Головний архітектор міста Кошіц ПетронеллаКіральова : «Якби у Кошіцах так обрізали дерева як в Ужгороді – я би плакала».

Максим Мельник для Uzhgorod.in  3 березня 2016 13:43  1818117832 0119003
Головний архітектор міста Кошіц ПетронеллаКіральова : «Якби у Кошіцах так обрізали дерева як в Ужгороді – я би плакала».

Аби записати інтерв’ю з головним архітектором Кошіц Петронеллою Кіралевою, зустрічаємось з нею в одному з ужгородських кафе. Дорогому і дуже модному - у самому центрі міста. Та поговорити нам не вдається,  занадто голосно грає музика, мою співрозмовницю майже не чути.  Любязно прошу молоду  офіціантку зробити музику на кілька хвилин тихіше. Офіціантка неохоче погоджується запитати у когось із керівництва. Тихше не стало…

«Давайте пошукаємо інший столик, де не так голосно», - пропонує співрозмовниця. Беремо наш чайник, чашки з чаєм, блокноти і сумки. Пересаджуємось. Трохи краще, хоч музика все одно занадто голосна, але розмовляти вже можна. «У нас теж колись дуже голосно грала музика у кафе», - каже архітектор. «Але  люди поступово зрозуміли, що кафе – це місце , де можна поговорити. У якісних закладах музика ніколи не домінує».

За останні роки Кошіце суттєво змінило свій вигляд: новий вокзал, відреставрований центр. Місто отримало нові інвестиції. Більшого того, кілька років тому Кошіце стало  столицею культури Європи... А це піднімає престиж міста, змінює життя його мешканців. Ми говорили з пані Петронеллою про два міста – побратими: Ужгород та Кошіце, які мають спільне минуле, але дуже різну сучасність , хоч відстань між ними становить якихось смішних  98  кілометрів.

-         Ви вперше в Ужгороді?

-         Я бувала в Ужгороді раніше кілька разів, але лише проїздом. Сьогодні вперше вдалося погуляти містом.

-         Що сподобалось?

-         В Ужгороді є багато гарних будівель. Тут є споруди відомого архітектора Ошагала. У Кошіцах теж багато його будівель.

-         Що  ще сподобалось, окрім будівель?

-         Особливо мене приємно здивувала стара бруківка у центрі міста (ред. мається у на увазі кам’яна бруківка біля кафедрального греко – католицького собору). На жаль, у Кошіцах у минулому бруківка була заасфальтована. Це  велика помилка.   Загалом, видно, що в Ужгороді є багато туристичних об’єктів. Шкода, що багато з них у поганому стані. Видно, що є якісь спроби відновлення , але якось багато незв’язаних елементів.  Ми у Словаччині такий стиль жартома називаємо «гуляш». Хотілося б, аби Ужгород отримав свій привабливий шарм… Я була у вашому замку. Звідти прекрасна панорама на місто, видно річку. Мені здається, що саме річка – це дуже важливий елемент Ужгорода. Треба працювати над тим, аби ріка була ще більш інтегрованою у міський простір. Вона має бути доступною.

-         Як Вам міський ландшафт?

-         Я завжди думала, що Ужгород знаходиться у рівнині. Але тепер я побачила, що Ужгород розміщений на пагорбах. Це дуже цікаво. Місто то опускається , то піднімається. Дуже мальовниче. Але загалом, зараз не найкращий час для відвідин міста. 

-          Але з іншого боку видно усі архітектурні помилки…

-         Це правда .

-         Ви їх багато помітили?

-         На жаль, так. Дивно відбувається реставрація об’єктів. Видно, що багато чого руйнується, не зберігається оригінальний вид будівель. Тут наліплено, там наліплено… Якісь добудови… дивне поводження з архітектурою. Це все не підтримує оригінальний характер міста. З іншого боку,  можна просто щось підчистити і багато що стане кращим.  Ось гляньте на цей ліхтар ( під час розмови архітектор постійно дивиться у вікно і вдивляється у перспективу вулиці) . Прекрасний старий ліхтар. У Кошіцах таких нема. Там усі ліхтарі замінили на сучасні. Теж помилка!  В Ужгороді мені здалося, що велика транспортна проблема. Помітно, що немає, де паркувати машини. Вони стоять повсюди! Навіть на тротуарах! Це просто неприпустимо. У нас би вже такі машини забирала поліція. Я вважаю, що у сучасному центрі міста людина не може доїжджати прямо під двері. Машину треба паркувати у спеціальному місці, а потім йти пішки.

-         Велосипед - це рішення?

-         Для такого міста, як Кошіце та Ужгород – однозначно. Зараз у Кошіцах ми працюємо над великою концепцією вело транспорту. Розроблямо усе: де мають бути велодоріжки, якими вони мають бути, куди  вони мають вести.   На приклад, у Парижі люди у центрі міста не потребують авто взагалі. Є громадський транспорт, є велосипед. Це зручніше, комфортніше , швидше. Не треба думати, де паркувати машину. 

-         А ще які помилки помітили в Ужгороді?

-         Ви знаєте, я не шукала помилки. Я постійно дивилась під ноги.

-         Під ноги?

-         Так, в Ужгороді треба дивитись під ноги. Дуже багато калюж. Тут вода залишається на тротуарах, на вулицях… Це значить, що велике навантаження транспорту. Багато машин їздять там , де раніше не їздили. З іншого боку, знову ж таки, є дуже гарна бруківка. Її треба просто відремонтувати.  Дуже гарні набережні , алеї. Але ці дерева дуже жорстоко обрізали.

-         У Кошіцах теж так обрізають?

-         Якби так різали дерева у Кошіцах я би плакала.

-         Плакали?

-         Так. З іншого боку, я помітила, що на вузеньких тротуарах в Ужгороді є величезні дерева, які заважають.  На таких місцях годилося б посади дерева інших порід і з меншим стовбуром.  А от на гарній набережній, де дерева мають бути великими , вони чомусь так жахливо обрізані. Я подумала, що їх просто хочуть зрізати, але зрізати відразу не змогли, тому  почали різати  шматками. Крону дерева постійно  треба підтримувати у належному стані, але не зрізати повністю! Про це нам завжди кажуть спеціалісти із паркового і садового дизайну.

-         У Кошіцах Ви постійно працюєте із такими спеціалістами?

-         Постійно. Коли йде робота над якимось проектом , то обов’язково готується і план зелених насаджень. Відділ міської архітектури його схвалює. Місто замовило дослідження і аналіз зелених насаджень у приватної фірми. Вони працювали більше року. Створили ґрунтовний аналіз усього , що у нас є і що маємо робити.

-         Але ж дерева у Вас теж рубають?

-         Бувають випадки, коли  дерево аварійне, але спочатку його намагаються закріпити. Тільки у крайньому випадку його зрізають. 

-         У контексті глобального потепління і підвищення температури у містах, якими мають бути зелені насадження у місті? (ред. через велику кількість відкритих асфальтованих площ, які сильно розігріваються влітку, вчені говорять про так звані  «міські острови тепла»)

-         Для нас зараз одне  із найголовніших завдань - це  створення, як я вже згадувала, велосипедної концепції.  Влітку, коли ви їдете велосипедом, скажімо, з дому у центр міста, ви маєте бути у тіні. Про це треба думати. Потрібно вже висаджувати молоді дерева, аби вони за кілька років підросли. На жаль, ані у Словаччині, ані, напевно, у Вас , ще не садять великі дерева. От нещодавно я була у Берліні і була свідком того, як перед одним музеєм висаджували вже доросле, величезне дерево.  Це питання грошей.

-         І мислення…

-         І мислення! На щастя  у нас тепер є певні норми для висаджування дерев. Наприклад , на парковці перед супермаркетом на кожні чотири паркувальні місця для машини має бути одне дерево.  Наші інвестори хитрують: висаджують дуже молоді дерева. Я їх питаю: а через скільки років цей пагінець буде деревом? Місто має бути суворішим у цих питаннях.  Зараз у Кошіцах відкрили нову  міську мистецьку галерею. Я дуже пишаюся тим, що перед нею висадили вже досить велике дерево. Спеціалісти із садового дизайну довго вирішували, яким воно має бути. Ми зараз інтенсивно працюємо із поняттям «зелена архітектура».  У контексті глобального потепління це дуже важливо.  Має бути більше зелені,  менше бетону. Дуже багато уваги зараз треба приділяти накопиченню води у грунті. Після дощу, вода має залишатись у землі, де вона випала, а не стікати у каналізацію.

-         Вода має залишатись?

-         Так. раніше усе було навпаки – уся вода, наприклад, із дахів мала стікати у каналізацію. Тепер зовсім інші правила.  Ми дозволимо людині будувати приватний будинок тільки у тому випадку, якщо у проекті  передбачено спеціальний резервуар для зберігання дощової води.  Ви повинні збирати воду і використовувати її для поливу, а не спускати у каналізацію, а якщо ви це робите, значить, ви маєте платити за це. У Словаччині за це вже передбачені дуже  великі штрафи.

-         Як Вам ужгородські реклами і вивіски?

-         Я ж Вам кажу, я тут постійно дивилась під ноги! ( сміється)

-         І все  таки…

-         Впадає в око відсутність стилю. Це дуже помітно в історичній частині міста.  Деякі вивіски є вдалими, та відразу є ще одна якась , яка усе псує. Якщо в одній великій будівлі є кілька магазинів, то має бути один стиль вивісок. У нас у Кошіцах теж з цим проблеми, але ми їх намагаємось вирішувати. До речі, в Ужгороді є багато вказівників – це дуже добре. І один стиль дотримано. А от з вікнами проблема – двері дерев’яні, вікна платискові.  Різні кольори. Хаос.

-         Як ви контролюєте цей процес у Кошіцах?

-         У нас була колись ідея створення архітектурної поліції. На жаль, ця ідея не була реалізована. Ми як управління міської архітектури маємо давати дуже чіткі і суворі вказівки, аби утримати один стиль. Ми далеко не завжди успішні. У цьому питанні ще треба багато працювати. Скажу так, люди починають змінюватись на краще. Багато подорожують, багато чого бачать, у них покращується архітектурний смак. Взагалі кожен має займатись своєю справою. Я часто кажу, кожен робить те, що знає, але не кожен знає, що робить.

-          Що Вам подобається у Кошіцах?

-         Розмір міста – воно не дуже велике, але і не мале. Ви там маєте все для розвитку. Є багато культури, за якою не треба їздити кудись інде. Нам вдалося зробити центр міста за принципом вітальні, де люди зустрічаються, відпочивають…

-          У Празі майже ніхто не живе у самому центрі міста. Таке враження , що це просто куліса для туристів. Чи є така проблема у вашій « вітальні»? У центрі Кошіц живуть люди?

-         У нас живуть. На головній вулиці є багато різних магазинів і фірм, але на вищих поверхах люди живуть. Цей принцип робить місто живим. Навпаки, можна сказати, що люди повертаються жити у центр. Мені подобається ця тенденція. Місто не має бути порожнім увечері.

-         Кошіце - у тіні Братислави?

-         Ой, ні! Думаю, що за певний час Братіслава буде у тіні Кошіц.  (сміється)

З пані Петронеллою ми ще багато говорили про  Кошіце. Щоразу, коли вона говорить про місто, у якому живе, у неї сяють очі і вона починає захоплено розповідати про якийсь новий архітектурний проект. У якийсь момент мені здалося, що  відстань між Ужгородом і Кошіцами значно більша, ніж 98 кілометрів. І цю відстань треба вимірювати не кілометрами, а роками… Цього року Кошіце проголошене столицею спорту Європи. У місті постійно відбуваються різноманітні змагання, чемпіонати, розбудовується вокзал та летовище. А Ужгород скидається на бідного родича, який напідпитку, десь лежить під парканом Європи і намагається підвестись.  І, здається, йому  й так цілком добре з його покаліченим архітектурним обличчям і деревами – обрубками.    Але це неважливо. Головне, що усюди голосно грає музика, і не чути стогін  міста. Треба тільки зробити музику ще голосніше. Гей,  Ви чуєте? Зробіть, будь ласка,  музику голосніше! Ви чуєте?...

Головний архітектор міста Кошіц ПетронеллаКіральова : «Якби у Кошіцах так обрізали дерева як в Ужгороді – я би плакала».  (9420)
Головний архітектор міста Кошіц ПетронеллаКіральова : «Якби у Кошіцах так обрізали дерева як в Ужгороді – я би плакала».  (2)

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>