«Хай чабан…», або Хто підійме українську протестну булаву?

Тетяна Вашаргелі, для Uzhgorod.in  9 січня 2014 17:45  34356586 257371
«Хай чабан…», або Хто підійме українську протестну булаву?

Що робити  далі? Питання, очевидне для скептиків з перших «майданівських» днів, стало руба для всіх, небайдужих до українського протистояння. Черговий «круглий» для активістів стіл організували напередодні Харківського Всеукраїнського «майдан-злету» і в Ужгороді.

Конференц-зала «фронт-змінної» опозиційної складової  набилася ущент: мистецька та наукова інтелігенція, студентська і громадська активність – закарпатський соціум виявив оптимістичну готовність до обговорення власних пропозицій у викладенні плану дій на найближче майбутнє.

Традиційне виконання державного гімну на відкриття заходу, хоча й пролунало у мінорному (не лише в музичному) ладі, усе ж налаштувало присутніх на конструктивний настрій. «2014 – Перспективи перезавантаження влади» - тема зустрічі викликала очевидну необхідність і думати, і говорити, і, мабуть, відповідати за власні пропозиції та висловлені міркування. І хоча багатоголосся присутньої громади подекуди виходило за межі традиційної гармонії, у цьому хорі виділилися чіткі партії.

Інтродукція

Першим пунктом своїх пропозицій до Всеукраїнського форуму Євромайданів закарпатська делегація обрала вимогу до висунення єдиного лідера від опозиційних сил. Саме він має взяти на себе право на перемовини з владою, виголошення узагальненої позиції і, можливо, стати кандидатом одразу з першого туру на виборах президента. Наступними у часі закарпатці вважають необхідними: зміну уряду і пере форматування парламенту. Гарантії (щоправда, не уточнені) для силовиків та політичних еліт мають переконати останніх у необхідності переходу на чіткі позиції мітингувальників. Якщо до послідовності дій у присутніх виникли поодинокі зауваження, то саме перша вимога викликала чи не найбільшу, зауважимо – цілком сподівану, дискусію.

Голос  здорового глузду

Відомий вислів про рушійні сили революції і підлість тих, хто користується її результатами, як не сумно, породжений тим, що запал та емоції високого енергетичного сплеску мало послуговуються голосом здорового глузду. Реальні результати, конкретні дії, помітний поступ у досягненні жаданого – необхідні складові успішного прориву. Проте, якщо сподіваний результат – радикальна зміна ситуації – цілком зрозумілий, то способи його досягнення з кожним днем видаються все заплутанішими. Цілком очевидно, що владні крісла за власною ініціативою чи за покликом майдану, ніхто покидати не поспішає. З іншого боку, жодна із нинішніх публічних осіб брати на себе відповідальність за радикальні дії, що можуть призвести до кровопролиття, також бажання чи готовності не виявляє. За таких обставин обидві сторони відвертого протистояння ламають мізки над тим, який крок має докорінно зломити «патову» ситуацію у найскорішому часі.

Конкретний план дій закарпатської «мозкової» атаки запропонував, як завжди врівноважений, правник Василь Лемак. На його думку, справжнім каталізатором «майданівського» оптимізму має стати навіть не показна опозиційна консолідованість у виголошенні одного прізвища, а досягнення конкретних результатів у реалізації протесаного українського вибуху. Адже справжнім приводом до велелюдного супротиву стали навіть не євро інтеграційні маніпуляції влади, а відверте порушення закону: побиття мирних мітингувальників та журналістів. Зміна конкретних міністрів та інших функціонерів, причетних до віддання й виконання злочинних наказів і стане, з одного боку, фактичною зміною уряду, з другого – досягненням конкретних результатів мільйонного маршу України.

Наступним кроком провідний юрист вважає необхідність формулювання «повістки дня» майбутніх політичних переговорів для влади та опозиції. Першим, і головним, питанням має стати прийняття так званих «євро законів», які мають забезпечити справжню, а не формальну, незалежність прокуратури і судів. Питання «правил гри» для виборів, свобода слова – ключові для стратегії українського вибору. Адже без цих складових вибори, чи то зразка 2015-го, чи то наступних десятиріч, а чи за одного, чи за десятьох опозиціонерів, просто втрачають будь-який сенс.

Голос дії

Тим часом, люди, заряджені на активність потребують не лише зрозумілої і логічної стратегії, але й цілком реальної тактики. Про це говорили і представники районів, і громадські активісти. Правозахисник Святослав Бабіля переконаний: на цьому етапі найбільш конструктивними у сенсі провокації владного дискомфорту є виявлення тих «пацанів», які діють поза законом. Останній у часі авто майдан, «прокладений» до маєтку В.Медведчука, відверто зіпсував настрій його власнику, продемонструвавши відверте небажання закарпатців мати такого «сусіда».

Виявлення демонстративних порушників правил європейського співіснування, ігнорантів права і закону повинно, на думку правозахисника, стати правилом дій на місцях. З іншого боку, ті, хто готовий активно діяти в українському політикумі і за зміни політичної конфігурації, повинні отримати право голосу у визначенні майбутнього країни – їх потрібно виявляти і кликати до діалогу.

Голос майбутнього

Усе ж, поважне науково-мистецько-політичне товариство визнало: головним рушієм громадського неспокою в Україні і цього разу стало студентство. Воно ж, за зізнанням представника студентської самоорганізації Назара Білея, відверто розгубилося у вирі протиправної реакції влади на євроінтеграційне майданівське миролюбство молоді. Власне, ця розгубленість перед таким середньовічним бузувірством переросла у цілком зрозуміле сподівання на мудрість і рішучість старших братів та батьків, загартованих гранітом і «помаранчем» попередніх соціум них активностей.

Однак, будь-яке сподівання має межу. Молода активістка Юлія Вайс, учасниця авто майдану у Києві, не побачила і не відчула ані організованості, ані консолідованості «мудрих» і «старших». З класичною для українських дітей вихованістю до сивочолих і сивіючих «грантів» столів різного ґатунку Юлія зауважила, що особа єдиного лідера, вочевидь, додала б юні наснаги і впевненості в тому, що старші й поважні знають, що робити і куди іти далі…

Кода

Питання необхідності єдиного «гетьмана» для України новітнього, та й будь-якого, зразка стає каменем спотикання у традиції з українською ментальністю. Вочевидь, барвистий в ідеологічному сенсі опозиційний ансамбль і цього разу її навряд чи зломить. Гетьманська булава – завидний приз, від якого не відмовиться ані жага влади, ані прагнення реалізації амбіцій, ані національна ідея. З іншого боку, досвід 2004-го вчергове довів, що і лаври пожинає, і за провали відповідає саме «булавоносець». Вочевидь, шальки терезів, на яких щоденно додаються аргументи на користь обох тверджень, постійно врівноважуються…

Тим часом активність української гідності застигла в очікуванні… навіть не чергового «месії» (щеплення, отримане на початку тисячоліття, дається взнаки) – відповідального і, мабуть, сміливого. Якщо ж продовжувати аналогію, до якої вдавалися публіцисти на початку доленосних подій, згадуючи класика і проголошуючи: «На майдані, коло церкви революція іде!», варто продовжити цитування. І час, що спливає стрімко, змусить цю активність рано чи пізно, у відповідності до тієї ж традиції, вигукнути: «Хай чабан, - усі гукнули,  - за отамана буде!». 

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарі (2)

Валерій  10.01.14 10:32

Але чабана спочатку потрібно навчити адекватно висловлювати думки, хоч би серед своїх прихильників, щоб потім не "мекати" в середовищі опонентів... МОРАЛЬ: Читайте ДІТЯМ своїм книжки українських класиків, читайте з ДІТЬМИ , панове ПОЛІТИКИ, ПРАВНИКИ....сідайте за парти підпільних університетів, я це робили ПОЛЯКИ . починаючи з1939 р. , щоб виплекати лідерів СОЛІДАРНОСТІ, яка скинула МОКОВСЬКЕ ІГО з плеч Польщі... А в Україні ПОЛІТИЧНІ ПОВОДИРІ- ."...німі на панщину ідуть, і ДІТОЧОК(студентів) своїх ведуть...


Федір  09.01.14 23:02

"Конференц-зала «фронт-змінної» опозиційної складової "
Це якого підпільного "фронту" конференція ,чи то пак круглий стіл?
Що вустами Пацкана "фронт змін"воскрес?
_Слава проснись! Трупи не оживають
Немає ніякого "фронту"!
Так само, як не має і тебе
.Є лише ЗОМБІ!
Є також гасла і бажання щось урвати на революційній хвилі.
Але на цей раз Славику тобі не повезло,не дивлячись на те ,що Лунченко здуру ліг на амбразуру...
Що ж, буває...

Всего комментарів 2
]]>