Скелелазіння. Спростування міфів

Наталія Тернавська для uzhgorod.in. Фото Олега Коваля, Нікіти Павленка та з мережі  22 липня 2013 15:27  80341395 142097
Скелелазіння. Спростування міфів

Скелелазіння - про нього чули, напевне, всі. Проте, у непосвяченої людини уявлення про цей вид діяльності зазвичай дуже хибне. Так, в голові міцно засів образ «типового скелелаза» – Сільвестра Сталоне із однойменного фільму та ще кілька затертих стереотипів, як от відсутність різниці між скелелазінням та альпінізмом та глибоке переконання, що лазити - це надзвичайно небезпечно для життя.

Останнім часом цей екстремальний вид спорту набирає все більшої популярності, у тому числі й на Закарпатті, ним починає цікавитись велика кількість людей, тож настала пора розвінчати деякі міфи про скелелазіння та поговорити про нього всерйоз й по-дорослому: ґрунтовно й відверто.  Така розмова відбулася чудового літнього дня в Ужгороді з Олегом Ковалем, ужгородським скелелазом з багаторічним досвідом, який, до слова, кілька тижнів тому здолав надзвичайну високу планку для кожного скелелаза-професіонала – підкорив маршрут 8-ї категорії складності. Ось про що ми говорили…

Скелелазіння. Спростування міфів (Олег Коваль на Відьмі 8а)

Фактор страху

На початкових етапах заняття скелелазінням страх і справді може бути присутнім, при чому достатньо сильно виражений. Людині буквально важко буває піднятися на висоту якихось 3-4 метрів. Вже там починають труситися коліна, голос стає тремтячим, а дихання – уривчастим, пульс - зашкалює. І це в принципі нормально. Це природний страх. Проте, якщо заняття будуть подобатися, то він поступово із задоволенням буде мінімізуватися, і в цьому також одна із приємних особливостей скелелазіння.

Скелелазіння. Спростування міфів (Маршрут Відьма 8-ї категорії складності  на Скелях Довбуша)

Однак помилково думати, що одного прекрасного дня страх зникне повністю (до речі, повна відсутність страху – це дуже небезпечно для життя!). Як не крути, та мінімальна небезпека у скелелазінні повинна зберігатись. Вона мусить бути, бо саме вона й зацікавлює, притягує до цього виду спорту людину. Точніше захоплює саме вміння уникати, обходити, долати цю небезпеку, як і власний страх перед нею. Це можливість розвиватись.

До речі, дуже часто навіть імениті, досвідчені скелелази зізнаються, що й досі… бояться висоти. Але геть по-іншому. Наприклад стояти на терасі хмарочоса чи урвища. У той же час у рідному виді спорту, у звичних «комфортних» умовах цей фактор страху для них вже майже зник у зв’язку з багаторічною практикою та, що головне, довірою до спорядження.

Скелелазіння. Спростування міфів (Будь-хто може знайти собі маршрут до душі)

Без права на помилку

Та насправді скелелазіння, альпінізм, спелеологія не дарма вважаються екстремальними видами занять. Адже всі вони включають у себе роботу з доволі складним спорядженням, перебування на висоті тощо. Проте у скелелазіння, на відміну від двох інших видів занять, є суттєва перевага у плані безпеки. Тут варто трохи пояснити. Альпінізм, спелеологія – це в першу чергу  перебування у складних природних умовах, які здатні виснажити все тіло й притупити розумову концентрацію: холод, голод, надмірна вологість, мороз, темрява, погана погода, постійне напруження тіла, неможливість своєчасного відпочинку тощо. Усе це впливає на координацію, здатність чітко мислити й діяти. Раніше майже усю небезпеку у екстремальних видах спорту пов’язували із тим, що спорядження може підвести. Проте у сучасного спорядження надійність перевищує усі можливі ризики, пов’язані з ним. Тому у наш час уся справжня небезпека полягає у так званому «людському факторі» - помилках, які людина може зробити при роботі зі страхувальним обладнанням, зокрема через втому, втрату концентрації, зосередженості. За негативних обставин мінімальна нестандартна ситуація  здатна призвести до трагічних наслідків. Тому усі дії альпіністів чи спелеологів мають бути максимально відпрацьовані до автоматизму. Від цього залежить їх життя.

Скелелазіння. Спростування міфів (Кожен маршрут - цікава головоломка)

Безпечна небезпека

У скелелазінні ж фактори несприятливих природних умов відсутні або зведені до мінімуму. Ви лазите за відносно короткими маршрутами, по заздалегідь пробитих й надійних для страховки точках на почищених від «живого» каміння скелях, зазвичай близько до цивілізації, самі обираєте, коли та за яких погодних умов відпочивати, а  коли лазити. Усе це значно зменшує фактори ризику й виникнення позаштатних ситуацій у спортивному скелелазінні. Проте й тут є свої небезпеки. Одна з них – це надмірна розслабленість, пов’язана із абсолютно протилежним переконанням: «тут все надійно, нащо зайвий раз паритися?». Про це, зокрема, свідчить й нещодавній трагічний випадок з 12-річним італійським скелелазом-вундеркіндом Тітом Траверсою. Під час одного зі скелелазних виїздів Тіто, лізучи на маршрут, використав новий комплект відтяжок (пристрої для страхування), принесений батьками когось із дітей. Оскільки карабіни були неправильно зібрані, хлопець, зірвавшись із 20-метрової висоти, упав на землю й загинув…

Скелелазіння. Спростування міфів (Надійне спорядження - запорука безпечного лазіння)

Звичайно, від таких фатальних випадковостей не може бути застрахований ніхто. І не лише у скелелазінні, а й у будь-якому іншому виді діяльності та й у житті загалом. Потрібно, звичайно, враховувати, що у кожного є ще й своя доля, проти якої часом не попреш. Проте максимальна увага до спорядження у екстремальних видах спорту – справа життєво необхідна. Якщо все правильно розуміти, мати необхідні навички та не ставитись до того що робиш, легковажно, то насправді у скелелазінні немає нічого страшного. І навіть виїжджаючи у авто на дорогу ви, часом, ризикуєте більше, ніж лізучи на 20-30-метрову висоту.

Скелелазіння. Спростування міфів (Організація надійної страховки - справа важлива. Скелі Довбуша)

Про наБОЛІле. Травми як спосіб самопізнання

Травми трапляються. Від цього ніде не втечеш. Особливо, якщо займаєшся спортом. Будь-яким. Цікаво що, наприклад, при катанні на велосипеді, у вас є значно більші шанси отримати серйозну травму, ніж займаючись скелелазінням. Проте і тут вони є. Найчастіше – це перерозтягнення та розрив зв’язок, пошкодження суглобів  (синці на колінах та мозолі на пальцях за травми вважати не будемо) тощо. Стаються вони від значного фізичного перенавантаження і найчастіше - вже у тих, хто займається скелелазінням серйозно, прагнучи досягти нових висот.

З іншого боку, як не дивно, у цьому одна із цінностей скелелазіння – вивчати своє тіло через травми, навчитися аналізувати, чому та чи інша з них сталася та як уникнути подібної у майбутньому.

Скелелазіння. Спростування міфів (Американська скелелазка Саша Діджуліан Подерті пальці - це не травма!)

Не плутайте курку з яйцем (альпінізм зі скелелазінням)!

Часто поняття альпінізм та скелелазіння ототожнюють, особливо люди, далекі від цих занять. Проте слід провести чітку межу між ними. Спортивне скелелазіння – відносно молодий вид спорту, який на початкових етапах розвивався лише як елемент підготовки до альпіністських сходжень. Наприклад, для підкорення якоїсь чергової вершини була необхідність подолати на шляху певну скельну ділянку, обійти яку неможливо. Тож альпіністи розпочинали відповідні тренування. Згодом вони почали робити це у значно комфортніших умовах – не на схилі гори, а на скелях з менш екстремальними погодою та температурними режимами, із заздалегідь пробитим маршрутом, почищеним рельєфом. Незабаром вже не вершина починала ставати метою для тих, хто лазив, а виникало зацікавлення саме у спортивному проходженні складної скелелазної ділянки. Так скелелазіння поступово стало перебиратися з гір у долини, у більш м’які умови. Незабаром почали створюватися цілі скелелазні райони із безліччю пробитих маршрутів, а там проводитись різноманітні змагання й фестивалі. Тож так були сформовані чудові умови для розвитку спортивного скелелазіння як окремого виду спорту.

Скелелазіння. Спростування міфів (Боулдерінг - лазіння по каменях без страховки)

Зараз кожен може стати скелелазом

Зараз скелелазіння набуває дуже великої популярності. У першу чергу через розвиток технологій. Спорядження у наш час стало максимально безпечним та доступним (будь-що можете замовити через Інтернет). До того ж люди навчилися будувати штучні скеледроми, де можна у ще більш комфортних умовах тренуватися, не втрачаючи форми, й відточуючи майстерність цілий рік! Розвиток скелелазіння підтверджує й все зростаюча кількість різноманітних змагань, що проводяться у всьому світі. А про високий рівень цих змагань свідчить кількість людей та спонсорів, які ними зацікавлюються. У США, до прикладу, вже навчилися робити зі скелелазних «перегонів» справжнє видовищне шоу, яке збирає тисячі глядачів. Ну і ще: є великі шанси того, що скелелазіння в майбутньому буде внесено до програми Олімпійських ігор.

Скелелазіння. Спростування міфів (Відчуття небезпеки - невід'ємне для ектремальних видів спорту)

Спорт без переможених. Скелелазіння як медитація…

У скелелазінні насправді кожен може знайти щось для себе. Для когось – це в першу чергу спорт, досягнення, суперництво, боротьба з іншими спортсменами. Для інших – це змагання із самим собою, дослідження меж своїх можливостей, переборювання власних страхів, самовдосконалення. Ще інших приваблює в цьому занятті саме компанія, «тусівка», можливість разом весело проводити час, лазячи, працюючи над маршрутом. Для деяких ж людей скелелазіння – це своєрідна медитація, відволікання від буденних проблем, стресів і повна концентрація на відчуттях свого тіла й розуму, цілковите перенесення у конкретний момент «тут-і-зараз». У цьому випадку скелелазіння стає дуже подібним до йоги…

Скелелазіння. Спростування міфів (Окрім категорії складності маршрут ще й зазвичай має оригінальну назву)

Отож, це надзвичайно різноплановий спорт або навіть ширше – вид діяльності. У цьому його унікальність. Адже більшість видів спорту побудовані й розвиваються на основі елементу змагальності між людьми. За принципом: або ти виграв - хтось програв, або навпаки: ти програв - виграв твій візаві. У скелелазінні можливий ще й третій варіант: виграв і ти, і твій друг, напарник чи компаньйон, з яким ви разом працювали над маршрутом.

…Це – лише перша частина розмови про скелелазіння. Ми продовжимо спростовувати міфи, пов’язані з цим видом спорту, що водночас є захопливим хобі, ба навіть - пристрастю. Тож – далі буде…

Скелелазіння. Спростування міфів (Під час лазіння активно працюють не лише м'язи, а й мозок!)

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарі (1)

helicopter  26.07.13 17:34

надпис на скелі "заначка" порадував. мотивує.

Всего комментарів 1
]]>