Пластик під смерекою - на Рахівщині побутові відходи слід негайно утилізовувати

Софія Козак, «Старий Замок»  19 вересня 2012 19:30  18821189 021709
Пластик під смерекою - на Рахівщині побутові відходи слід негайно утилізовувати

Куди дівати сміття? Це питання дедалі гостріше постає як перед кожним мегаполісом, так і перед найменшим селом у всьому світі. Для Закарпаття проблема побутових відходів – тема особливо болісна. Регіон, який справедливо вважається одним із головних рекреаційних і туристичних куточків України, й досі не знайшов однозначної відповіді на це питання. А тим часом  відходів більшає. Нині пластик і целофан легко можна знайти як на вершині двотисячника, так і на дні Синевирського озера.

Найбільше потерпають через брак полігонів та сміттєпереробних заводів гірські райони краю, зокрема Рахівщина.

Так, грандіозне звалище влаштоване на території Ясінянського держлісгоспу на підходах до перлини Українських Карпат – Говерли, свого часу навіть удостоїлося особливого доручення колишнього президента Ющенка. Віктор Андрійович наполягав на негайній ліквідації завалів. Проте віз і нині там...

Територія звалища, а це не менше 2 гектарів, обнесена дерев’яною огорожею, і туди й сьогодні звозять побутові відходи з усього селища Ясіня. Якої шкоди природі можуть завдати хімічні процеси, що відбуваються серед тонн сміття, можна тільки здогадуватися. Нижче цього місця дорогою стікають потічки, з яких п’ють туристи, а за кілька десятків метрів – річка Лазіщина, притока Чорної Тиси...

У коментарі «Замку» директор Карпатського біосферного заповідника Федір Гамор розповів, що місце звалища – поза межами природоохоронних територій і належить Ясінянському держлісгоспу. «Погоджуюся, що це страшна проблема. Вона вже не­одноразово порушувалася. Проте затято протестували проти ліквідації смітника і лісоруби, і місцеві підприємці, і ті, хто непотріб туди звозив. Врешті, все так і залишилося. Видно, районній владі вигідно, щоб усе так і було», –  каже Федір Гамор.

Ще один грандіозний смітник якось спонтанно «облаштувався» на гірських схилах поблизу курорту Драгобрат. Серед прекрасних карпатських хребтів і лісів – цілий яр, заповнений непотребом, залишеним туристами і власниками баз відпочинку. Масштаби стихійного звалища вражають навіть бувалих. Але чи «помічають» контрольні служби таку наругу над природою? Наразі про серйозні штрафи ніхто тут не чув. Тож подібних випадків у всіх Карпатах можна назбирати кілька десятків, якщо не сотень.  І з кожним роком їх стає все більше. На жаль...

Культура чи політика?

Дуже часто від містян, що приїжджають відпочивати на Рахівщину, можна почути нарікання, мовляв, які ж байдужі горяни до своєї природи: так просто викидають непотріб у потік під тином чи в ярок за хатою. Брак культури поводження з відходами й справді є серйозною проблемою для сільських гірських районів. Проте, кажуть експерти, слід пам’ятати, що ще років 20–30 тому така ж сама проблема існувала й у високоцивілізованих Австрії та Швейцарії. Альпи тоді теж потопали у смітті. А незвиклі до навали промислових пакувальних матеріалів селяни, за звичкою, викидали непотріб туди, куди й віками до того – просто за хату. І лише стратегічний, глобальний підхід до вирішення проблеми, яка вже почала перетворюватися на екологічне лихо, дозволив кардинально змінити ситуацію. Такий досвід Європи.

«А що ж нам робити?» – резонно зауважують жителі Рахівщини. У більшості гірських сіл не укладені договори з підприємствами про вивезення побутових відходів. Та й вивозити їх в районі, власне, не дуже є кому, а найбільша проблема – нікуди. «Ми разом із рахівським керівництвом (міським і районним) за два роки проїздили увесь район на бездоріжниках, і я впевнено можу сказати: нема там землі, щоб відвести її під звалище. Нема», – розповідає Олександр Карташов, експерт у сфері утилізації відходів, який уже не один рік вирішує ці питання, переймаючи європейський досвід.

Тим часом, згідно із Законом про місцеве самоврядування, відповідальними «за сміття» є голови сільських, селищних і міських рад. Юридично саме вони зобов’язані організувати збирання, вивезення й утилізацію побутового непотребу. 

«Однак не все так просто, як здається на перший погляд», – каже Олександр Карташов. Пояснює: чинне законодавство України таке, що робить процедуру організації полігонів майже неможливою. «Чому? По-перше, зазвичай на території сіл, селищ і міст вільної землі для сміттєзвалищ немає. Коли ж потрібну ділянку, наприклад, із запасу району, знаходять, для влаштування полігону потрібне погодження місцевої ради, на території якої та земля. Як правило, в таких випадках діють за принципом радянських часів: хай колгосп буде, лиш не в моєму селі. Тому найчастіше сільради відмовляють. До того ж буває так, що в село, поблизу якого мають зробити звалище, приїжджають представники якоїсь екологічної організації, політичної партії і роблять собі піар. Так, до прикладу, було у Виноградівському і Тячівському районах».

Проте і це ще не все. Навіть у випадку, коли всі погодження є, сторони про все домовилися, для того, аби вилучити потрібні для облаштування полігону 10–15 га із, як правило, сільськогосподарського обігу, сільська чи міська рада повинна сплатити за це відповідну суму в державну скарбницю. А це суми фантастичні для місцевих бюджетів. «Так, для того, щоб побудувати сучасне звалище, наприклад, для Ужгорода й району, потрібно вкласти 4,5–5 мільйонів євро. Таких грошей немає ні в бюджеті Ужгорода, ні Мукачева, не кажучи вже про рядову сільську раду», – підкреслює Одександр Карташов.

Проблему можна вирішити спільно

У сільраді Лазещини бідкаються: «У нас такі ж негаразди зі сміттям, як і всюди. Нині є проблеми з виділенням ділянки, і з погодженнями... Взагалі, це питання наболіле для усього Рахівського району. З усіх сіл тільки Ясіня має своє (та й те лише напівлегальне – без жодних погоджень) звалище на території лісгоспу в урочищі Фересок, куди й звозить власні відходи, попри численні протести. Там нині жахіття твориться... Решта населених пунктів узагалі в безвиході. Ми пробували укладати договір із фірмою «Бочкор і брати», але вони раз зібрали сміття із сіл і припинили діяльність. Видно, тут у нас такі відстані, що просто невигідною була ця справа».

Сільський голова Видрички Микола Шемота у коментарі «Замку» також зізнався: «Сміття – це для нас велика проблема. У нас не укладено договору з жодною фірмою щодо його утилізації. Переговори вели з фірмою у Великому Бичкові, проте наразі домовленості не досягнуто – вони не погодилися на співпрацю. Тож останній раз відходи з Видрички вивозили ще 1,5 місяця тому, напередодні святкування дня села. Тоді я замовив транспорт і таким чином вивезли 3 тракторні причепи відходів. А тепер непотріб складуємо. Що залишається робити? Наразі нікуди його дівати».

У більшості населених пунктів Рахівщини ситуація така ж сама. І хоча в багатьох селах у рамках різноманітних програм розставлені контейнери для ПЕТ-пляшок, це докорінно справи не змінює. Адже часто переповнені контейнери так і нема кому спорожнювати.

Чи є вихід з такої патової ситуації для малоземельної Рахівщини? Олександр Карташов вважає, що є. І полягає він у консолідації зусиль і налагоджені співпраці у сфері утилізації побутових відходів керівництва двох сусідніх районів – Рахівського й Тячівського. Адже на Тячівщині є підхожі площі для облаштування паспортизованих сміттєзвалищ, які б могли обслуговувати обидва райони. «Закон про місцеве самоврядування зобов’язує голів шукати такі місця і в разі потреби – домовлятися. Наскільки я знаю, таких перемовин між Рахівським і Тячівським районами та їх сільськими радами не було. До речі, на Тячівщині теж є величезна проблема з утилізацією побутових відходів – найбільший район в Україні не має нормального полігону. Хоча там є достатньо територій для його організації. Тож, напевне, керівництву обох цих «проблемних» районів варто хоча б спробувати домовитися про спільне вирішення наболілих сміттєвих питань», – вважає Олександр Карташов.

«Замок» вирішив поцікавитися, чи проводились все ж таки перемовини між керівництвом двох гірських районів щодо спільних дій в питанні утилізації побутових відходів. До речі нагадаємо, що обидва очільники: Тячівщини – Михайло Шелевер та Рахівщини – Дмитро Андріюк, є ще й головами місцевих осередків Партії Регіонів, яка як відомо, обіцяє покращення вже сьогодні. Нам таки вдалося взяти коментар у голови Рахівської РДА Дмитра Андріюка. «Перемовини йдуть. Однозначно, що ми наближаємося до якогось рішення. А коли будемо мати результат, ми вам повідомимо», – без зайвих подробиць та натяків на часові рамки відповів телефоном очільник району. Мабуть головам РДА конче потрібна допомога їх безпосереднього керівника – і по виконавчій, і по партійній лінії – прем’єр-міністра Миколи Азарова.

Допоки ж чиновники радяться, простий люд і далі не знає, куди дівати сміття. Дехто вважає «найекологічнішим» рішенням спалювати увесь непотріб, хтось – закопувати в землю, а декому зручніше просто вивозити до лісу за найближчу гору. Проте всі ці рішення далекі від справжньої турботи про довкілля, і рано чи пізно їх не надто приємні наслідки позначаться на самих людях.

Олександр Карташов переконаний: поводження з відходами – це питання екології всієї країни, здоров’я людини, а отже – питання державної ваги, так само, як будівництво газогонів, автобанів, залізничних доріг. Тому й розв’язанням його слід перейматися на рівні державному. Насамперед – законодавчому, увідповіднюючи з європейським. «Тобто, наприклад, якщо країні, регіону, району потрібне певне місце під полігон і дотримані всі норми, то ухвалюється рішення (про облаштування полігону. – Авт.) незалежно від сільського депутата, який хоче наступного разу переобратися. Тільки тоді щось може зрушитися», – підкреслив експерт, додаючи, що у формуванні бюджетів мали б передбачатися зміни таким чином, аби була можливість самостійно будувати полігони. «Інший варіант – ввести певні механізми, які б дозволяли державній скарбниці цілеспрямовано фінансувати такі проекти», – каже Олександр Карташов.

Залишити коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без будь-яких попереджень та пояснень. Також данні про таких користувачів можуть бути передані правоохоронним органам, якщо від них надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати посилання та рекламні повідомлення!

Коментарів немає
]]>