Зразковий і народний

Олександр АЩЕКА , Старий замок  19 січня 2013 12:30  10428856 029439
Зразковий і народний

Нині один з найодіозніших, а колись – один із найвпливовіших українських політиків Павло Лазаренко встиг залишити слід і у культурному житті Закарпаття. Можливо, постанову Кабміну, котру підписав прем’єр-міністр, він сам і не читав. Та саме цим документом Тячівській школі №1 у 1997 році присвоєно ім’я визначного закарпатського письменника – Василя Ґренджі-Донського. Копія цієї постанови – нині один із багатьох експонатів музею письменника, організованого у школі.

Сам письменник, як відомо, народився 1897 року у нинішньому селищі Міжгір’я. Помер 1974 року у Братиславі. Крім історії  української літератури, Ґренджа-Донський ввійшов й в історію України, оскільки з осені 1938-го до березня 1939 редагував «Урядовий Вісник Правительства Карпатської України».

Ім’я Ґренджі-Донського тячівській школі присвоєно з нагоди сторіччя від дня народження письменника. Тоді ж у навчальному закладі створили і музей. На його відкриття із США приїжджала донька Василя Ґренджі-Донського. Саме вона і передала музею найбільше цікавих експонатів.

 Серед них – копії важливих документів, копії листування письменника, його оригінальна картина Синевирського озера, численні збірки, у тому числі і перша – «Квіти з терньом». Вона вийшла у 1923 році в Ужгороді. Є в експозиції і 12-томник творів письменника, котрі видала його донька наприкінці 80-х – початку 90-х років.

Загалом, розповідає багаторічна завідувачка музею, заслужений вчитель України, викладачка української мови та літератури Ганна Рекіта, донька Василя Ґренджі-Донського Зірка, котра живе у США, побувала на Закарпатті 2 рази – у 1993 році та, власне, на відкритті музею у 1997-му. Крім згаданих експонатів, донька письменника передала і свою ручну працю – вишитий килимок, писанки.

«Зірка – це пластове ім’я доньки письменника, – пояснює Ганна Іванівна, – саме ним вона підписувалася на всіх документах». Завідувачка музею тривалий час активно листувалася із Зіркою. Чимало з цих листів ввійшли до збірки «Словотворення». Сюди ж потрапили й інші матеріали про життя письменника. Все це у «Словотворенні» Ганна Рекіта упорядкувала. Зараз доньці Ґренджі-Донського 92 роки. У неї є син Марко.

Чому ж музей  письменника відкритий у Тячеві, а не у його рідному Міжгір’ї? Завідувачка музею пояснює: саме у Тячеві письменник, можна сказати, народився вдруге. Адже у цьому місті Василя Ґренджу-Донського ув’язнила угорська влада за його приналежність до влади Карпатської України. І саме у Тячеві його засудили до смертної кари. Однак потім, у зв’язку із певними змінами, вирок, на щастя, так і не втілили. Відтак, констатує Ганна Іванівна, саме Тячів можна вважати містом, де вдруге народився письменник.

Музей Василя Ґренджі-Донського  у Тячеві – свого роду мекка  мовознавців та літераторів. Саме сюди в гості йдуть учасники шкільних олімпіад та науково-практичних конференцій. У книзі відгуків музею є записи та листи від відомих діячів літератури та мовознавців. Наприклад, письменника Дмитра Павличка; мовознавця, україніста зі Словаччини Миколи Мушинки; професора Чиказького університету, мовознавця Василя Маркуся. Останній, на жаль, нещодавно відійшов у Вічність.

 У 2005-му році Міністерство освіти і науки України присвоїло музею статус зразкового, а із 2009-го року шкільний музей має статус народного.

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>