі близькосхідних мігрантів, раптово нахлинула, німців набагато більше турбують власні проблеми. І все ж, вільний німецький радіожурналіст Крістіане Зайлер наполеглива в своєму прагненні розповідати радіослухачам про те, що бачить на власні очі в нашій країні.
– Моє перше знайомство з Україною, вірніше з Закарпаттям, сталося зовсім випадково. Років п’ять тому знайомий біолог Мішель Якобі запропонував моїй родині провести пару днів у селі Стеблівка, куди перебрався для реалізації свого проекту – порятунку буйволів.
Моє знайомство з закарпатським селом, чесно кажучи, можна назвати культурним шоком. Однак, тиждень, проведений в будинку місцевих жителів, став причиною зміни моїх творчих планів. Гостинність і відкритість місцевих жителів просто підкорили. Я зрозуміла, що хочу ближче пізнати цих людей, вивчати цю країну.
Зараз, через чотири роки, я набагато краще розумію, що тут відбувається. Сьогодні сприймається по-іншому те, що спочатку здавалося настільки екзотичним, настільки цікавим і природним. Я і зараз ніжно люблю ваші села з усіма цими качками, свиньми і коровами, що велично «пливуть» сільською дорогою до своєї хвіртки, але тепер я розумію, наскільки бідні живуть тут люди. У XXI столітті з ранку до ночі працювати просто для того, щоб вижити … Від цієї думки стає боляче. Так не має бути.
– Не можна розповідати про Закарпатті, не згадавши про його природні багатства … Знаю, що недавно Ви побували в Ужанському національному парку.
– О, це була незабутня поїздка! Надзвичайно цікаво все, що я дізналася і побачила. Нас супроводжувала чудесна жінка-біолог. Її розповідь і коментарі гідні цілої книги. Крім унікальних букових пралісів, особливим враженням для мене був години, проведені в печері, де живе безліч кажанів. Для мене, людини що працює і живе в світі звуків, було надзвичайно цікаво в повній темряві чути спілкування цих дивовижних істот, характерне ляскання крил, коли вони пролітали зовсім поруч, майже торкаючись мого обличчя.
Закарпаття для мене – це світ дивовижних звуків, переплетення всіх цих шумів, різних мов, які чуєш на кожному кроці.
– Напевно, особливо приємно було чути звуки рідної мови в селах, які ще й сьогодні іноді називають «німецькими». У Шенборні, наприклад …
– Навряд чи Шенборн можна назвати німецьким селом. Там залишилося буквально кілька людей з німецьким корінням. Я попросила двох жінок поговорити зі мною на місцевому діалекті. З’ясувалося, що це абсолютно інша мова, слова якої мені, яка спілкується сучасною літературною мовою, абсолютно незрозумілі.
– Поїздка в Шенборн була значущою з професійної точки зору?
– Я визначила для себе відразу дві теми, які, на мій погляд, дуже важливі: життя представників німецької меншини і місцеві вибори. Мене приємно здивувала активність жителів Шенборна – 60%! Для порівняння скажу, що в останніх місцевих виборах в Кельні брало участь лише 40%!
А тут … ми були присутні не тільки під час голосування, а й під час підрахунку голосів. Це було настільки вражаюче! Мене, людину яка звикла до ефективності в роботі, особливо здивувало те, як довго тривав цей процес. Скільки разів перераховували бюлетені, безкінечно довго заклеювали їх в пачки, потім в мішки … Усі були надзвичайно серйозні і відповідальні. Це абсолютно інша система. Часом мені здавалося, що я перебуваю всередині якогось театрального дійства.
Усі мої враження і відчуття я намагаюся передати радіослухачам. Вважаю, що Закарпаття особливо важливий регіон для комунікації з Європейським союзом. Люди повинні знати, як живеться по цей бік європейського кордону. Наскільки важливою для українців є наявність візи, щоб мати можливість заробітку за кордоном. Скільки складнощів у вашому житті, скільки проблем … Усі ці аспекти здаються мені надзвичайно важливими і цікавими.
Радіо Берліна і Бранденбурга, Німецьке радіо, Баварське радіо і Південно-західне радіо … Аудиторія радіослухачів цих станцій добре знайома з матеріалами Крістіане Зайлер, а якість її роботи, ступінь зацікавленості в темі викликають щиру повагу. Багато із слухачів радіопрограм сприймають подану інформацію через призму її ставлення до України, а це значить – доброзичливо, з непідробним інтересом і з надією на те, що в своєму прагненні до європейського майбутнього ми не втратимо важливішого – людяності і душевності у стосунках між людьми.
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.