Кадрова війна. Обласна влада продовжує звільняти держструктури від «нелояльних»

Юрій Лівак, «Старий Замок»  6 березня 2013 20:16  19631196 031814
Кадрова війна. Обласна влада продовжує звільняти держструктури від «нелояльних»

Кадрова політика обласної влади викликає все більший і більший подив. 2013 року адміністрація, очолювана Олександром Ледидою, продовжила політику зачищення від не-членів Партії регіонів, викидаючи з роботи тих, хто відмовляється приєднатися до владної сили.

Звільняють фахівців, які очолювали структури впродовж багатьох років і мали тільки схвальні відгуки про роботу, а на їхнє місце ставлять людей, чия фаховість, а іноді й репутація, викликають серйозні нарікання.

  

Провалив Тячівщину? На підвищення!

Минулого тижня стало відомо, що голова Закарпатської облдержадміністрації Олександр Ледида вирішив змінити ще одного керівника крайової державної установи. Цього разу взявся за незмінного директора Державного підприємства «Об’єднана дирекція будівництва водогосподарських об’єктів Закарпатської області» Ростислава Федіва. Ця структура була створена в лютому 2006 року для зведення протипаводкових споруд, передбачених Програмою «Тиса».

Ростислав Федів очолює це підприємство трохи більше 7 ро­­ків і, незважаючи на хронічне недофінансування програми (2012-го р. Дирекція отримала 100 мільйонів із запланованих 250, причому більше половини суми пішло за борги 2011 року), з роботою, судячи з усього, справлявся. Адже нові об’єкти захисту з’являлися регулярно і вже врятували населені пункти області від багатьох повеней. Скарг на роботу Ростислава Федіва не було жодних (принаймні публічних), тому зміна керівника Дирекції є цілковитою несподіванкою.

А надто коли зважити, на кого його хочуть змінити, – на Михайла Шелевера. Людину, яка геть провалила роботу на посаді голови Тячівської РДА – як з погляду управління, так і по партійній лінії. Нагадаємо, будучи провладним кандидатом до Верховної Ради в мажоритарному окрузі № 72, Шелевер у пух і прах програв вибори і цим результатом якнайкраще продемонстрував, який авторитет має в земляків. Після кампанії, не ставши нардепом, він втратив і посаду. Тоді здавалося – як покарання за провал. Однак минуло лише кілька місяців – і його хочуть поставити на як мінімум не менш важливу ділянку.

Майданчик для політичних інтриг

А кількома днями раніше звільнили голову Мукачівської РДА Іллю Токаря. І також із сумнівних підстав. На його місце висунули Едуарда Дуду, 52-річного управлінця, який свого часу закінчив університет за спеціальністю «Фізичне виховання», з 2008 року працював держслужбовцем, а на момент призначення був першим заступником голови Мукачівської РДА.

Просуваючи Дуду, керівництво краю виявило впертість. Раніше кандидатуру «забракували» в Адміністрації Президента України. Однак його висунули знову – цього разу пройти «кастинг» удалося.

Цікавий факт: Дуда не перший не зумів пройти перевірку в Адміністрації. Раніше на посаду керівника Берегівщини, як повідомляли інтернет-ЗМІ, пре­тендував депутат райради від ПР Юрій Кноблох, але теж був «забракований».

Що ж стосується Іллі Токаря, то досі не зрозумілі причини, через які його пішли. Район стабільно демонстрував високі показники, входячи до числа лідерів області. Згідно з президентським указом, усунули його «за порушення присяги державного службовця».

Через кілька днів після звільнення Ілля Іванович прокоментував ситуацію на своїй сторінці в соцмережі «Фейсбук». «Юристи наполегливо агітують звернутися з позовною заявою до суду з приводу формулювання причини мого звільнення з посади голови Мукачівської райдержадміністрації. Кажуть, що закон на моєму боці, адже в цій справі керівництво Закарпатської облдержадміністрації, яке виступило ініціатором звільнення, в черговий раз довело свою юридичну безграмотність та повне нехтування законодавством України. Будь-який правозахисник відповість, що процедурно такому розпорядженню мало б передувати службове розслідування, передбачене постановою Кабінету Мі­ністрів України від 13 червня 2000 року № 950, з відповідними мотивами й відстороненням мене від роботи або ж надані конкретні переконливі факти неналежного виконання мною обов’язків, за­документованих довідками пе­­ревірок. Але ж жодного разу навіть натяків, не те що претензій до моєї роботи від голови Закарпатської облдержадміністрації не надходило. Та й за всіма показниками Мукачівщина ніколи не була в аутсайдерах», – написав він.

За словами екс-керівника району, нині чиновників змушують шукати будь-які порушення й датувати заднім числом, аби в них відтак звинуватити Токаря. Бо інакше в можливих судах влада просто не зможе вказати підстав звільнення. 

«Шкода, що керівництво Закарпатської облдержадміністрації не розуміє, що його завданням мала би стати турбота про соціально-економічний розвиток регіону й виконання президентських реформ. Останнє, судячи з постійної критики прем’єра на адресу Закарпаття, область з тріском провалює. Неприємно, що державну структуру перетворили у майданчик для політичних інтриг і використовують, щоб підставити керівництво країни», – підсумував Ілля Іванович.

Ці кадрові перестановки стали продовженням політики Олександра Ледиди, яку він розпочав напередодні виборів до парламенту. Зокрема, тоді посади втратили начальник управління освіти ОДА Михайло Мотильчак, начальник головного управління з питань європейської інтеграції, зовнішньоекономічних зв’язків і туризму Ернест Нусер, начальник головного управління агропромислового розвитку Іван Паук тощо. Всі ці люди обіймали свої посади ще до приходу Ледиди і цілих 2,5 роки його задовольняли, аж доки не підійшов час парламентських виборів. Причому Олександр Олександрович навіть не приховував головних при­чин звільнення – політика.

На одній із прес-конференцій він відверто сказав, що люди опозиційних настроїв не мають права працювати на державній роботі. Фактично наголосив, що у владі можуть бути тільки регіонали або ж безпартійні, але лояльні до панівної сили. І це ми говоримо лише про вище керівництво, не згадуючи численних службовців у районних радах, лікарів, учителів. Зокрема, минулої осені скандалом обернулася спроба зняти директорку однієї зі шкіл Ужгородщини через її членство в партії «УДАР», а на Іршавщині звільнили керівничку освітнього закладу, щоб поставити на її місце молоду жінку-підприємця без педагогічної освіти й учительського стажу.                

«Голуба» мрія

Прокоментувати мотиви такої кадрової політики «Замок» попросив політолога, директора Закарпатського інституту полінгових досліджень Віктора Пащенка.

 – Загалом ситуацію з кадровою політикою можна охарактеризувати так: відбувається тиха громадянська війна. Партія регіонів вирішила утримати владу в своїх руках назавжди – за прикладом Росії, Білорусі, Азербайджану, середньоазійських колишніх республік СРСР. Ініціатива йде з Києва, де намагаються витіснити з влади всі клани, окрім сім’ї Януковича та клану Ахметова. За таким принципом формувався й новий Кабінет Міністрів. Голуба мрія «біло-голубих» – передати владу молодшому Януковичу. Вони сподіваються, що 2015 року нинішній президент переможе знову, а до 2020-го «підросте» вже й нащадок.

Схожий принцип намагаєть­ся наслідувати й Олександр Ледида. Зокрема, посприявши призначенню на посаду голови Ужгородського району свого племінника Віктора Ледіди. Ця кадрова політика дає ясно зрозуміти, що професійність у призначеннях на керівні посади відходить на другий (якщо не на третій) план. А головним є наближеність до сім’ї та особиста відданість.

Якраз призначення Шелевера на нову посаду є дуже показовим. Як відомо, він не впорався з роботою керівника Тячівського району й провалив вибори. Тобто не зумів себе зарекомендувати як професіонал. Проте, завдяки відданості, отримує іншу посаду, що до того ж дає доступ до грошей, які виділяються на протипаводкову програму.

У бажанні замінити всіх на своїх людей влада доходить до цілковитого абсурду. Не було жодних адекватних підстав звільняти з роботи керівника Мукачівського району Іллю Токаря. Результати його праці показували, що людина на своєму місці. Тому Токаря звинуватили в порушенні присяги – абсурд, який можна довести лише після серйозного розслідування.

Годі сумніватися – така кадрова політика проводиться з огляду на президентські вибори 2015 року: влада хоче гарантувати собі перемогу.

У цілому ж відбір кадрів за наближеністю й відданістю не може дати нічого доброго. Така політика завжди призводить до самовиродження системи й, зрештою, краху та соціального вибуху.

Як приклад – дві Кореї. Північна, де влада передається в спадок, і нині належить уже третьому нащадку сім’ї, працює лише на оборону, а люди ведуть жебрацьке життя; і багата Південна, яка спрямована на економічний розвиток. Добре демонструють результат такої політики й середньоазійські країни, де при загальній зубожілості населення представники кількох кланів жи­вуть у розкоші. У Північній Африці багаторічні режими тих самих лідерів врешті призвели до громадянських революцій.

Україна, на відміну від усіх інших екс-республік СРСР (Прибалтику не враховую), завжди обирала президента на чесних виборах. Якщо 2015 року влада спробує зламати цю традицію, соціальний вибух може трапитися і в нас».

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>