Романтику далеких плавань, космічних завоювань та археологічних відкриттів відверто витіснив комфорт, що надається туристичними фірмами, або, на худий кінець, самоорганізація пізнавальних турів через інтернет. Простір мрій, що колись населяли важкодоступні, але такіжадані образи, нині вимірюється величиною і наповненістю гаманця. Але не все настільки меркантильне в цьому, вже далеко не кращому, але все ж – прекрасному зі світів! Малочисельний, але стійкий загін класичних романтиків продовжує прагнення до мрії. І нехай цей шлях звивистий і довгий, але часом саме в його подоланні полягає головний сенс! Нашого сьогоднішнього співрозмовника до «зброї» закликала красива історія, запалене у другій половині, уже минулого сторіччя не одну романтично налаштовану душу. Андрій Золотарьов нині працює в структурі, що слабоасоціюється у сучасних циніків з модою, кон’юнктурою або престижем, – Закарпатському гідрометеорологічному центрі. Однак самому Андрію подібні епітети про місце його роботи передавати не радимо! Втім, після розмови з ним і у вас, сподіваємося, ставлення до синоптиків зміниться радикальним чином!
– Андрію! Професія синоптика з’явилася у Вашому житті випадково?
– Аж ніяк! У роки моєї юності романтика далеких плавань, пробуджена ентузіазмом Кусто, була дуже популярною в молодіжному середовищі. На географічному факультеті МДУ, де я навчався, серед трьох кафедр найпопулярнішою була саме кафедра океанології. Але, власне, всі ми – океанологи, гідрологи, метеорологи, так чи інакше були причетні до глобального вивчення природних процесів і клімату, так що … Ну, а друга моя спеціальність (а у вузі була військова кафедра) – військовий синоптик!
– Довелося попрацювати і на військову галузь?
– Як всім, напевно, моїм ровесникам. Після закінчення університету я більше двох років прослужив в армії за другою спеціальністю, у військовій авіації. І було це в Йошкар-Олі, за 150 кілометрів від Казані. І знаєте, на що я звернув увагу? Серед моїх «колег» в армії було чимало людей з університетськими значками, хоча для цих цілей готував фахівців спеціальний військовий вуз. Очевидно, громадянську підготовку в сфері метеорології поважали!
– А бажання пов’язати своє майбутнє з армією не виникало?
– Пропозиції були … Але оскільки я не зі слів знаю, що таке – життя у військових містечках (і дідусь, і тато, і дядько мої – військові), то таке майбутнє мене не спокусило …
– А яке майбутнє вибрали Ви?
– Ви, напевно, пам’ятаєте, що в кінці минулого століття, швидше, не ми, а майбутнє вибрало нас! Була робота в кліматології … Це було в Молдові, коли я почав працювати над дисертацією. Але потім почалися справжні військові дії в Тирасполі, і їздити звідти до Одеси, де знаходилися мої наукові керівники, стало, м’яко кажучи, не дуже комфортно. Так робота в науці накрилася … Загалом, сталося так, як сталося … І куди було повертатися? Звичайно, додому, в Ужгород, де жили тато з мамою, які завжди допомагали у важку хвилину. Тут починав радіооператором в аеропорту, тому що посади синоптика там не було …
– Як Вам після Москви, з якою пов’язані найкращі роки молодості, опинитися в маленькому містечку? Як «вгамувати» амбіції?
– Та Ви знаєте, я ж чимало жив у великих містах! Ростов-на-Дону, Москва … Але тут, в Ужгороді – зовсім інший світ! Багато хто з моїх однокашників, що живуть в «столицях», раз на півроку виїдуть по гриби в ліс, а потім ще рік згадують про цю подію! А ми можемо дозволити собі таку розкіш, чи не кожен день! Мені, наприклад, не вірять, що коли я йду на роботу, то чую крики фазанів … Багатьом, напевно, це неважливо, але я відчуваю себе щасливим!
– І немає ностальгії за мегаполісом?
– Та ні! Кращі роки, безперечно, роки молодості! Але ж це не місце, а час! Зараз я дуже рідко буваю в Москві, хоча там живе мій син. Я вже не впізнаю місто моєї юності – це величезний, що поспішає, байдужий мегаполіс … Мені добре тут!
– Мені завжди було цікаво, чи багато серед людей, що вивчають принципи світобудови віруючих людей …
– Я ніколи не задавався таким питанням, але думаю – немало! Ви знаєте, синоптики ж – не ворожки! Ми не займаємося ворожінням! І об’єднує нас з цієї древньої професією лише наявність карт: в одному випадку – гральні, у нашому – синоптичні. Але для того, щоб ви почули 2-хвилинний прогноз на найближчий день, синоптикам доводиться провести чималу аналітичну роботу …
– Як на мене, так Ваша професія – одна з найбільш ортодоксальних …
– Безумовно, методичні принципи залишаються непорушними, але вони «обростають» сучасними технічними удосконаленнями. А зараз ми володіємо колосальною інформацією! Якщо ще кілька десятиліть тому ми протягом цілої ночі отримували телетайпні стрічки, які необхідно було обробити, то тепер щоранку на стіл синоптика лягають готові до аналізу карти! Безумовно, для роботи з ними необхідна серйозна підготовка!
– Є, кому з ними працювати?
– Звичайно! Не можу сказати, на жаль, що та молодь, яка до нас приходить, володіє не те, щоб знаннями, але певним усвідомленням, що хоче і як цього потрібно досягти. На жаль, в основному, попадаються випадкові люди …
– Усе через матеріальні проблеми?
– Думаю, не все так однозначно, хоча, звичайно … Наша професія пред’являє «здобувачам» серйозні вимоги. За дуже незначний проміжок часу необхідно оцінити ситуацію, проаналізувати її, прийняти рішення і, що найголовніше, взяти на себе відповідальність за нього! Багато хто цього лякається!
– А Ви ображаєтеся на анекдоти про синоптики?
– Та, ні … Сам іноді розповідаю: тату, чому так холодно? – Так, потепління, синку … Бачите, в цьому простому, на перший погляд, жарті – уся складність тих процесів, які відбуваються в кліматі. І ось над ними жартувати не варто!
– А зміни дійсно серйозні?
– Так! За останні роки кількість руйнівних бур, ураганів різко збільшилася! І ось у чому справа: ми можемо говорити про їх наближення, а не про інтенсивність! Більше того, ці процеси формуються дуже швидко! Наприклад, про руйнівний смерчі в Оклахомі вдалося попередити за 16 хвилин. Скільки життів врятувало це попередження?! Інша справа, що система сповіщення ТАМ поставлена як слід! Повернемося до анекдотів … Наші прогнози підтверджуються більш, ніж на 92%! А це – світовий рівень! Угорці, Словаки – добре, але вони прогнозують погоду для свого регіону. Хочете дізнатись погоду для Закарпаття – звертайтеся до нас!
– А помилки?
– Знову … Ми – не ворожки! Атмосфера – складний багаторівневий і багатовекторний організм! Варто одній ланці «поламатися» і вся система летить! Тому можна говорити лише про тенденції! І якщо хто-небудь обіцяє вам довгостроковий прогноз – не вірте! Це вже ворожки! 10 діб – межа! Ми готуємо інформацію точно і вчасно! Інше питання, що вона не завжди коректно подається, але це вже – не до нас! Ну, а від помилок не застрахований ніхто! У будь-якому випадку, все це не дає нам в професії «закисати», необхідно постійно бути в тонусі!
– Чому ж Ваша професія позбавлена романтичного ореолу і перестала бути модною?
– Перестала? Бачте, сьогодні орієнтири дещо змінилися … Якщо дитині щодня торочать з екранів телебачення, що можна отримати все й одразу, то вона й схоче відразу і все! І бажано – без особливих зусиль! Якщо в цей час батьки зайняті справою, а всім іншим – не до дитини, то «маємо те, що маємо»! Коли я вибирав професіію, то не вираховував, скільки я буду на ній заробляти, і мої друзі не вираховували! Довелося працювати не тільки в «романтиці». І під час навчання – працювати двірником: територія перед парадним входом в МДУ, навпроти Ленінських гірок – моя ділянка! Але так було! А зараз – по-іншому. Я не кажу, що це погано чи добре! Так є! І в моїй професії залишаються, в основному, ентузіасти! Потрібно чесно робити свою справу, інакше не можна – або кидати все і їхати! А цього робити не хочеться!
Залишити відгук
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.