«АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА?» – «НІ, ДЯКУЄМО!» Як Німеччина змінює свою енергетичну систему

Максим Мельник для Uzhgorod.in  26 лютого 2016 19:14  260117370 0118530
«АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА?» – «НІ, ДЯКУЄМО!»

Коли мої друзі у Німеччині хочуть викинути чайний пакетик, то вони розривають його навпіл: папір  – в один кошик, а біологічні відходи – в інший… “В усьому має бути Ordnung”, – кажуть вони, тобто порядок… Та усе набагато складніше, коли мова йде не про звичайне побутове сміття, як, наприклад, згаданий чайний пакетик, а про радіоактивні відходи від атомних електростанцій…  

П’ять років тому в енергетичній політиці Німеччини настав переломний момент: канцлер Ангела Меркель оголосила про пришвидшений вихід Німеччини з атомної енергетики та закриття усіх атомних електростанцій до 2022 року. До такого рішення Німеччину підштовхнула аварія на атомному реакторі  Фукушіма. Саме у ці дні виповнюється п’ять років після катастрофічного цунамі у Японії. Уряд Німеччини поставив перед собою амбіційну мету: до 2050 року частка відновлювальної енергетики у загальному енергетичному секторі країни має становити щонайменше 85 відсотків. Зараз вона складає 25 відсотків (для порівняння: в Україні відсоток  відновлювальної або «зеленої» енергетики - лише 2 відсотки). Та для успішної реалізації енергетичного перевороту Німеччина має вирішити ще одне  завдання: треба кудись подіти свій радіоактивний «чайний пакетик» з відходами від атомних електростанцій. І це завдання надскладне, адже сьогодні ані у Німеччині, ані в інших європейських країнах нема постійного укриття для радіоактивних відходів.  

«АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА?» – «НІ, ДЯКУЄМО!»  (1)

ГЛИБШЕ У ЗЕМЛЮ

«Обережно. Тримайтеся подалі від важелів», – попереджає працівниця шахти Ассе у німецькій землі Нижня Саксонія. Головний ліфт спускається у шахту зі швидкістю 14 метрів за секунду, і  тут відразу починаєш відчувати свій шлунок та усе, що у ньому є… З кожним метром униз стає усе тепліше. Десь там, у неймовірних глибинах планети, горить її розпечене ядро.  Тут, у колишній соляній шахті Ассе, починаєш відчувати його тепло… У 60-х та 70-х роках у шахті припинили добування солі, натомість почали звозити сюди радіоактивні відходи у спеціальних контейнерах. Тоді вважали, що соляні породи допомагають утримувати радіацію. У 70-х роках були створені грандіозні плани з використання атомної енергетики у Німеччині: у проектах були: літаки з радіоактивними двигунами  та атомні реактори чи не у кожному великому місті. Над небезпекою радіації тоді особливо ніхто не замислювався. Відходи від атомних електростанцій мали зберігати у соляних шахтах, таких як Ассе – подалі від людського ока, сонячного світла і води. Та, як завжди, щось пішло не так: гірські породи дали тріщину, збільшився тиск на герметичні печери, де зберігаються контейнери з радіоактивним сміттям. Відповідно, збільшилася загроза контакту води із радіоактивним матеріалом. А це, у свою чергу, означало потрапляння радіації в усе, що нас оточує…

«АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА?» – «НІ, ДЯКУЄМО!»  (11)

«Це новий виклик для нас», – розповідає Інго Баутц, керівник відділу інформації шахти Ассе. – «У 60-х роках  науковці мали зовсім інше бачення атомної енергетики.  Коли сюди звозили контейнери, ніхто і гадки не мав, що може статися те, що ніколи не мало статися –  проникнення води у сховище. Тепер ми знову маємо витягнути звідти десятки контейнерів і перевезти їх у безпечне місце. Це надзвичайно складний процес. Ми зараз - на стадії підготовки. Якщо усе буде гаразд, то лише у 2025 році ми зможемо розпочати вивіз усіх небезпечних контейнерів».

«АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА?» – «НІ, ДЯКУЄМО!»  (5)

У шахті постійно є люди. Майже кілометр під землею при температурі +30 ведуться роботи з моніторингу шахти і відкачки води. Робота важка, але добре оплачувана. Серед більше сотні працівників є лише кілька жінок. Геолог Дамі Кеммлер працює на шахті вже близько 20 років.  Вона зобов’язана постійно носити з собою свій персональний дозиметр і щодня проходити спеціальний контроль на радіаційне забруднення.

      «Як жінка я себе тут дуже добре почуваю, сміється геолог. –До жінок під землею чоловіки ставляться особливо добре. Це важка робота. Звичайно, тут жінкам з манікюром робити нічого. Багато усіляких пристроїв, за якими треба слідкувати. Робота вимагає постійної концентрації уваги. Але це просто фантастика спостерігати за геологічними процесами». 

«АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА?» – «НІ, ДЯКУЄМО!»  (3)

Геологічні процеси, не помітні для нашого ока, тривають у надрах планети постійно. Кілометрові шари солі у земній породі нагадують про моря і океани, які вже давно відшуміли… На питання про самопочуття фрау Кеммлер відповідає з посмішкою:

 «За увесь час, який я тут працюю, жодного разу не спостерігала перевищений рівень радіації. Тут дуже чисто».

«АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА?» – «НІ, ДЯКУЄМО!»  (9)

І  все ж  у районі шахти Ассе медики відзначають підвищену статистику захворювань на лейкемію. Доказів, що це пов’язано з радіацією, нема. Тим не менше, громада бажає прибрати радіаційні відходи кудись подалі. До 2025 року, коли розпочнуться роботи з вивозу контейнерів, Німеччина мала б визначитись із новим місцем зберігання. Головне питання: а де ж це місце?

«АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА?» – «НІ, ДЯКУЄМО!»  (4)

ЗЕЛЕНІ ЧОЛОВІЧКИ І СЕПАРАТИЗМ ПО-НІМЕЦЬКИ

Горлебен – невелике село у Нижній Саксонії. Тут теж колись добували сіль, і саме Горлебен мав стати постійним глибинним сховищем радіоактивних відходів. Та у 1980 році  тут з’явилися “зелені” чоловічки і оголосили вільну від атомної енергетики республіку Вендланд. Республіку проголосили саме у тому місці, де мало розпочатися будівництво сховища. У масових протестах взяли участь понад 100 тисяч людей, і ці протести усе ще тривають. Влада змушена була піти на поступки. Зелені активісти обережно говорять про свої успіхи.

«Наша громадська організація налічує більше тисячі членів. Усі працюють безкоштовно. Ми постійно боремося проти спорудження тут  сховища радіоактивних відходів», – розповідає Вольфганг Емке, голова громадського товариства Горлебена з охорони навколишнього середовища.

«Тільки тепер ми можемо говорити про  якісь успіхи.  Але для цього треба було пройти Чорнобиль та Фукушіму. І тільки після трагічних подій, катастроф світового масштабу влада пішла на поступки».

Феномен німецьких зелених чоловічків можуть вивчати соціологи. Ідея зеленої енергетика згуртувала людей – такий собі німецький анти-атомний Майдан. Тридцять років активісти проводять свої власні дослідження, постійно протестують проти сховища радіоактивних відходів. До Горлебену з’їхалися жити і протестувати сотні людей. Для когось вічний протест став сенсом життя.  Щочетверга члени громадської організації зустрічаються у сільському кафе, аби поговорити про наступний план дій.

«АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА?» – «НІ, ДЯКУЄМО!»  (6)

«Я протестую вже більше 20 років щотижня, – розповідає за кавою у сільському кафе вчителька Улі Кулман. – Усі жителі нашого села завжди беруть участь в усіх демонстраціях, і не важливо, весна це чи літо, коли потрібно збирати врожай. Усі розуміють, що це – небезпека. Протест став частиною нашого життя. І ми досягли свого – найімовірніше тут вже не побудують сховища. Ми довели, що це не є найбезпечніше місце для потреб атомного виробництва. Влада має знайти інше місце».

«АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА?» – «НІ, ДЯКУЄМО!»  (14)

На підтримку демонстрантів виступив і великий місцевий землевласник, граф Берншторф. Він відмовився продавати владі  свою землю під розширення і будівництво  сховища. 

«АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА?» – «НІ, ДЯКУЄМО!»  (12)

Але якщо сховище не буде у шахті Ассе або у Горлебені, то де ж воно буде? Адже цілком логічно, що кожна громада буде проти того, аби під своїм носом мати сховище радіоактивних відходів… Чи може це бути Росія, Казахстан чи навіть Україна? – запитуємо вже у  Йохана Флашбарта, секретаря федерального міністерства охорони навколишнього середовища.

«Ні. Сховище радіоактивних відходів має бути у Німеччині. Воно не може бути у якійсь іншій країні, наприклад, у Росії. Принаймні зараз домінує така думка. Ми маємо контролювати місце, де зберігаються наші відходи. Ми за них відповідальні. Це наша філософія. Уявіть собі: гарантія сховища має бути на мільйон років! Насправді, ми не можемо сказати, що буде навіть через тисячу років…  Де буде це місце у Німеччині, поки що ніхто не може сказати».

 АЛЬТЕРНАТИВИ АТОМУ: ДИТЯЧИЙ САДОК ЯК ЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ

«Цей дитячий садок виробляє електроенергію»,каже Данієль Менде, сільський голова села Шенборн у землі Бранденбург, і показує дитячий садок, дах якого вкритий сонячними батареями.

«Садок виробляє електрику майже цілий рік. Усе залежить від сонця. А потім електрику продає у загальну мережу і сам її купує, але вже за спеціальним, дуже вигідним тарифом».

Дитячий садок-електростанція – це лише один із прикладів альтернативної   енергетики у Німеччині. Кожен, хто приїжджає до Німеччини вперше, помічає сотні вітряків по всій країні. Поняття «Energiewende» або «енергетичний переворот» стало національною ідеєю. Це  слово часто вживається у промовах політиків. Воно присутнє у мас-медіа.  У планах влади до 2050 року – зменшення споживання енергії, якісніше утеплення житла, збільшення кількості електромобілів.  Але поки що Німеччина усе ще залежна від закупок енергоносіїв від Росії.

«Ми ще досить залежні від Російського газу», – ділиться своїми думками експерт з енергетики Герд Розенкранц, – зараз 90 відсотків закупленого від Росії газу використовується для опалення будинків. Мета енергетичного перевороту – скоротити цей відсоток до нуля у 2050 році». 

«АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА?» – «НІ, ДЯКУЄМО!»  (10)

Різні країни до так званого “енергетичного перевороту” у Німеччині ставляться по-різному: Франція та Великобританія, які є активними користувачами атомної енергетики у Європі, за діями Німеччини зацікавлено спостерігають, а от у Росії німецький енергетичний переворот саркастично назвали «любопытным экспериментом», очевидно, побоюючись втратити свого покупця енергетичних ресурсів, на якого можна чинити тиск. Та, як би там не було, усе, що зараз відбувається в енергетичному секторі Німеччини, має значення для всього світу, бо якщо  експеримент Німеччини буде вдалим, то його наслідуватимуть інші. Якщо ж ні, то людство й далі рубатиме гілку на якій сидить.

 А ЩО В УКРАЇНІ?

Зараз частка відновлюваної енергетики в Україні складає лише 2 відсотки. До 2020 року  вона має збільшитися до 11 відсотків. Частка атомної енергетики, через кризу постачання вугілля, складає 55 відсотків. Згідно енергетичній стратегії України атомна енергетика має домінувати у загальному енергетичному секторі до 2030 року. Україна посідає у світі четверте місце (!) за кількістю радіоактивних відходів. Постійного сховища для зберігання їх в Україні нема. 

«АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА?» – «НІ, ДЯКУЄМО!»  (графік енергетика)

ПІСЛЯМОВА

Чай у пакетиках значно дешевший за натуральний, якісний чай. Час заварки такого чаю мінімальний – всього одна хвилина.  Коли інші країни вже вирішують, куди подіти непотрібні, використані пакетики з радіоактивними відходами,  ми в України ще лише заварюємо новий чай…

«АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА?» – «НІ, ДЯКУЄМО!»  (16)

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>