Роберт Горват: Я не терплю Несвободи!

Тетяна Вашаргелі для uzhgorod.in, фото - Сергія Гудака  22 вересня 2014 11:23  48879852 080758
Роберт Горват: Я не терплю Несвободи!

Він впевнено заходить у приміщення, коротко вибачається за запізнення і попереджає: «У нас з Вами – 45 хвилин!». Стрімкість рухів і показова сухість перших хвилин знайомства моментально розчиняються у майже голлівудській посмішці – Роберт Горват, вочевидь, володіє умінням привертати увагу! Привертати, утримувати, проте навіть не намагається заколисувати власною галантністю, красномовством чи компліментами. Жорсткий час, непростий досвід бізнесування у непростій країні, впевненість у власних знаннях, здібностях, прагненнях – непоганий набір для того, аби відчути і скористатися правом приймати рішення і нести відповідальність не лише за себе і за найближчих! Чи не так? Та все ж, навіщо Роберту Горвату, відомому креативними ідеями у розвитку бізнесу, соціальними акціями, балотуватися до складу Верховної Ради, хочеться з»ясувати із перших вуст…

Роберт Горват: Я не терплю Несвободи! (2252_reference)

-          Якщо відверто, навіщо Вам іти у велику політику? Вам – успішному бізнесмену, реалізованій на теренах не однієї області людині? Бракує адреналіну чи бентежать амбіції?

-          Хм… Адреналіну – вдосталь, з амбіціями – теж усе гаразд! А, давайте відверто! Настає момент, коли набридає констатувати ситуацію! Бізнес «лоскотали» впродовж усієї історії незалежності нашої країни: коливання курсу, ігри із податковими правилами… Здавалося б, позитивні, на перший, непрофесійний погляд, зміни усе одно «лупили» по бізнесу і той розраховувався за все і за всіх!

-          Невже може бути інакше?

-          Не те, що «може»! Нещодавно спілкувався із бізнесменом-албанцем, який розповів - із мінімальної заробітної платні він платить близько 30% податку, якщо збільшує її вдвічі, то податок збільшується не вдвічі, а на 5-7% - від другої (збільшеної) половини, наступне зростання заробітної платні зменшує кількість відсотків, але сума податку, зрозуміло, стає більшою – у виграші всі: робітник, роботодавець, країна! Натомість, у нас роботодавець із кожної зарплати віддає більше 55% державі! Запитання: чи має він стимул збільшувати заробітну платню? Невже цього не знають наші урядовці і депутати? Думаю, питання риторичне!

-          То Вас цікавить законодавчий захист бізнесу?

-          Мене цікавить нормальна країна! Нормальна! У якій люди послуговуються принципом економічного патріотизму! І, знаєте – елементарним здоровим глуздом! Не будемо говорити про ситуацію в країні… Але! Я не схильний створювати собі кумирів, тим більше у політиці. Але як людина діла визнаю: сьогодні Президент Порошенко робить дуже багато з того, що дає ШАНС Україні. І шанс гарний! Для того, щоб мати право спитати з нього, необхідно створити потужну команду підтримки. Що це таке у масштабах країни? Звичайно, не демонстранти із плакатами, що зустрічають президентський кортеж! Безперечно, не схвальні листи із підтримкою курсу «партії» влади! Це, у першу чергу, потужна коаліція у парламенті, яка здатна буде реалізувати ідеологію здорового глузду, економічного патріотизму на практиці, у законодавчому полі. І я прийняв рішення увійти до цієї команди!

-          Програма-мінімум, якої…

-          Головне – мир в країні за будь-яку ціну при мінімальних втратах! Кабінет міністрів – команда не стільки ідеологічних, як професійних однодумців – фахівців-менеджерів. Зрозумілі, чіткі правила гри в економічному полі: податкова система, стосунки з фіскальними органами. Я переконаний: Україна повинна взяти приклад з Грузії, але зробити цей переворот у свідомості та практиці не авральним, а еволюційним шляхом. За моїми розрахунками 1-3 роки – цілком реальний термін! Звичайно, за умови, коли команда президента, Верховної Ради й уряду працюють злагоджено! Отакий мій, особистий план!

-          А от мене, наприклад, завжди дивували і, якоюсь мірою, викликали захоплення люди, які були впевненими у власних силах змінити, якщо не світ, то країну, щонайменше…

-          Чесно? У мене завжди із самооцінкою було все гаразд, повірте! Дитинство, проведене у селі на Перечинщині, юність, що припала на буремні 90-ті, заробітки на чужині і побудова бізнесу – усі ці складові не надто зміцнюються сентиментами… Я бачив чимало і пай-хлопчиком ніколи не був!

Роберт Горват: Я не терплю Несвободи! (2129_reference)

-          То Ви, Роберте Івановичу, селянин?

-          Ну… Так… Ви знаєте, на той час у Тур»я-Ремети (а я так підозрюю, що й більшість, як мінімум, закарпатських сіл) була така інтелігенція: учителі, лікарі, вихователі, що й у містах не завжди зустрінеш! На жаль, нині діти тих, славних, ерудованих, вихованих сільських «еліт» до рівня батьків досягають дуже рідко! І це прикро! Думаю, змінити такий стан може лише зміна свідомості, основою якої стане згадуваний мною вище економічний патріотизм.

-          Якщо із «економічним» більш-менш зрозуміло – законодавчі зміни, вибудовування прозорих умов для розвитку економіки, то як «вмонтувати» у свідомість поняття патріотизм?

-          Не скажу, що все просто! Наведу такий приклад, який мене особисто зачепив… У Польщі, де доводиться бувати, під час служби у храмі (як відомо, там, в основному, католики) на вулицях людей не побачиш. Але не це, навіть, основне! Священики у своїх проповідях обов»язково наголошують на тому, що значить бути справжнім поляком, чому важливо любити свою батьківщину, навіщо і як треба працювати. Ви коли-небудь чули щось подібне у наших храмах? Мені не поталанило!

-          Гаразд: із мотивацією – більш-менш зрозуміло, проте «похід у велику політику» передбачає не лише зрозумілу програму, агітацію виборця, але й реальну боротьбу з конкурентами…

-          Не стільки з конкурентами, як ЗА здоровий глузд виборця! Я добре знайомий із методами конкурентів: їх вони демонстрували на попередніх виборах. Більше того, як бізнесмен я навіть порахував матеріальний вимір їхніх «методів». Для мене головним завданням буде – переконати виборців: не відмовляйтеся від «методів», якими вас заохочують, а голосуйте, зваживши власним розумом і серцем! Для мене вислів Черчіля про те, що поганих політиків обирають гарні люди, які не пішли голосувати, нині набирає особливої актуальності!

-          Ну, навіть такі, наразі, локальні завдання самотужки вирішувати не до снаги! А для вас  важлива команда у реалізації намірів? Чи легко Ви сходитеся з людьми?

-          Звичайно, команда важлива! Попри впевненість, яку мужчина повинен відчувати, здобувати перемогу у будь-якій справі – від буденної до глобальної – можна лише, спираючись на підтримку, командну гру. Це – цілком очевидно! Чи легко сходжуся? А легко! Відчуваю – «моя» людина чи ні. Якщо «ні» часу на неї намагаюся не витрачати!

-          От так жорстко?

-          Я б не сказав, що це жорстко… Просто я не сприймаю НЕсвободи! Несвободи в роботі, житті, побуті – будь-де! Я – «продукт» демократичного суспільства… Будь-які репресії не входять до мого понятійного апарату чи принципів життя. Бачите, я звик лягати спати зі спокійною совістю і прокидатися в такому ж стані…

-          Але ж бізнес не завжди  передбачає наявність на руках, скажемо, «білих рукавичок»… Тим паче, політика, яку Ви обираєте, відома своєю… «дипломатією»…

-          Ви натякаєте на брехню? Давайте скажемо так: лукавство… Мабуть, таку ситуацію я припускаю… Моїми ідеалами в політиці є згадуваний вже Черчіль і, мабуть, Маргарет Тетчер. А їх, вочевидь, можна було вважати і хорошими дипломатами, що означає – людьми, здатними на компроміс. Безперечно, не у принципових питаннях!

-          На останок: як до Вашої нової іпостасі ставляться рідні?

-          А вони ще не зрозуміли! Чесно! Ось буквально учора заїхали з дружиною до батьків і тато питає: «Ти вирішив кудись обиратися?». Жінка перепитала: «Куди?». Поки що в деталі я не вдавався… Перепрошую, час бігти – до Ужгорода під’їжджають хлопці, які повернулися зі Сходу, обіцяв зустріти…

Із уже знайомими стрімкістю у рухах, блискучозубою посмішкою і міцним рукостисканням Роберт Горват мчить далі. За межами сьогоднішньої розмови залишаються: родина, склад якої, попри сучасну моду на заміну дружин, залишається сталим; вільний час, якого, попри любов до більярду, подорожей, гарної літератури, зовсім не залишається… І, попри діловитість, показну жорсткість і прагматизм, сентиментальність і романтизм… Адже колись, в одному із перших своїх інтерв»ю Роберт Горват сказав, що мріє, аби в його селі мужчини знову почали дарувати жінкам квіти… Погодьтеся: для простого вияву галантності слід не лише зміцнити матеріальне становище чоловіків, але й змінити щось і в їхніх головах, і в самій країні… Мабуть, час змін настав… Проте усе це, вочевидь – в майбутніх розмовах із кандидатом у депутати Верховної Ради Робертом Горватом…

Роберт Горват: Я не терплю Несвободи! (2307_reference)

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>