Прокуратура дала Нагірному втекти? (ДОКУМЕНТ)

У розпорядженні «Замку» є документ, який «залізобетонно» свідчить: весь останній місяць рідню загиблих у ДТП біля Хуста жінки з дитиною з  участю керівника районного «Закарпатгазу» Павла Нагірного, як і громадськість та журналістів Закарпаття, цинічно обманювали.

І обманювали саме ті, хто мав би захищати інтереси потерпілих і неухильно стежити за дотриманням законів – представники Хустської міжрайонної прокуратури.

Нагадаємо, що прес-служба прокуратури області неодноразово в повідомленнях для ЗМІ запевняла, в тому числі й із посиланнями на Хустського міжрайонного прокурора Івана Кайла, що правоохоронці докладають усіх зусиль, аби знайти обвинувачуваного в убивстві після того, як він не з’явився на два судові засідання 11 та 25 березня. Для заспокоєння громадськості пан Кайло авторитетно і переконливо стверджував: Нагірному покарання не уникнути.

 Прокурори казали, що не знають, де перебуває підсудний, і, мов мантру, повторювали: надіслали листи у спеціалізовані медичні заклади, в тому числі й до Берегівської психіатричної лікарні, аби з’ясувати, чи десь часом не надають лікарську допомогу Нагірному. Перше повідомлення, що його посилено почали шукати листами, з’явилося 12 березня – після публікації чуток про те, що хустяни бачили Нагірного на його дачі.

Востаннє ж прокурор Кайло говорив, що чекає відповіді з Берегівської лікарні, чи Нагірний ще лікується, чи ні – минулого тижня, 28 березня, коли громада Хуста пікетувала місцеву прокуратуру. Люди обурилися, бо ні Нагірний, ні вже і його адвокати не з’явилися на призначене судове засідання.

Знов-таки, спілкуючись із хустянами, міжрайонний прокурор намагався зберегти авторитет і створити видимість цілковитої зацікавленості очолюваної ним структури в покаранні винного. Він сказав пікетувальникам: чекає відповіді з Берегова і, коли з’ясується, що Нагірного там нема й лікування він не потребує, міліція оголосить його в міжнародний розшук. Відеодоказ цих слів можна знайти, наприклад, на сайті uzhgorod.in.

Нагадаємо, це відбулося 28 березня. А тепер увага: 22 лютого, тобто за місяць і тиждень (!) до цих слів пана Кайла, Хустська міжрайонна прокуратура була поінформована з обласної психіатричної лікарні Берегова   «про виписку Нагірного П. І. 23.02.2013 року відповідно до Ухвали суду від 18.01.2013 року».

Того ж дня, 22 лютого, аби, вочевидь, надалі уникнути звинувачень у бездіяльності, прокуратура направила клопотання в суд про застосування до Нагірного примусових заходів медичного характеру. І все: формально виконавши свій «обов’язок», прокуратура стала чекати судового засідання, яке мало вирішити, чи лікувати Нагірного примусово, чи ні. Засідання, нагадаємо, суд призначив на 11 березня, але розгляд справи по суті так і не розпочався.

Що це означає? Тільки одне: медики Берегівської психіатричної лікарні законно, виконуючи волю суду, випустили Нагірного ще 23 лютого. Цитуємо: «Оскільки Ухвали суду про продовження перебування в психіатричній лікарні Нагірного П. І. нами не отримано, на виконання Ухвали Хустського райсуду від 18.01.2013 року Нагірний П. І. виписаний 23.02.2013 року в супроводі дружини».

Не можемо звинуватити прокуратуру в бездіяльності, бо формально вона своє зробила: клопотання суду 22 лютого відправила. Але до пана Кайла є три запитання.

Перше: чому, знаючи, що Ухвалою суду запобіжний захід – помістити Нагірного до психіатричної лікарні – застосовується до «не пізніше 23 лютого», про необхідність подати клопотання щодо примусового лікування в Хустській міжрайонній прокуратурі «згадали» за день до виписки «хворого»? Та й то, схоже, після того, як лікарі нагадали: завтра винуватця ДТП виписуємо.

Друге: для чого взагалі подавали клопотання про примусове лікування? Було ж відомо: в лікарні Нагірного мали тримати до 23 лютого. Чому прокуратура за кілька днів до його виписки не поцікавилася станом здоров’я хворого? Адже ще тоді б з’ясували, що, як пізніше і повідомить прес-служба прокуратури, «згідно з відомостями, наданими лікарями  до прокуратури, стан здоров’я Нагірного суттєво покращився, і лікування він не потребує». І ще тоді могли б зробити те, що зробили лише 29 березня: подали клопотання про повернення справи для розслідування в загальному порядку. Іншими словами: Нагірного 23 лютого помістили б у СІЗО, а не відпустили з лікарні «у супроводі дружини».

І третє: для чого весь цей час – від 22 лютого, коли лікарі повідомили вас, що завтра Нагірного випишуть, до 28 березня, коли ви востаннє удавали, ніби не знаєте, чи вбивця ще в лікарні, – ви всіх обманювали?

Очевидно: ніхто просто не захотів завадити втекти за кордон обвинувачуваному у скоєнні ДТП зі смертю матері й дитини та каліцтвом ще двох дітей. А в «незнайків» гралися, бо сподівалися, що інформація про виписку Нагірного не «випливе». Зате тепер, коли прикордонники повідомили, що Нагірний уже за межами країни, почався новий етап – «героїчних» пошуків, уже міжнародного масштабу.