Микола КРЕГУЛ: Будь-яка реформа повинна відповідати на ключові запити суспільства!

Тетяна Вашаргелі для uzhgorod.in  11 квітня 2015 09:26  12396456 097455
Микола КРЕГУЛ: Будь-яка реформа повинна відповідати на ключові запити суспільства!

Необхідність, а відтак, і відсутність системних реформ в українському державотворенні – тема, якої не торкається, хіба, байдужий! Претензій в української громади накопичилося чимало. «Рекордсменами» у сумнівному рейтингу невдоволення залишаються медицина та правоохоронна система. Нас не лікують, не захищають, не оберігають, маючи очевидні для того підстави, волає соціум! Апогейний восени 2013-го, цей крик не заглушають навіть гарматні постріли на Сході. Суспільство, виборовши право на паритетний діалог із владою, вимагає захисту, оберегу і якісного оздоровлення! Власне, його потужність і гучність змушують неповоротку державну махіну, нехай зі скрипом, та все ж повертатися до свого народу.

Як не дивно, певні кроки у зрушенні заскорузлих у пострадянській нерухомості сфер робилися й у попередні роки. Проте, через що люд не відчув цього поступу у своєму буденні, намагаємося з’ясувати у людини, чий досвід і авторитет  викликає  певну довіру. Голова Апеляційного суду Закарпатської області Микола Миколайович Крегул у правничій сфері «воював» на усіх фронтах: і в нападі (прокуратура), і у захисті (адвокатура). Мабуть, саме тому нині його ім’я викликає повагу і серед колег, і серед опонентів.

-         Миколо Миколайовичу, за всю історію незалежної України у судовій системі відбувалися суттєві зміни: упродовж двох десятиліть прийняті нові Кодекси та Закони, а також змінено майже все радянське законодавство. А справедливості не додалося...

-         Ви знаєте: над проблемою справедливості, чи у її пошуках людство б’ється впродовж усього свого існування. Адже перед судом постає дві сторони, і те, що для однієї видається очевидним і справедливим, цілком інакшу оцінку має в очах опонента. Однак, якщо говорити про український судоустрій, то закривати очі на те, що довіру втрачено, не можна! І все ж я не переклав би усю відповідальність на суд...

-         ???

-         За останні 20 років повністю змінено колишню систему, базові законодавчі акти, такі, як Цивільний, Кримінальний кодекси, процесуальне  законодавство. Уже  прийнято аж  3 акти – про статус суддів та судоустрій, які стосуються діяльності судів, організації їх роботи. Знаєте, за ці роки до судоустрою ставилися, як до чогось не надто важливого і необхідного.

-         Очевидно, й через це нині ми змушені констатувати втрату довіри від суспільства...

-         Система судоустрою змінювалася радикально. Приміром, до 2001-го року робота нижчих судів контролювалася вищими судами. З 2001-го року запровадилася система апеляційного перегляду судових рішень. Тобто контроль за прийняттям рішень нижчими судами  порядком  нагляду, практично, відпав. Ця робота переклалася на плечі самих громадян, які мали або оскаржувати рішення в  апеляційному порядку, або приймати їх. І проблема навіть не в тім... За таких обставин втрачалася можливість не лише для суддів відслідковувати державну судову практику, але й для вищих судів – формувати її. З 2010-го року Верховний суд втратив суттєву частину своїх повноважень, пішло значне скорочення кількості суддів Верховного суду. Останні 4-5 років на  мою  думку, довели, що ця практика була абсолютно невиправданою!

-         Нещодавно Президент України Петро Порошенко підписав новий Закон «Про забезпечення права на справедливий суд». Чи вважаєте ви що це перший крок у здійсненні успішної судової реформи?

-         Повернення Верховному суду частини його повноважень – одне із основних нововведень, запроваджених цим законом. Зокрема, на мою думку, надзвичайно важливим є повноваження цього   суду в частині здійснення перегляду рішень нижчих судів.

-         Тобто, на вашу думку, ця частина свідчить про повернення до нормальної практики...

-         Ви знаєте, можна погоджуватися чи не погоджуватися з певними положеннями, що суті не змінює... Але вважаю, що будь-яка реформа має відповідати на певні гострі очікування суспільства. У судовій системі я бачу кілька таких проблем, які суттєво впливають на формування ставлення до суду, врешті-решт – до держави, зачіпаючи права громадян. Це – якість судових рішень та дотримання процесуальних термінів розгляду, особливо – людей, які утримуються під вартою... Не моє завдання оцінювати прийнятий закон, який ми, безумовно, будемо виконувати. Але законодавець вирішив, приміром, починати переатестацію із суддів Верховного суду, згодом – вищих спеціалізованих судів. А спитайте но людей, де вони зустрічають найбільше проблем? Переконаний: усі їх мають у місцевих судах, бо до вищих доходять одиниці...

-         Наче, логічно – почати перевірку із тих, хто здійснює контроль...

-         Не тільки логіка, я думаю, спрацювала. Для того, щоб реформувати місцеві суди, слід вкласти колосальні кошти. Наведу один приклад. У місцевих судах судовий процес має фіксуватися технічними засобами, які встановлюються в залі судового засідання. В Ужгородському міськрайонному суді на 22 судді тільки 4 таких зали. У кожного із суддів у провадженні – десятки судових справ. То скажіть, будь ласка, коли кожний з них дочекається черги, щоб провести засідання у відповідності до вимог закону? Я розумію, що зараз про особливі капітальні вкладення говорити не доводиться, але біда у тім, що не до цього державі було впродовж останніх, і багатьох років... За моєї пам’яті  обладнано більш повно у ці роки лише два суди – Виноградівський і Тячівський районний.

-         Та все ж, мені здається, проблема якості рішень полягає не лише у матеріальному забезпеченні...

-         Бачите, згаданим вже законом передбачена переатестація суддів. Це – відповідний кваліфікаційний іспит для вже працюючих спеціалістів. Функції з його підготовки і проведення покладені на Вищу кваліфікаційну комісію суддів, і поки не відомо, яким чином відбуватиметься сама процедура. Скажу відверто, деякі судді очікують процедуру з певним острахом – через свою спеціалізацію. Якщо суддя десяток років займається, приміром, кримінальними провадженнями, то я далекий від думки, що він слідкує за цивільним законодавством, і навпаки. Я б поділив суддів на такі категорії: ті, які не можуть і не хочуть ні вчитися, ні працювати; ті, які хочуть, але не надто їм це вдається; і ті, хто хоче і може. Власне, новий закон, у цій частині, покликаний очистити суди від тих людей, які не здатні виконувати покладені на них функції!

-         Думаю, головне завдання, щоб у цьому процесі не втратити справжніх фахівців!

-         Так! Це – вже третій закон, наміром якого є очищення системи і, як результат, відновлення до неї довіри. На виконання першого - «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» - я був звільнений, а згодом судді області висловили мені довіру, обравши головою Апеляційного суду, як і мого колегу – заступником. На виконання другого закону -  «Про очищення влади» - нами були підготовлені відповідні документи, які направлені у структури, що мають здійснити перевірку. До слова, ми – одними з перших виконали усі вимоги, викладені у законі. Усі бажаючі, між іншим, можуть ознайомитися із деклараціями, розміщеними на сайті суду. Зараз ми отримуємо висновки – від МВС, прокуратури, фіскальної служби – вони не фіксують серйозних порушень: ані по прийнятим рішенням, ані по декларуванню майна і доходів. Процес триває, і нещодавно прийнятий закон про забезпечення справедливого суду, маю сподівання, сприятиме продовженню очищення нашої системи і здобуття довіри.

-         Очевидно, без суттєвих зусиль повного очищення досягти не вдасться...

-         Але й перекладати усю відповідальність на суд теж не можна! Приміром рада суддів, кваліфікаційна комісія, які  колись створювались при апеляційному суді, розглядаючи справи щодо певних суддів піднімала питання, якщо не про їх професійну придатність, то, щонайменше, про дисциплінарну відповідальність. Але ці судді продовжували тривалий час працювати до моменту безстрокового перезатвердження, тоді вони просто не подавали заяви на участь у ньому і переходили на іншу роботу. Апеляційний суд виносив окремі ухвали включно до генерального прокурора – на місцевих суддів, які допускали порушення законодавства, але принципові рішення не приймалися  ...

-         Як я розумію, ці рішення приймалися не на місцевому рівні...

-         Безумовно! Але стверджувати, що суди не здатні працювати над самоочищенням і не хочуть, не варто! Ми виконуємо положення, закріплені у нормативних документах! Ну, про те, що судді   чекають судової реформи і переконані у її необхідності, свідчать результати досліджень Центру Разумкова, проведеному напередодні прийняття закону про справедливий суд.

-         Ви неодноразово стверджували, що необхідна системна реформа не лише судової, але й усієї правоохоронної системи...

-         Суд для себе нічого не готує: він не може ані  взяти когось  із  сторін  під  свій  захист, ані звинувачувати – для цього існує адвокатура,  прокуратура. Суд  може  тільки  сприяти  сторонам  у  наданні  доказів  і слідкувати за дотриманням законності: вчасно, уважно і неупереджено вивчаючи усі надані матеріали, по  яких  приймається  рішення. Претензії  серйозні  в  іншому – не виконанні  судових  рішень. На підтвердження цього – 4-те місце України у рейтингу невиконання рішень Європейського суду. Це – офіційні дані, вивчення стану виконання цих рішень, опубліковані у Європейській правді. Так от, переважна більшість цих, підкреслюю, НЕ  виконань, не через суди: не виплата грошових компенсацій, невиправдана тривалість кримінального переслідування, умови тримання під вартою, аж до ненадання медичної допомоги, жорстоке поводження з ув’язненими, порушення під час попереднього ув’язнення тощо. Усі вони – не через недолугу роботу суддівства!

-         Для того, аби суспільство повною мірою знало, про що йдеться і хто відповідає за такий, не надто втішний стан, варто налагодити із ним активний діалог...

-         Ми вчимося це робити! Зрештою, у нашій роботі не варто та й неможливо щось приховувати. Нещодавно запроваджено посаду головного спеціаліста із забезпечення зв’язків з громадськістю, активно поповнюється сайт суду та  сторінка у  соціальній  мережі. Зрештою, усі актуальні питання можна обговорити, для цього, приміром, і я зараз спілкуюся з Вами. Головне, щоб цей діалог тривав і був неупередженим. Адже усі ми, і громада, і представники судової сфери, хочемо жити у правовій державі. І це – не просто слова, а установка до дії!

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>