Україна не Італія, Закарпаття не Тіроль, або Чому в Закарпатській області будуватимуть малі ГЕС за проектом європейців

Тетяна Лешко спеціально для Uzhgorod.in, фото автора  30 листопада 2013 13:40  87352313 053062
Україна не Італія, Закарпаття не Тіроль...

          На Закарпатті побудують три нові малі гідроелектростанції (до п’яти вже існуючих). Проекти міні-ГЕС для гірських карпатських річок розробляють австрійці, які спроектували та побудували десятки малих ГЕС у Південному Тіролі. Ця область розташована на півночі Італії на кордоні з Австрією безпосередньо в Альпах – гірській місцевості схожій за ландшафтом до українського Закарпаття.

Італієць вклав у ГЕС 30 млн. євро і чекатиме 30 років, щоб окупилося

          Гідроелектростанція в італійському містечку Ріо де Пустерія виникла на місці старої за 18 місяців. Її потужність більше 20 тисяч кіловат. Оновлена ГЕС дериваційного типу тепер виробляє на 25% більше електроенергії і вже сягає понад 100 мільйонів кіловат-годин на рік. Сьогодні це найсучасніша ГЕС, що працює в Південному Тіролі. Тут збудовано два великих і два малих водозабори. Вони також і найдовші.

Україна не Італія, Закарпаття не Тіроль... (ГЕС Р_о де Пустер_я 1)
Україна не Італія, Закарпаття не Тіроль... (ГЕС Р_о де Пустер_я 2)
Україна не Італія, Закарпаття не Тіроль... (ГЕС Р_о де Пустер_я 3)

          На гірській річці тільки невелика частка споруди цієї ГЕС. Переважна частина обладнання знаходиться під землею, у тунелі. Усі конструкції тірольських ГЕС максимально наближені до природи, як за виглядом, так і щодо застосування ощадливих до довкілля технологій. Тому в ландшафті тутешніх Альп не видно громіздких промислових об’єктів.

          Власник ГЕС у Ріо де Пустерія Гельмут Фраснеллі пояснює, як треба будувати гідростанції, щоб їх сприймали місцеві мешканці: «Ми брали участь у конкурсі на будівництво ГЕС разом із п’ятьма іншими компаніями. І саме тому, що запропонували демонтувати старі зовнішні труби, а також сховали турбіни та всю систему ГЕС у штольню, ми виграли цей проект. Бо ж, ви розумієте, під землею не чутно ні шуму від роботи ГЕС і не видно власне самих конструкцій. Усе це в двох шахтах протяжністю у 800 метрів. Місцеве населення однозначно сприйняло саме наш проект».

Україна не Італія, Закарпаття не Тіроль... (власник ГЕС Гельмут Фраснелл_)

          Загальний кошторис цього проекту 28 мільйонів євро. Повернути їх пан Фраснеллі має намір за 30 років. Італієць може чекати три десятки років, щоб повернути інвестиції, бо заробляє в будівельній сфері. ГЕС для нього – додатковий бізнес.

Закарпатський досвід на помилках

          Мала ГЕС у селі Тур’я-Поляна Перечинського району Закарпатської області в 20 разів менша за потужністю, ніж італійська. Збудована з нуля за рік – станція обійшлася в 20 мільйонів гривень. І має окупитися за 7-8 років. Завелика кількість бетону та недостатній рибохід – такі недоліки європейські фахівці відзначили, побачивши цю ГЕС на власні очі. Українські власники вже міркують, як удосконалити гідроспоруду. Директор ПП «Комерцконсалт» Андрій Ганзел не заперечує недоліки й додає: «ми плануємо скоригувати рибохід, бо він не є таким ефективним, як планувалося. Ми використаємо досвід тих людей, які працюють у цій галузі вже більше ста років, які мали свої помилки й зможуть нам допомогти в проектуванні. Ми зможемо уникнемо тих самих помилок і зробимо все на найвищому рівні».

Україна не Італія, Закарпаття не Тіроль... (ГЕС Тур'я-Поляна 1)
Україна не Італія, Закарпаття не Тіроль... (ГЕС Тур'я-Поляна 2)
Україна не Італія, Закарпаття не Тіроль... (ГЕС Тур'я-Поляна 3)
Україна не Італія, Закарпаття не Тіроль... (ГЕС Тур'я-Поляна 4)

          Саме для того, щоб більше не виникало зауважень до вигляду та роботи ГЕС на Закарпатті, українська фірма й звернулася до проектантів із Європи. Заступник директора з питань будівництва фірми, що будує ГЕС на Закарпатті, Юрій Королишин пояснює: «в Україні слабенька школа будівництва малих гідроелектростанцій. Спочатку ми звернулися до більш прогресивних вірменських спеціалістів. Але також залишилися не задоволені, скажемо прямо, таким радянським підходом до виконання проектів. Тому звернулися до європейців».

Електроенергія за безцінь – умова закарпатців

          Утім найбільший клопіт для інвесторів, що будують ГЕС на Закарпатті, реакція місцевих мешканців. Люди неоднозначно сприймають нові споруди на гірських річках. І впевнені, сусідство з ГЕС має приносити їм безпосередню економічну користь.

          Що саме, пояснює нам мешканка с. Тур’я-Поляна на Перечинщині Наталія Гутник: «ми б хотіли, щоб нам хоча б на 50% знизили оплату за світло. Ми багато платимо – по сто з чимось гривень щомісяця. А чого ми маємо платити стільки, якщо в нас, на території нашого села є станція, яка користується нашими ресурсами природними. Чого ми маємо виплачувати повну вартість електроенергії!

Україна не Італія, Закарпаття не Тіроль... (Натал_я Гутник проти малої ГЕС у Тур'ї-Полян_)

          Серед зауважень до інвесторів: і відсутність матеріальних благ для місцевих, і псування довкілля, і пересихання русел гірських річок. Через супротив та категоричне не сприйняття місцеві мешканці не дозволили розпочати навіть вивчення можливості побудови гідроелектростанцій на територіях окремих сіл та районів Закарпатської області. А частина громадських слухань відзначилася гарячими суперечками й сутичками. Найближчі призначені на 8 грудня 2013 саме в Тур’я-Поляні.

Дешевий струм – утопія, головне – «чистий»

          В Україні, як і в Італії, електроенергія, вироблена за допомогою ГЕС, спочатку надходить до загальної мережі, тільки після цього розподіляється державними структурами згідно потреб населення. Та й дешевшим струм для тірольців після відкриття гідростанцій не став. Аргумент, який влаштовує мешканців італійського регіону, не в дешевизні електроенергії, а в чистоті джерела, яке його виробляє. У цьому випадку – вода.

          Саме фахівці з Південного Тіролю нині розробляють три проекти малих ГЕС для Закарпатської області. Це зокрема: для річки Брустурянка села Лопухово Тячівського району, для річки Шипот Тур’я-Поляни на Перечинщині та на річку Павлик села Видричка Рахівського району. Для перших двох підприємці вже погоджують земельні питання.

          Проектант Адольф Денг, що 25 років працює в гідроенергетиці Альпійських гір Австрії, Італії та Швейцарії, запевняє: для Закарпаття зроблять проекти, врахувавши весь свій досвід та напрацювання десятків років. Пан Денг переконує, що на Закарпатті є всі можливості будувати малі гідроелектростанції. «Географічні особливості Карпат дозволяють ставити у вас ГЕС. – пояснив Адольф Денг. – Єдина різниця: ваші гори не такі стрімкі, як наші, а відтак доведеться прокладати більше труб. Але однаково, це економічно вигідно. Ми застосуємо весь наш досвід, щоб зробити найсучасніший проект».

Україна не Італія, Закарпаття не Тіроль... (проектант ГЕС Адольф Денг)

          Тільки проект та металоконструкції для однієї ГЕС обійдуться українським підприємцям, що замовили проект, у мільйон євро. Однак, це значно дешевше, ніж платити за недосконалі проекти, упевнені закарпатські інвестори.

          Тірольські технології дозволяють будівельникам працювати в будь-яку пору року. І це без шкоди майбутній споруді, а головне навколишньому середовищу. Цю специфіку пояснив власник фірми «Wild Metal», що спеціалізується на розробці проектів та виготовленні металевих конструкцій до них, Маркус Вілд: «ми ніколи не будуємо великих будівель. Наші проекти містять рівно стільки бетону й металу, скільки мінімально необхідно, аби об’єкт працював. Ми завжди шукаємо можливості приховати споруди таким чином, щоб їх взагалі не було видно, максимально наблизивши будівлю до навколишнього середовища. Природність – обов’язкова умова будівництва».

Будувати так, щоб не нашкодити

          За екосистемою навколо ГЕС постійно слідкують тірольські біологи. Вони ретельно спостерігають за тим, щоб у процесі будівництва та експлуатації гідроспоруди, флора та фауна місцевих річок не змінювалися. Це вже тривалий період робить біолог Курт Кустачер. Науковець не заперечує негативного впливу, але: «звичайно, ГЕС упливають на навколишнє середовище. Так само людина, тільки йдучи лісом, впливає на природу. Питання в іншому, ЯК ми впливаємо і чи даємо можливість природі відновитися після цього впливу. Це правило стосується і будівництва гідроелектростанцій: будувати так, щоб не нашкодити».

          Мала ГЕС в італійському селі Коллє Ісарко потужністю понад 2,5 тисячі кіловат працює за допомогою комп’ютерного обладнання. Свого часу вона замінила п’ять старих гідростанцій, що діяли в населеному пункті. На ГЕС, пояснює оператор, навіть нема потреби чергувати. Якщо система раптом дасть збій, працівники (а їх тут двоє разом із директором) отримають СМС-повідомлення про неполадку. Оператор Крістіан Ґаштайґер контролює такі показники, як частота, потужність та напруга на ГЕС. За необхідності станція може забезпечити електроенергією мешканців села напряму. Це у випадку, якщо зафіксують збій в загальній мережі, пояснив Крістіан: «моя робота полягає в нагляді за машинним відділенням, тобто щоб справно працювало обладнання, яке тут є, щоб правильно розподілялася електроенергія. Я слідкую за тим, щоб струм надходив до наших клієнтів. Слідкую і за тим, чи достатньо води для ефективної роботи станції».

Україна не Італія, Закарпаття не Тіроль... (оператор ГЕС Кр_ст_ан _аштай_ер)
Україна не Італія, Закарпаття не Тіроль... (м_н_-ГЕС у с. Коллє _сарко 1)
Україна не Італія, Закарпаття не Тіроль... (м_н_-ГЕС у с. Коллє _сарко 2)

          Повністю автоматизована й система гідроелектростанції містечка Фортецца. Тут установили спеціальне обладнання, яке збирає сміття, що потрапляє у воду, зокрема й листя.

Україна не Італія, Закарпаття не Тіроль... (ГЕС м. Фортецца 2)
Україна не Італія, Закарпаття не Тіроль... (ГЕС м. Фортецца 3)
Україна не Італія, Закарпаття не Тіроль... (ГЕС м. Фортецца 4)
Україна не Італія, Закарпаття не Тіроль... (ГЕС м. Фортецца 5)

          «Очищення води, що проходить через систему ГЕС, це обов’язкова умова роботи станції. Без цього ніяк, – каже власник ГЕС у м. Фортецца Александр Плунгер. Сміття, яке ми збираємо, у жодному разі не можна повертати назад до річки. Його утилізують як і будь-яке інше сміття. А до річки, тобто в екосистему, повертається виключно чиста вода».

Україна не Італія, Закарпаття не Тіроль... (власник ГЕС Александер Плунгер)

Лопухово в очікуванні… малої ГЕС

          Саме такої системи ГЕС, як у місті Фортецца, установлять у закарпатському селі Лопухово на Тячівщині. Юрій Королишин пояснив, що така ГЕС підходить у першу чергу за площею водозабору: «тут 300 квадратних кілометрів, у Лопухово в створі також 325 квадратних кілометрів. Що важливо, тут є дамби, що рухаються, які дуже позитивно впливають на проходження паводків. При підвищенні води щити дамби лягають і тим самим збільшується прохідність самого створу. І рівень води в річці не піднімається. Тобто гідроелектростанція не впливає на затоплення, що актуально в умовах Закарпаття».

          Голова села Лопухово Михайло Фіцай, де, вірогідно, в 2014-му розпочнуть будівництво нової малої ГЕС, підписав із інвесторами соціальну угоду (це українське ноу-хау, подібної практики в Європі нема. – Ред.). За нею село отримає, окрім станції, й фінансову допомогу – загалом на півмільйона гривень. Такі капіталовкладення в бюджет дотаційного гірського села мають остаточно переконати селян у потрібності ГЕС. Михайло Фіцай підсумовує: «ми бачимо як можна в горах побудувати такі станції. Але чітко дотримуючись проектів, дотримуючись екологічних показників. Це головна умова будівництва ГЕС».

Чи можна поєднати ГЕС і туризм? В Італії так.

          Південний Тіроль – туристичний регіон. Розширена мережа готелів та близькість гірськолижних курортів приваблює сюди тисячі туристів. Це не заважає працювати тут більше 960 малим гідроелектростанціям, понад 800 із яких у приватних руках. До слова, територія Південного Тіролю вдвічі менша, ніж Закарпатської області, де сьогодні працюють п’ять малих ГЕС.

          Про те, чи можна поєднати ГЕС і туризм, ми допитувалися в бургомістра м. Ріо де Пустерія Крістофа Пруггера: «наш регіон туристичний. Але ГЕС, а тільки в нашому містечку з населенням у три тисячі мешканців, їх чотири, вони ніяк не шкодять розвитку туризму. ГЕС – це чиста енергетика, яка прийшла на зміну атомній, що набагато шкідливіша. У 30-40-ві роки в Південному Тіролі, до речі, ГЕС сприймалися не дуже позитивно. Це сьогодні громада позитивно налаштована, звичайно, за умови, що ГЕС будується без шкоди для природи».

Україна не Італія, Закарпаття не Тіроль... (бургом_стр Кр_стоф Пруггер)

У Південному Тіролі давно визначилися: тут «за» зелену енергетику. Ще наприкінці 19 століття відмовившись від теплових станцій, тірольці почали активно зводити об’єкти на гірських річках. І нині забезпечили свою повну автономність від імпортних енергоносіїв, бо самі виробляють 177% електроенергії, продаючи надлишок у загальну мережу. Незалежність для тірольців ще один вагомий аргумент на користь чистої водної енергетики.

          Утім Закарпаття не Тіроль, Україна не Італія. Яким буде досвід будівництва малих ГЕС за проектом європейських фахівців – може (без ілюзій) уплинути й на те, яким буде подальше сприйняття цього будівництва на Закарпатті. Бо досі – не складалося…

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>