Коропецькі калачі: Хоч нині техніка посуває традиції, але хліб, печений на дровах, досі у пошані

Анастасія Лесів, Старий замок  3 лютого 2013 13:10  45129630 030216
Коропецькі калачі

Ще донедавна для багатьох культур світу хліб був не тільки основним харчовим продуктом – його виготовлення і споживання перетворювалися на своєрідні ритуали. Самі ж традиції випікання передавалися від матері до дочки. Особливої уваги надавали охайності жінки й чистоті рук.

А нині, підготувавши інгредієнти й натиснувши дві-три кнопки, можна за кілька годин тримати в руках запашну, хрустку паляницю до того ж за різною рецептурою – сучасна диво-техніка дозволяє робити це вдома, не витрачаючи багато зусиль. Проте ще добре знають і дотримуються бабусиних рецептів закарпатські господині. Вони переконані: справжній ароматний хліб печеться тільки в печі, лише тоді від буде і смачним, і корисним.

Секрет доброго хліба

Двері до невеличкої пекарні в селі Верхній Коропець, що на Мукачівщині, не зачиняються допізна: як місцеві мешканці, так і гості знають – тут завжди можна купити свіжий смачний буханець. Та й багато хто в усій області ще з радянських часів пам’ятає коропецький хліб.

Весь секрет запашної паляниці в тому, що випікають її в печі на дровах, аналогів якій немає у цілому Закарпатті. Нинішній керівник пекарні Августин Січ пригадує, як замовив піч 40 років тому в майстрів із Білорусії. Відтоді хліб, який у ній виготовляють, приносить славу маленькій сільській пекарні. «За цей час з’явилося багато жарових печей, але таку, як ця, донині не створив ніхто!» – запевняє Августин Карлович.

А колись, ще до радянської влади, пригадує чоловік, на цьому місці був млин. З часом він став неприбутковим, будівля пустувала, і її передали споживчій кооперації. «У ті часи я очолював сільпо, керувати кольчинським хлібокомбінатом, якому належали всі пекарні в районі, мене буквально таки змусили. Причому з ультиматимумом: або туди, або партійний квиток на стіл! От і пішов наводити лад на хлібокомбінаті. Тоді ж запропонував управлінню райспоживспілки зробити на місці старого млина у Верхньому Коропці хлібопекарню».

Тривалий час вона випікала півторакілограмові буханці на дровах, а згодом довелося перевести піч на рідке паливо. Але зауважили, що хліб виходив не таким смачним. Потім на підприємствах краю настав час змін і реорганізацій, не пощастило й пекарні, яку довелося закрити.

Нове дихання вона дістала 2002 року, точніше – коли Августин Січ вийшов на пенсію. Каже, не міг усидіти вдома, а відтак і запропонував райспоживспілці відновити виробництво у В. Коропці. «Знайшов людей, які погодилися тут працювати. Спільно з ними вирішили більше не використовувати рідке паливо, а випікати хліб таки на дровах. Відремонтували будівлю, привели до ладу піч і – почали працювати».

Годує – траса

Окрім того, що хліб у В. Коропці випікають на дровах, особ­ливість пекарні в тому, що вона розмістилася при дорозі. З цього й живе:  мандрівці зупиняються, аби й собі прикупити духмяного. Один-двоє-троє – за день і до тисячі набіжить! Улітку навіть до півтори. «Здебільшого, – каже продавчиня Марія Юріївна, – це туристи. Буває,  зупиняються біля нас цілі екскурсійні автобуси по 50 чоловік. Значний прибуток і від водіїв каміонів. Вони беруть по 20–30 буханців одразу. Кажуть, наш хліб дуже люблять в Австрії».

До слова, серед клієнтів магазину при дорозі, що між Мукачевом і Сільцем, було чимало відомих людей. Навідувався навіть президент Кучма з делегацією! Але найбільше Марії Юріївні запам’ятався візит співака Івана Поповича. Тоді відомий виконавець з Іршавщини заспівав жінкам так, що аж стіни тряслися!

Прогрес витісняє

Нині в пекарні працює 28 осіб у дві зміни: одні вночі випікають хліб, інші вдень виготовляють калачі, тістечка, печиво. Праворуч від печі – два великі чани, в яких замішують тісто. Це, до речі, – єдине, в чому допомагає  машинка. Решта – «ручна» робота. Нині випікають у В. Коропці і хліб із кукурудзяної муки, і з висівок, і калачі по-домашньому, і навіть тістечка. «У технологічному процесі не використовуємо жодних добавок, наші вироби – за рецептами бабусь. У цьому, певно, й успіх продукції. Особливого ж смаку додає те, що печеться  на дровах, – розповідає майстер-пекар, який працює тут понад десять років. – Така паляниця тиждень не черствітиме. Продаємо тут, у пекарні, та ще в Мукачеві».

Та попри це, за спостереженнями завідувачки пекарні Ольги Чорій, нині хліботоргівля помітно занепадає в усій країні. У їхній галузі велику конкуренцію створюють дрібні приватні пекарні і, звичайно ж, винахід хлібопічок, які нині є майже в кожній п’ятій хаті. Помітно, що люди купують менше хліба, більше печуть удома. Та жінка впевнена: хоч «робот» його витворює смачним, та кращого за той, який печуть за рецептом наших бабусь на дровах і до котрого не додають сумнівних інгредієнтів, – не буває. 

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>