Цими вихідними у Веряці, що на Виноградівщині, побувала знімальна група каналу СТБ і програми «Слідство ведуть екстрасенси». Протягом цілого дня – зранку до ночі – вони досліджували тему резонансного вбивства п»ятьох членів однієї родини, яким у квітні цього року було перерізано горло. Екстрасенсорні здібності демонстрували гостя з Великобританії Анна Гальєрс, яка вже була у Виноградові і вивчала тему вбивства Ренати Бан, а також мольфарка Олена Стеценко. Слідство по цій справі ще не закрите. Розслідуванням резонансного вбивства займається прокуратура Закарпатської області. А от добре знана наша землячка з Неветленфолу, а нині мешканка Львова, мольфарка Магдалена Мочійовські також попередньо вивчала феномен Великої Копані, де народжується вражаюча кількість близнюків.
Мені пощастило наприкінці 2009 року спілкуватися із фіналісткою 5-ої «Битви екстрасенсів» – «Протистояння шкіл» Магдаленою Мочійовські. Тоді ще не існувало закарпатського сайту uzhgorod.in., тож пропоную зараз вашій увазів інтерв»ю з Нашою мольфаркою. Воно, повірте, не застаріло…
У закарпатському селі Неветленфолу (Дяково, Виноградівський район) народилася і виросла фіналістка 5-ої «Битви екстрасенсів» – «Протистояння шкіл» мольфарка Магдалена Мочійовські. Вона – унікальна особистість і власні непересічні здібності проявила ще в дошкільному віці. Її батько, Йосип Йосипович Мочійовські, довгий час (1990 -1998 рр.) працював головою села.
– Отже, хто така Магдалена?
– Я народилася в 1974 році під зодіакальним знаком Скорпіон, одним з наймагічніших знаків. Закінчила Ужгородський університет, по фаху історик-філолог. Пізніше доля склалася так, що потрапила до Львова – вийшла заміж і вже 10 років проживаю зі своїм чоловіком Русланом, який, до речі, і став ініціатором моєї участі у проекті телеканалу СТБ. Працювала перекладачем на львівських фірмах – швейна фабрика «Маяк», «Весна», на приватних фірмах. Володію шістьма мовами (українською, російською, угорською, на середньому рівні – англійською, словацькою та румунською).
– Ви себе позиціонуєте як карпатська мольфарка…
– Так, і мене часто запитують, як ти можеш бути мольфаркою, живучи в угорськомовному селі. Мольфарство – спадкове явище, яке передається по жіночій лінії. Це і знахарство, і цілительство, і гірські чарівниці, це суто білі маги. Мій прадід був з Польщі. Так сталося, що під час війни йому потрібно було перетнути перевал і переховуватись. Тут він і познайомився з прабабкою, пізніше вдвох переїхали на Закарпаття. Він був землевласником, купив земельну ділянку, тож коріння моє стало польсько-угорським.
– Звідки ж у Вас з»явилися екстрасенсорні здібності?
– Ви знаєте, довгий час приховувала їх. Все виявилося з народження: я вже остання в своєму роду (сьома), тож закриваю його. Тобто, якщо у мене і буде дочка, то вона вже не буде практикувати, це зможе робити тільки моя внучка, яка стане першою в своєму роду. Коли мені було три рочки, перебігала в сусідньому селі Ботар трасу (там жила моя друга бабуся). На великій швидкості їхала машина і мене збила. Я буквально полетіла вгору на декілька метрів і приземлилася в придорожну канаву. Але чітко пам’ятаю, як мене ніби хтось підняв на руки і поставив на ноги. Батьки думали, що це все – кінець. Але я встаю, а на мені немає жодної подряпини. Вийшла з канави і питаю: «А чого ви тут всі плачете?!» . Потім, коли була підлітком, стався інший випадок із дивним підтекстом. Залізла на високу черешню, яка росла у батьківському дворі. Чую, як тато кричить: «Злізай, там дуже сухі гілки, впадеш!». А я вже падаю з дерева на землю і приземляюся на ноги. І все це з висоти триповерхового будинку. І знову мені – нічого! Отже, бувають у житті такі випадки, коли людина відчуває, що потрібна ще на цьому світі. Це – про мене.
– Дійсно, доля вас оберігає… А чи часто до вас звертаються з питаннями життя і смерті? Чи доводилось комусь реально допомогти?
– Дуже багато дітей просить по допомогу, особливо в Києві, і я рада, коли можу стати в нагоді. Ось працювала з 17-річним хлопчиком. Весною юнаку зробили операцію на злоякісну пухлину мозку, а на одну з ділянок не мали доступу, тож пухлина продовжувала рости. Півтора місяці я займалася з ним і ось його мама каже, що є хороші результати. Це – надзвичайно приємно. Багато кодую від алкоголізму і тютюнопаління, але тільки тоді, коли людина сама цього хоче….
– Таке тісне спілкування забирає і вашу особисту енергію. Як відновлюєте власні сили?
– Однозначно за допомогою води – вона змиває всі негативи, а також купанням (додаю воду з Чорної Тиси, звичайно, заговорену мною, а також зілля), вживаю чаї.
– Як Ви потрапили до проекту «Битва екстрасенсів»?
-Як я вже говорила, все це сталося завдяки моєму чоловіку Руслану. Він наполіг, щоб я пройшла кастинг, підтримував мене протягом всієї участі у проекті. Адже п»ята «Битва екстрасенсів» – унікальна і має найбільший рейтинг за всі сезони, бо тут зустрілися і мали справжнє протистояння різні школи магів.
– Окремі епізоди чергової передачі з циклу «Битва екстрасенсів» знімалася в селі Велика Копаня, що на Виноградівщині. Телевізійні сюжети про дивовижну воду з гірського джерела Чургов уже не раз демонструвалися на різних українських телеканалах. Саме з вживанням та унікальним складом цієї диво-води у селі пов’язують рекордне народження близнят. У зв’язку з цим Велику Копаню вже внесено до всеукраїнської книги рекордів. Тож, коли учасників «Битви екстрасенсів» привезли на Закарпаття, чи відчули Ви підтримку, так би мовити, рідних стін?
– Однозначно, я підсвідомо відчувала щось рідне. На це випробування ми їхали в автобусі із зав»язаними очима, але коли зняли пов»язки, перше, що я побачила на вулиці – це Королівський замок Нялаб і все зрозуміла. Хоча потрібно було тримати інтригу і, звісно, не переграти по–акторськи…
– Людина так вже влаштована, що вона хоче знати власне майбутнє. Чи потрібно заглядати туди?
– Я дотримуюсь такої думки: наше майбутнє в наших руках. Попередити про якийсь фатум треба, це є випадки аварій чи хвороб, яких можна елементарно уникнути. У такому випадку людина повинна про це знати. А за дрібниці – кохають мене чи ні – вважаю, не потрібно бігти до екстрасенсів.
-Напевно, у житті Магдалена Мочійовскі – звичайна людина. Чи маєте хобі, що любите читати і подорожувати, яким стравам віддаєте перевагу?
– Моє хобі – настільний теніс. Чоловік купив мені тенісний стіл і ми часто граємо в пінг-понг удома. Зі страв люблю гурку і ковбасу, кнедлики та вареники. У читанні перевагу віддаю езотериці, книжкам про лікувальне зілля та науковій фантастиці. Найкраща подорож для мене – до Карпат. Ми з чоловіком дуже любимо ходити на сезон білих грибів і за 2-3 дні можемо назбирати по 30-40 кілограмів біляків (знаємо місця!).
– Зараз популярно створювати власні школи. Чи не задумувались над своїм брендом «Магдалена Мочійовські»?
– Створити власну школу – неможливо. Мольфарство – суто родинне, цей дар передається від народження. Тобто я можу навчити заговорам, як готувати зілля, але енергетику передати не можу. Повторюю – це йде від народження, сила слова заговору – в тій людині, яка її вимовляє, в енергетиці самого підбору слів.
-Зрозуміло, а чи можемо ми розсекретити читачам про існування вашої веб-сторінки?
– Звичайно. Ось моя адреса – заходьте, пишіть, питайте: www.magdalena.net.ua
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.