Наш EN171101. На Перечинщині шість років шукали унікальний метеорит

Тетяна Літераті, "Старий Замок"   18 березня 2013 18:57  16532061 032690
Наш EN171101. На Перечинщині шість років шукали унікальний метеорит

Челябінський метеорит останнім часом наробив чимало галасу. Однак мало хто знає, що подібне явище спостерігали у 2001 році й мешканці Перечинщини.

«Діти думали, що в горах розбилося НЛО»

17 листопада 2001 року близько 20.00 жителі кількох сіл Великоберезнянського, Перечинського та Воловецького районів побачили в небі незвичне явище. Над горами з’явилося яскраве сяйво, яке на декілька секунд освітило всю місцину, наче вдень. Сліпуча куля летіла з величезною швидкістю, за нею тягнувся зеленуватий «хвіст». Через деякий час пролунав потужний гуркіт, на шибках будинків завібрувало скло, а потім люди почули вибух.

Оскільки трапилося це у суботу, коли у селах гуляли весілля, незвичне явище у нічному небі бачило багато людей. Однак не встигли вони навіть злякатися, як сяйво зникло і, замість гуркоту, в горах запанувала тиша. Весь наступний тиждень у селян тільки й було розмов, що про це небесне тіло. Одні казали, що це комета, інші – що в горах розбилося НЛО. Через кілька днів інформація про падіння об’єкта над Перечинщиною надійшла й до спеціалістів Лабораторії космічних досліджень УжНУ.

«Нам передзвонив професор Кручиненко з Київського національного університету, який розповів, що отримав електронного листа від словацького астронома Владіміра Порубчана, – згадує події тодішній працівник Лабораторії, кандидат фізико-математичних наук, астроном Степан Ігнатович. – Порубчан писав: «Повідомляємо, що Європейська мережа фотографічним методом за допомогою 5 станцій болідної служби зафіксувала яскравий болід над вашим регіоном 17 листопада 2001 року о 16:52:44 UT. Дуже велика ймовірність, що він випав багатьма шматками біля селища Тур’ї-Ремети. Я би дуже просив, якщо вас цікавить, допомогти нам із пошуками метеорита у визначеному районі. Це екстраординарне явище у нашій практиці, коли слід боліда станціями спостережень зафіксовано на найнижчій висоті – 13,5 кілометрів».

Словацькі колеги розповіли нашим астрономам, що за їхніми припущеннями маса метеора сягала 4300 кг, а також повідомили, що болід зафіксували 3 чеські та 2 словацькі станції спостереження, яким навіть вдалося сфотографувати унікальне явище. Європейська болідна служба з центром у чеському місті Ондржейов зробила попередні розрахунки падіння космічного тіла і порадила фахівцям Лабораторії космічних досліджень УжНУ докладно розпитати місцевих жителів, аби виявити область можливого падіння метеорита.

«Професор Спурний із Чехії порадив нам, на що в першу чергу слід звернути увагу при опитуванні очевидців падіння боліда, – веде далі Степан Ігнатович. – Так, він сказав: якщо свідки бачили, як болід перестав світитися на трасі, то вони знаходилися в радіусі декількох кілометрів від місця падіння. Також важливим є визначення звука, який чули люди, та величина його запізнення. 

За припущеннями чеських колег, у Карпати могло впасти небесне тіло вагою у 300-450 кілограмів. Знайти таке – велика удача для науки. Звичайно, потрібно було одразу, за гарячими слідами йти на пошуки метеорита, однак нам завадила погода. У ніч із 17 на 18 листопада випав глибокий сніг, який накрив Перечинщину. Ми не мали іншого вибору, як чекати весни».

Астрономам уперше вдалося сфотографувати болід так низько

Чеські астрономи прорахували, що 17 листопада близько 20 години за київським часом болід увійшов в атмосферу Землі зі швидкістю 18,5 км/с на висоті 81,4 км під кутом 40°. Довжина його світлової траєкторії, яка простягнулася від міста Долина Івано-Франківської області до селища Тур’ї-Ремети Перечинського району, становила 106 км. На висоті 31 км болід вибухнув і втратив близько 72% своєї початкової маси. Далі він продовжив рух у вигляді скупчення з 3 фрагментів, а на висоті 10 км болід згас і в повній темряві впав на землю у вигляді кількох частин загальною масою близько 450 кг. 

«Наш» болід можна вважати унікальним, оскільки фактично вперше астрономам вдалося сфотографувати рух небесного тіла до висоти 13, 5 км над поверхнею землі, – розповідає Степан Ігнатович. – Метеороїд досить глибоко проник в атмосферу Землі, що є нетиповим, адже більшість болідів гаснуть і у вигляді метеоритів випадають на землю з більшої висоти. Саме глибина проникнення давала нам підстави сподіватися, що його залишки долетіли до землі і ми зможемо їх знайти. Та, на жаль, усі 5 станцій, які зафіксували EN171101, були розташовані не тільки дуже далеко від траєкторії польоту, а й в одному напрямку, що значно розширяло зону пошуку».

Степан Іванович згадує, що навесні 2002 року, щойно у горах почав сходити сніг, на Перечинщину приїхала група із 5 спеціалістів на чолі з доктором наук, професором, головою комітету по метеоритах НАН України Вірою Семененко. «Я та мій колега Іван Найбауер мали допомагати киянам на місці, – згадує Степан Ігнатович. – Дуже багато зробила для пошуків і випускниця нашого університету, вчитель фізики з Тур’я-Реметівської школи Марія Іванівна Кедюлич, котра разом зі своїми учнями обшукала всі околиці села. 

Пам’ятаю, приїхали ми на Перечинщину 22 березня, коли люди вже почали готуватися до городніх робіт. Тому насамперед звернулися до голови Тур’ї-Ремети, аби він зібрав сільчан, городи яких знаходяться в зоні орієнтовного падіння метеорита, і попросив їх перед оранням уважно оглянути ділянки».

Ужгородський астроном розповів, що кияни були сповнені оптимізму, однак коли побачили територію, яку потрібно обійти, жахнулися. Непролазні хащі, скелясті гори, закинуті каменоломні, де на фоні суцільного каміння важко щось ідентифікувати, не дали змоги знайти ні слідів кратера, ні уламків метеорита. 

Після тижня пошуків науковці НАН поїхали, повернувшись на Перечинщину через рік, уже в складі 19 осіб. «Під час «прочісування» місцевості ми шикувалися в одну лінію на відстані кількох метрів один від одного і так просувалися. Близько 20 % усієї пройденої території – це річки, озера і густі зарості ожини, які детально оглянути ми не могли. Усе інше під траєкторією польоту боліда вивчили досить ретельно. Однак жодних слідів падіння небесного тіла знову не виявили».

Метеорит шукали навіть «чорні метеоритники» з Європи

Київські фахівці організовували пошуки 6 років поспіль, хоча і самі розуміли: з кожним роком листяний покрив у лісі все більше засипає бодай якісь можливі докази падіння небесного тіла. 

У 2007-му, покинувши надії знайти великий уламок метеорита, вирішили шукати дрібні екземпляри за допомогою металошукача. «Ми припускали на основі кількох показів очевидців, що в точці затухання болід вибухнув удруге, що могло спричинити розпадання 3 частин загальною вагою у 450 кілограмів на безліч дрібних камінців. 

Це припущення нам підтвердили і в Інституті геофізики НАН України, де відстежили записи місцевих геофізичних станцій і заявили, що 17.11.01 близько 20-ї години на території Закарпаття не випадали тіла масою більше 20-30 кілограмів. Київські колеги розповідали, що вже мали позитивний досвід пошуків метеоритів за допомогою металошукача, зокрема, у 1989 році в Казахстані на десятки разів переораному колгоспному полі знайшли невеличкий зразок небесного тіла, який упав там ще в 1967 році».

Однак пошуки з металошукачем результатів теж не принесли. Науковці знайшли в горах Перечинщини купу металевого сміття: цвяхи, підкови, кулі, ножі, дроти, монети, каміння, збагачене залізом, та жодного камінця, схожого на метеорит, так і не виявили. 

Аби зовсім не поїхати ні з чим, фахівці НАН взяли проби ґрунту під траєкторією польоту боліда, в яких після лабораторних досліджень і справді знайшли мікроскопічні кульки, які діагностували як метеоритні. Така знахідка дозволила припустити, що EN171101 належав до вуглистих хондритів – дуже розсипчастого матеріалу, який під час вибуху міг просто розсіятися в атмосфері. 

Тим не менше, є люди, котрі продовжують вірити, що десь у горах Перечинщини можна знайти величезну космічну каменюку. Степан Ігнатович каже, що місцеві жителі не раз розповідали йому про групи з Німеччини, Словаччини і Польщі, які приїздили в Тур’ї-Ремети саме на пошуки метеорита, розпитували людей і блукали в лісах. 

«Зараз у світі процвітає так звана «чорна метеоритика». Не всі знають, що згідно із законом «Про надра» все, що знайдено у землі, в тому числі й метеорити, належить державі. Тому пошуки космічних тіл неофіційними особами чи групами, вивезення знайдених зразків за кордон або їх продаж вважається незаконним. 

Такими людьми керує бажання заробити, адже в середньому вартість 1 грама метеорита складає 4 долари, тобто іноземні групи сподівалися знайти в Карпатах близько мільйона доларів. На жаль, ми не знаємо, з якими результатами поїхали від нас іноземні «чорні метеоритники». Як і того, чи вдасться кому-небудь взагалі знайти сліди EN171101 на Перечинщині».

Старий Замок 

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>