Еміл Сокач: Я заражений вірусом Мартона!

Ліна Дегтярьова для Uzhgorod.in  12 квітня 2016 22:55  188121311 1122516
Еміл Сокач: Я заражений вірусом Мартона!

16 квітня в Ужгороді відбудеться грандіозна музична подія – прем'єра відродженої «Меси» Іштвана Мартона. Можна сміливо сказати, що підготовка, «шліфовка» цього проекту тривала більше 20-ти років. Для виконання «Меси» до нашого міста приїде академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії та співаки зі Швейцарії. Ініціатором, учасником всіх етапів та фактично куратором створення версії «Меси» для солістів, хору та симфонічного оркестру» є ЕмілСокач, диригент та художній керівник академічного камерного хору «Кантус».

Цей твір 24-річний композитор написав 70 років тому, у 1946-му. Цікава і складна доля «Меси» та її автора достойні роману. Саме про історичні декорації, в яких розгорталися події тих часів, новітню історію твору та «епідемію Мартона» ми і поговоримо з Емілом Сокачем.

Еміл Сокач: Я заражений вірусом Мартона! (sokach1_reference)

«Меса»створена Іштваном Мартоном70 років тому. Де вона булла вперше виконана?

- Звичайно, для початку треба заглибитись у історію. «Меса» написана, за словами Боніславського, який був учасником тих подій, в 1946 році,а вже в 1947 році, на Великодні свята, відбулось її єдине виконання в католицькій церкві Мукачева. Це вже часи радянської влади. І за це виконання Мартона звільнили з музичної школи, де вінпрацював. Також забрали ноти, партитури, і, маю сказати, це щастя, що обійшлося так. Тому що то був період репресій, а особливо підпадали під репресії німці йугорці. Тож наслідки могли бути значно серйознішими.

- Отже, Іштван Мартон продовжував свою музичну діяльність і мав змогу працювати.

 - Так. У 1948 році він приїжджає до Ужгорода, бо відчуває потребу в завершенні відповідної фахової освіти, якої він практично не мав. Мартон одразу поступає в ужгородське училище, яке відкрилося в 1946 році. Його взяли з аттестатом гімназії, і за рік він екстерном закінчив училище та став там викладати.

Мартон зробив багато для розвитку культури краю. До приходу радянської влади в Ужгороді існував симфонічний оркестр. Потімйого “реформували”, тобто зменшили кількість з 50 до 10 виконавців. Він став салонним оркестриком, який грав перед сеансами в кінотеатрі “Москва”. На жаль. І тільки зусиллями Мартона в 1970-ті роки був створений симфонічний оркестр, спочатку при музучилищі, з викладачів. Також завдячуючи його ініціативі є орган в ужгородській філармонії. І завдяки йому колись у малому залі музучилища був орган, який Мартон перевіз зі свого села, із Софії. Тоді в селі закрили церкву і доля органу була під загрозою, а він перевіз інструмент в Ужгород.

Еміл Сокач: Я заражений вірусом Мартона! (sokach3_reference)

Іштван Мартон за роботою. 1970-ті роки.

- Фактично Мартон надавав Ужгороду певних ознак великого міста…

- Так, але найбільш важливим моментом (Боніславський це теж згадує), що він не мав змоги писати те, що хотів. Усі оці річниці жовтня, інші радянські замовлення… Він писав прекрасну музику, та з іншого боку не міг реалізувати себе як композитор, тому що не міг писати ті ж симфонії, великі полотна, як меси. Така доля…

Як вважаєте, “Меса” відповідала музичним тенденціям, Мартон був актуальним композитором свого часу?

- Трошки історіїдля повноти картини. У 1923 році народився, в 1934 році почав навчатися в гімназії, в 1938-му (Закарпаття відноситься до Чехословацької республіки) Віденський арбітраж – і Ужгород, Мукачево, Берегово, присілки відходять до Угорщини. І для Мартона це було добре, тому що в нього є родина в Будапешті. І він, починаючи з 1938 року, має можливість на канікулах, у вільний час у них бувати. Там він користується нагодою слухати концерти, бувати в музичній академії, слухати лекції. Тобто, він поринув у свою стихію,побачив – “оце те, чого мені бракує і чого я прагну”.

Я думаю, що саме тоді він мав можливість подивитися меси – як це звучить, як це виконується, познайомитись з цією формою, якою він загорівся, очевидно, як композитор.

Він марить духовною музикою, багато компонує– це якась така лабораторія, і, як підсумок усіх його досвідів і практикувань, з’являється“Меса”. Як згадує Боніславський, йому дуже важливо було почути те, що написано. У будь-якійформі. Він збирав друзів, знайомих: “… давайте музикувати і давайте це почуємо”.

Мартон не писав “Месу” за класичним зразком, як це має бути. Оскільки він хотів, щоб ця музика зазвучала, то виходив з виконавських можливостей. Боніславський пише, що в рік виконання, тобто за радянської влади, почалися репресії і дуже багато музикантів, знайомих Мартона, людей, із якими він ще в 1940-х займався і організував оркестри, вже були у засланні. Віднайти нових учасників було проблематично. Тому він писав месу з розрахунком на ті сили, які були. Наприклад, я зауважив, що хор він тоді написав триголосий. Запитую: “А чому? Класичний хор чотириголосий – сопрано, альт, тенор, бас” А він каже: “Не було хлопців, тому лише одна група чоловіків і сопрано та альт”.

Еміл Сокач: Я заражений вірусом Мартона! (sokach2_reference)

1940-й рік, Іштван Мартон у формі скаута. У 1944році композитора призвали до угорської армії, куди він в результаті не потрапив. Проте мрії та плани про Будапештську музичну академію через це не здійснилися. Коли Мартон повернувся додому, в Мукачево, там уже стояли радянські війська.

- Еміле, розкажіть, чому концерт називається «Відроджена меса»? Чим цьогорічне виконання відрізняється від усіх попередніх?- Є історія«Меси» Мартона, його історія творчості в цей період, і є – я би це так поділив – моя історія меси. У 1992році, в один із днів, коли я був у нього вдома в справах, випадково побачив на інструменті аркуш з“Kyrie”.Це мене дуже здивувало, це було щось неймовірне. “Що це таке?” – “Ну, я колись давно писав месу, мене попросили ознайомитись, я підготував”. Він дав мені ці ноти на один день. Майже ніхто тоді не знав, що Мартон писав духовну музику, це було взагалі відкриттям. І в такому молодому віці написати подібного рівня твір було справжньою сенсацією.

Я швидко скопіював ноти. І так почалася історія. За декілька тижнів вже відбулася прем’єра в Ужгороді, в художньому музеї, цих трьох частин з “Меси” і двох окремих номерів – TantumErgo і акапельна AveMaria.

У мене постає питання до Мартона: “А де інші частини? Меса не закінчена” – “Загубились. Переїжджали, такий період, такі часи були.” І я подав ідею, що добре було би месу завершити. У листопаді 1993-го, на його 70-річчя, ми, знову ж таки, з оркестром співаємо ці частини в філармонії. Донька, яка була на ювілейному концерті, сказала: “Мені би хотілося, щоб в Угорщині “Меса” теж прозвучала”.

Еміл Сокач: Я заражений вірусом Мартона! (sokach5_reference)

На руїнах Невицького замку. 1970-ті роки. 

Виконання в Угорщині стало стимулом якнайшвидше  закінчити месу. В процесі роботи виявилося, що через хворобу (у 1989 році у Мартона був діагностований паркінсон і я про це ще не знав) він не зможе її завершити. Він ніби працює, каже, що працює, але робота стоїть на одному місці. Зрозумівши це, я попросив у нього дозволу взяти матеріали. У домашньому архіві, з його допомогою, ми перерили все і віднайшли ті чернетки, записи інших частин.

- Тобто, інші частини “Меси” були весь час вдома?

- Так! Йому було важко шукати через хворобу, тому довелося це зробити мені. І слава Богу, що ми з ним разом віднайшли матеріал. Три частини, які ми вже виконали, він знайшов у своїх записах і зробив редакцію. Тих частин, які залишилися в первісному варіанті, його редакція торкнулась тільки частково. Тоді постало питання, що треба і ці частини довести до загальної стилістики. Цього він, на жаль, вже зробити не міг через хворобу.

- А що означає “редакція” в даному випадку? Автор вносив легкі корективи з огляду на досвід чи редагував і основну мелодію?

- Музичний матеріал залишився таким, яким він його написав, - в мелодичному плані, в гармонійному, в композиційному. Але тоді він уже був майстром, відчував, що ті юнацькі роботи треба просто композиційно трошки довершити. Десь він дописав якийсь вступ, пару тактів, десь дописав підголосок, десь зробив якусь зв’язочку. Тобто, чисто професійні композиційні речі.

Еміл Сокач: Я заражений вірусом Мартона! (sokach6_reference)

Гра в чотири руки. Іштван Мартон та Еміл Кобулей

- І яким чином в результаті були відредаговані інші частини?

 - Йшов час, і я думав про те, як би цей твір довести до кінця. У минулому, 2015-муроці, я звернувся до композитора Богдани Фроляк, яку добре знаю, з якою ми співпрацюємо, і яка писала твори для “Кантусу”. Потрібен був композитор, який би взявся за цю роботу і який би виконав її так, щоб вона залишилась “Месою”Мартона. Хотілося максимально зберегти автентику матеріалу. Необхідно було внести мінімальні композиційні правки і зробити аранжування для оркестру. Ми відібрали класичний варіант подвійного інструментарію, оптимальний для цього твору склад виконавців. Ця версія для оркестру авторства Богдани Фроляк зроблена дуже майстерно, делікатно, і я вважаю, що в кінцевому результаті “Меса” нарешті отримала своє логічне завершення, яке не могла отримати через хворобу композитора. Жив би він, звичайно, ми би до того дійшли раніше.

- Це вже не вперше, коли майстер-клас зі швейцарськими виконавцями ви поєднуєте з дуже урочистим і глобальним виконанням певноготвору. І цього разу вони приїдуть, щоб виконати з “Кантусом” та львівським симфонічним оркестром “Месу”. Скільки часу швейцарці матимуть на підготовку і як взагалі відбувається подібний майстер-клас?

- Звичайно, для виконання “Меси” потрібні потужні творчі сили. Це оркестр, це великий склад хору, солісти. Тільки об’єднаними зусиллями можна буде підняти цю “махіну”. Вони наперед уже мали нотний матеріал до вивчення, така практика існує. З понеділка починаються інтенсивні репетиції з хором, підготовка. У п’ятницю до нас приєднується зі Львова оркестр, це перша зведена репетиція. В суботу вже прем’єрне виконання. Маємо обмаль часу, це завжди стресова ситуація, завжди ризик, але, на жаль, через фінансові обмеження це можливо тільки таким чином.

- Наскільки мені відомо, в Угорщині Іштвана Мартона добре знають.  Виникає питання, чи часто виконують композитора в межах України? Чи обирають його твори інші колективи?

- Мартона як композитора знають в Україні добре. Швидко отримав визнання як  композитор, вже у 1952 році був прийнятий у Спілку композиторів. Мартон усе життя жив в Ужгороді. Йому пропонували перебратися до Києва. Але залишився тут. Він дужелюбив Закарпаття, часто подорожував на мотоциклі, в цих подорожах працював. 

Мартона досить часто виконують, але є така тенденція, що кожне місто намагається виконувати своїх. І я вважаю, що хто, як не ми? Це фактично наша місія. 

Еміл Сокач: Я заражений вірусом Мартона! (10f8aa6c_00b8_4088_ba08_6461b6ba091e_reference)

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарі (1)

Ужгородка   13.04.16 11:30

Дякую Вам,Еміле!

Всего комментарів 1
]]>

Останні новини