Франциск ЕРФАН: «Ужгородський культурний центр може стати найкращим у Центральній та Східній Європі»

Людмила Ортутай, фото Сергія Гудака  24 липня 2016 07:33  200129981 0131262
Франциск ЕРФАН: «Ужгородський культурний центр може стати найкращим у Центральній та Східній Європі»

Туристичний сезон на Закарпатті у розпалі, адже наш край поступово відновлює свій статус туристської мекки Західної України як регіон з гарними краєвидами, особливостями культури,  природними цікавинками. Обласний центр так само, як і раніше, для гостей міста привабливий передусім своїми музеями як центрами духовної та національної культури Закарпаття. В Ужгороді діють декілька подібних установ і серед них – обласний художній музей імені Й. Бокшая. На своєму віку музей переживав періоди підйому, стабільності, занепаду та відродження, який триває і нині. Ми розмовляємо з нинішнім керівником художнього музей Франциском Ерфаном про те, яким він прийняв музей, вступивши на цю посаду, що вдалося зробити і які подальші плани розвитку установи. 

Франциск ЕРФАН: «Ужгородський культурний центр може стати найкращим у Центральній та Східній Європі» (827)

– Коли ви очолили художній музей?

– Керівництво музеєм прийняв 2009 року, коли він отримав статус самостійного. А взагалі моя діяльність у музеї розпочалася у 2002 році, коли мене запросили працювати в художній музей імені мого діда – Йосипа Бокшая. До речі, на роботу мене приймав Василь Шеба, і тоді це був філіал краєзнавчого музею. До цього, після закінчення Львівського інституту прикладного мистецтва, перебував, так би мовити, на вільних хлібах як творчий працівник. Певний час набирався досвіду в Художфонді, працював і як монументаліст, і як художник прикладного мистецтва. Усе це дало можливість згодом з більшим розумінням ставитися до проблем, які стоять перед такою інституцією як художній музей.

– З чим стикнулися у перші ж дні діяльності на цій посаді?

– Робота музею у зимовий період була паралізована через повну відсутність опалення, низьку температуру і в залах, і в кабінетах працівників. У січні цього ж року, коли я відкривав першу музейну виставку, в залах було лише 6 градусів. Разом із головою обладміністрації Олегом Гаваші та начальником обласного управління культури Юрієм Глебою розробили поетапний план дій, аби музей став дійсно працюючим.

– З чого почали?

– Привели до ладу сходову клітину, щоби можна було виставляти роботи, «залатали» дах, провели автономне опалення, аби працювати і в зимовий період. Тобто зробили все, аби люди працювали в нормальних умовах. Як на мене, то створення умов для зберігання експонатів та роботи людей має бути головним завданням будь-якого керівника подібного закладу. А музейна справа будується за такими принципами:  зберігання колекції, експонування творів відвідувачам і наукова робота. Останні два аспекти тісно пов’язані, адже саме від  наукової роботи залежить, що ми експонуємо. Кожна робота, виставка, послуга, яку ми надаємо, – це теж наукова робота. Працівника музею треба готувати. Навіть того, який має диплом, треба навчати, і це тривалий процес. Омолоджувати колектив, але й цінувати людей із досвідом. Зверніть увагу: в будь-якому музеї немає лише молодих працівників, і не має бути. Бо є люди з таким досвідом, який має передаватися.

– Чи відчули підтримку у своїх починаннях?

– Звісно, самотужки я не зробив би нічого. Досить швидко порозуміння знайшлося в обласному управлінні культури. Зробили постійно діючу експозицію «золотого» фонду музейної збірки – остання така була десь років 20-25 тому. За 5-6 років можна було вже приймати людей. Якщо 2003 року план обслуговування був 8 тисяч гривень, то нині – понад 120 тисяч гривень.

– Які проблеми вирішуєте сьогодні?

– Головна проблема – це брак приміщень. Через це ми маємо можливість демонструвати в постійно діючих експозиціях лише незначний відсоток робіт. Не маємо змоги показати повністю закарпатське мистецтво, є лише один зал Бокшая і один Ерделі. Загалом під експозиції задіяно лише 8 залів, у решті розташовані виставкові приміщення, адміністрація, науковий відділ, бібліотека, бухгалтерія.

Ми маємо унікальні колекції, до яких має бути особливе ставлення. Ще колишній очільник області Олександр Ледида підписав прохання до міністерства культури надати музею статус Національного. Але при тих можливостях, які є нині, це може законсервуватися і залишитися нездійсненним. 

Франциск ЕРФАН: «Ужгородський культурний центр може стати найкращим у Центральній та Східній Європі» (2)

– Який вихід у цій ситуації?

– Вихід є. Треба обласній та ужгородській міській радам посприяти в тому, аби культурно-архітектурний центр «Совине гніздо» і музей об’єдналися в єдиний культурний Центр. Ужгород завжди був культурним центром Закарпаття і треба лише підтвердити цей статус. Наразі ж місто не має, наприклад, міської галереї, реставраційно-експертної установи. За будь-якими реставраційними або експертними роботами звертаємось у Київ або Львів.  Між тим, реставраційних завдань у нас чимало: і наші замки, і картини, і розписи, і старі будинки,  і ікони та іконостаси,  і дерев’яні церкви… Широченний простір для діяльності, в якій могли б узяти участь усі музеї області. Тим паче, що фахівців достатньо у кожному музеї.

Для цього і потрібне місце, для цього ми просимо, щоб ця територія була використана комплексно. 

– Що конкретно потрібно для цього?

– Мав розмову із Ужгородським мером, аби міська рада передала усі приміщення на території «Совиного гнізда» для створення єдиного культурного комплексу. У принципі, він не проти. Для здійснення цієї ідеї потрібно попросити: область – прийняти комплекс на свій баланс, а місто – віддати приміщення. Тобто потрібні два рішення. Це було б правильно і з точки зору туристичної, і містобудівної, адже частина території не задіяна в культурному просторі, являю собою щось на кшталт «мертвої зони».

 А ми тим часом не знаємо, де показати свої скарби, історію Ужгорода, сакральне мистецтво Закарпаття, створити меморіальні кімнати визначних художників, музеї. Не треба нікому доводити, що чим більше музеїв у місті, тим воно привабливіше туристично. Будь-який турист, що відвідує місто, складає про нього враження не за кількістю ресторанів, а за кількістю музеїв. Тим більше, що нам є чим похвалитися, адже закарпатське малярство виховує вже шосте покоління митців.

– Які можливості для розвитку будуть у такого культурного центру в разі його створення?

–  Можливості будуть пов’язані передусім з тим, що Закарпаття через унікальне розташування несе відчутний вплив культур сусідніх Угорщини, Словаччини, Румунії, Польщі. Ми вже уклали угоди з музеями Кошіце, Михаловце, Мішкольця, на черзі Польща, Румунія. Використавши зв’язки з цими країнами при створенні цього комплексу, матимемо можливість подавати на гранти на такому рівні, аби мати найкращий культурний центр у цьому регіоні. Приклад: Кошіцький такий заклад мав подібні до наших проблеми. Але вони його створили і отримали гранти. Тож партнерство з цими країнами важливе у сенсі як дорадчої, так і фінансової допомоги. 

Франциск ЕРФАН: «Ужгородський культурний центр може стати найкращим у Центральній та Східній Європі» (4)

– Коли можна чекати рішення щодо Ужгородського культурного центру, про який ви так мрієте?

– Гадаю, протягом року. Одні мають віддати приміщення, інші прийняти на бюджет. Це довгострокова перспектива, тому, на превеликий жаль, депутати не дуже переймаються втіленням цього проекту. Але як приклад хочу навести будівництво лікарні імені Новака. Міська влада тоді, ще в 19 столітті, безкоштовно дала землю, на якій меценат побудував лікарню. І його пам’ятають дотепер. Люди, які вирішать це питання і допоможуть створити для Ужгорода та й усього Закарпаття цей культурний комплекс, також буду мати право на пам'ять від людей, ввійдуть в історію Закарпаття.

До розмови долучилася завідуюча експозиційним відділом Олена ПРИХОДЬКО, котра віддала художньому музею понад 40 років свого життя.

– За останні 10 років музей змінився невпізнанно. Але добре пам’ятаю часи, коли він перебував  у плачевному стані: стріха протікала, штукатурка сипалася на голову, підлога згнила, ми ходили по залах з парасольками, експозицій не було. Повна розруха. Намагалися робити якісь виставки, але постійно діючу організувати було просто небезпечно. Не було опалення ні в сховищах, ні в кабінетах. У виставкових залах – мінус 8, 10. Потім, з кінця першого десятиліття все почало відчутними темпами мінятися. Причому розмов було мало а справ – багато. Буквально за два роки музей було не впізнати. Франциск Ерфан взявся до роботи з фаховим підходом: не просто ремонтувалося, а реставрувалося.

І все це спокійно, без галасу і барабанних звуків. Надзвичайно грамотна людина, фахівець зі спеціальною освітою, художник, який розуміє проблеми музею, проблеми образотворчості, художнього життя загалом. Як керівник, як лідер – абсолютно на своєму місці.

На фото – територія та приміщення, які, за задумом, мають увійти в єдиний Ужгородський культурний центр.

Франциск ЕРФАН: «Ужгородський культурний центр може стати найкращим у Центральній та Східній Європі» (музей2) (872)
Франциск ЕРФАН: «Ужгородський культурний центр може стати найкращим у Центральній та Східній Європі» (музей2) (851)
Франциск ЕРФАН: «Ужгородський культурний центр може стати найкращим у Центральній та Східній Європі» (музей2) (865)
Франциск ЕРФАН: «Ужгородський культурний центр може стати найкращим у Центральній та Східній Європі» (музей2) (868)
Франциск ЕРФАН: «Ужгородський культурний центр може стати найкращим у Центральній та Східній Європі» (музей2) (3)
Франциск ЕРФАН: «Ужгородський культурний центр може стати найкращим у Центральній та Східній Європі» (музей2) (854)
Франциск ЕРФАН: «Ужгородський культурний центр може стати найкращим у Центральній та Східній Європі» (музей2) (1)
Франциск ЕРФАН: «Ужгородський культурний центр може стати найкращим у Центральній та Східній Європі» (музей2) (873)

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>