Соляні апачі. Солотвинський майстер приборкав «норовливу» породу

Надія Вишневська, «Старий Замок»  29 січня 2013 17:26  98529400 229985
Соляні апачі. Солотвинський майстер приборкав «норовливу» породу

Соляні абажури на дерев’яних підставках ледь жевріють, а десь горять ясними вогниками. Таких світильників у тутешнього майстра Василя Гребенюка у Солотвині, що на Тячівщині, наразі – близько сотні. Народний умілець каже, соляна лампа майже універсальна – і самопочуття покращує, і око тішить, і на сувеніри туристи розбирають.

«Усе регулюється, – показує Василь Миколайович, – потужність світильника можна зменшувати і збільшувати. Скільки світити лампі, залежить від самого господаря. Здавна відомо, що сіль – то древній природній цілитель. Не фарбована, без домішок, із наших солерудників видобута. Ось, доторкніться, це безпечно і зовсім не пече. Тільки тепло віддає».

Індіанці, пантери і ведмеді

Соляними лампами умілець займається вже понад п’ять років. Майструвати такі світильники йому запропонував друг із Києва, а нині – партнер по бізнесу. «Як затопило шахти і спелеолікарню, почали активно говорити про те, що Солотвино провалюється, туристів поменшало… А треба заробляти, тож вирішили хобі перетворити у бізнес. Утім, насамперед, солотвинські лампи – наша культура і традиції».

Спершу Василь Гребенюк підбирає шмат солі. «Вік такої солі – 300-400 мільйонів років. Соляну брилу мию не менше п’яти разів, аби позбавитися інших порід, дроблю на шматки. Беру один – і вирізаю всередині отвір для лампочки. Слід робити все обережно – глиба запросто може дати тріщину чи навіть розколотися. Якщо таке вже сталося, то з однієї виходять два-три світильники. Як є вже в брилі отвір, беру дерев’яну підставку – з виш­ні, дуба чи бука, протягую електрокабель, затискаю всі контакти, вкручую галогенну лампочку. Її потім можна легко замінити».

Солотвинська сіль не містить крейди, тому виточити з неї фігурки вкрай тяжко. Утім, дуже міцна – впавши на асфальт, вироби не розбиваються. Василю Миколайовичу таки вдається приборкати «норовливу» і витесати з неї усілякі скульптури. Нині в його доробку – соляні ведмеді, пантери, баранчики, дельфіни, білочки, слони, каплиці, церкви, піраміди, абстракт­ні фігури і навіть індіанець племені апачі. Найцінніша для майстра робота – витончені соляні риби, їх, каже, не продасть ні за які гроші.

Вага ж такої соляної солотвинської лампи – від 2 до 100 кілограми. Є світильник, де шмат солі сягає одного метра. Василь Гребенюк називає його скелею, а трохи менші брили – скельками. Коштує лампа від 150 гривень і вище. Скільки часу йде на роботу, залежить від самої солі. Майстер каже, можна лампу зробити і за день, і за місяць.

Діти від світильника

Неважко й доглядати такий пристрій. «Протирайте пил із поверхні, можна чистити щіткою. Лампочку теж замінити не проблема. Достатньо викрутити гвинтик, зняти глибу, вийняти з цоколя лампу і вкрутити нову».

Нині в майстра на соляні лампи замовлень чимало. «Купують лікарні, люди розбирають собі і дітям, з-за кордону замовляють у подарунки і як сувеніри. Були і з Чехії, і з Італії, і з Росії... Часто багаті беруть для декорацій інтер’єру. Та хто б для чого не придбав – ще не скаржилися. Навпаки, вже через тиждень казали, що перестали кашляти, вилікували свої багаторічні болячки. А хто має вдома котів чи собак, помітили: домашні улюбленці вмощуються тільки біля світильника. Та й самі господарі почали солодко спати.

Насамперед люди цікавляться лампами, бо їм порадили: кажуть, світильник може покращити самопочуття при хворобах органів дихання – астмі, бронхітах. А ще – допомагає і при алергіях та безсонні. Навіть неприємні запахи на кухні знешкоджує».

Умілець розповідає, що у світі є соляні лампи різних кольорів. «До прикладу, бурі  – гімалайські, пакистанські, білоруські, і білі, які можуть перемішуватися з пластами породи – артемівські і, зокрема, солотвинські. Іноді люди запитують, чому на наших лампах є темні вкраплення, мовляв, чи не домішки то якісь… Це рештки земляних залежів, вони зовсім не шкідливі, не нагріваються, навпаки, тільки прикрашають світильник. Колір же білої солі змінюю за допомогою власне лампочок –  червоних, синіх, зелених, жовтих чи фіолетових».

Пан Василь помітив ще одну цікаву закономірність. «Хто взяв чи кому дарував соляну лампу, у того вже незабаром народжувалися діти. Себто виходить, що сіль допомагає в зачатті. У мого знайомого у 40 років, тільки-но поставив собі соляну лампу в хаті, четверта дитина народилась! Тому завжди жартома попереджаю друзів і покупців: обережно,  не «перестарайтеся» зі світильником, а то лелека до хати завітає».

Соляні апачі. Солотвинський майстер приборкав «норовливу» породу (DSC_5860)

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарі (2)

ВИТАЛИЙ  15.02.14 20:00

ДОБРОГО ВРЕМЕНИ СУТОК. МНОГО ПРОЧИТАЛ ИНФОРМАЦИИ ПРО ЭТИ ЛАМПЫ. ОСТАНОВИЛСЯ НА СОЛОТВИНСКОЙ. ГДЕ МОЖНО КУПИТЬ СОЛОТВИНСКУЮ ЛАМПУ В МОСКВЕ? [email protected] ЗАРАНЕЕ СПАСИБО


ВИТАЛИЙ  15.02.14 19:54

ДОБРОГО ВРЕМЕНИ СУТОК. ГДЕ МОЖНО КУПИТЬ СОЛОТВИНСКУЮ ЛАМПУ В МОСКВЕ?

Всего комментарів 2
]]>